Постанова
Іменем України
16 травня 2022 року
м. Київ
справа № 607/12686/20
провадження № 61-21523св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2021 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Костіва О. З., Міщія О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2000 року між нею
та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 березня 2019 року у справі № 607/1808/19 розірвано.
За час шлюбу ними за спільні кошти було придбано майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,72 кв. м, яка зареєстрована за відповідачем.
Згоди щодо добровільного поділу вищевказаного майна вони дійти не можуть, а тому ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано
за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,72 кв. м.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,72 кв. м.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із того, що
у силу статей 60, 69, 70 СК України спірне майно сторонами набуте за час шлюбу за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя
і підлягає поділу у рівних частках. Презумпцію спільності майна подружжя відповідачем не спростовано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2021 року - без змін.
Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також зазначив, що спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя
й підлягає поділу між ними у рівних частках. Підстав для відступу
від рівності часток матеріали справи не містять. Посилання відповідача
на те, що відповідачці належить лише 27,7 % спірної квартири, оскільки ним для оплати вартості квартири було сплачено власні кошти у сумі, які він отримав у подарунок від своєї матері, є безпідставними, так як належними та допустимими доказами не підтверджені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що сам по собі факт набуття майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів спільного сумісного майна подружжя. Відповідачем
з повної вартості спірної квартири, а саме 369 576 грн, було сплачено
180 тис. грн за рахунок спільних коштів подружжя, а решту суми він оплатив із власних коштів, отриманих від батьків у подарунок, що підтверджується випискою з банківського рахунку, згідно з якою 21 листопада 2011 року його мати - ОСОБА_4 отримала в банку кошти з депозитного рахунку у розмірі 20 600 доларів США. Таким чином, частка позивачки
у вказаній квартирі становить лише 27,7 %.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.