Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 127/25304/16-ц
провадження № 61-7576св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Волошина С. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз») про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 16 травня 2002 року працює на посаді оператора газорозподільних станцій «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».
На підставі наказів про виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника та наказу «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» протягом усього часу роботи на підприємстві він залучався до роботи у вихідні дні замість тимчасово відсутнього змінного оператора, проте оплата йому не проводилась у подвійному розмірі, як передбачено статтею 72 КЗпП України.
Вказував на те, що його робоча зміна триває з 08.00 год. до 08.00 год. наступного дня з подальшим добовим відпочинком. Фактично з 08.00 год. до 08.30 год. відбувався прийом-передача зміни, у зв`язку з цим він працював кожної зміни понад норму по 30 хв.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути невиплачену заробітну плату за фактично відпрацьовані години з 17 травня 2002 року у розмірі 379 064,02 грн, а саме: заробіток за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора - 269 242,98 грн, заробіток за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни - 109 821,04 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що покладення обов`язків змінного оператора здійснювалось за згодою ОСОБА_1 на підставі наказів, які ним не оскаржувались, за виконану роботу ОСОБА_1 отримував доплату, що підтверджується довідкою від 23 квітня 2017 року, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про фактичну затримку на роботі протягом 30 хв. кожної зміни з метою прийому-передачі зміни іншому оператору, графіками двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій зазначена передача зміни понад робочий час не передбачена, дії відповідача щодо заповнення табелів обліку робочого часу позивачем не оскаржувались.
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-44353св18).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години, починаючи з 17 травня 2002 року по даний час задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за періоди виконання у вихідні дні роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці, за період з 2003 року по 2015 рік включно, у сумі 104 844,12 грн, з відрахуванням (утриманням) з вказаної суми коштів всіх передбачених законодавством України податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 2003 року позивач щорічно протягом чергової щорічної чи додаткової відпустки іншого змінного оператора ГРС працював на газорозподільній станції одноосібно, на протязі періоду відпустки змінного оператора та кожну другу добу виконував роботу змінного оператора у свій вихідний день, а тому мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника з виконанням його обов`язків у свій робочий час, а робота у вихідний день позивача, тобто позивачем кожної другої доби у період відпустки змінного оператора виконувалась робота, яка, згідно зі статтями 72, 73, 107 КЗпП України, мала оплачуватися у подвійному розмірі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Укртрансгаз» залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за періоди виконання у вихідні дні роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці, за період з 2003 року по 2015 рік включно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2021 року АТ «Укртрансгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга АТ «Укртрансгаз» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на право позивача на оплату виконаної ним роботи у спірний період у подвійному розмірі, одночасно зазначили про те, що накази про виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника не містять підписів позивача про його ознайомлення з наказами.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що підтвердженням надання дозволу на виконання трудових обов`язків у вихідний день є видання відповідного наказу та ознайомлення працівника з ним, який в подальшому може бути підставою для компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі.
Отже, висновок судів про те, що позивач виконував трудові обов`язки у вихідний день без документального підтвердження надання на це дозволу роботодавця ставить під сумнів виконання трудових обов`язків позивачем взагалі, відтак, виключає можливість оплати у грошовій формі у подвійному розмірі.
Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належну правову оцінки цим обставинам.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо стягнення з газотранспортного підприємства, яке у спірний період здійснювало діяльність з транспортування природного газу газотранспортною системою, суми невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години на користь працівників підприємства, що виконували обов`язки тимчасово відсутнього працівника, зокрема норм статті 71, 72 КЗпП України (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз».
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» від 16 травня 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на 0,5 ставки оператора газорозподільних станцій «Вінниця Східна» по 4 розряду з 17 травня 2002 року з тарифною ставкою 340 грн.
Відповідно до акта про вилучення документів від 24 лютого 2012 року по Бердичівському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» накази про надання відпусток за 2002-2006 роки вилучені для знищення.
Відповідно до графіка двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2014 рік, кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.00 год., вихідний - доба після здачі чергування у 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год. Зазначений розпорядок був чинним до 27 березня 2015 року згідно з графіком на 2015 рік.
Згідно з графіком двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2015 рік, затвердженого 27 березня 2015 року, кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.30 год., вихідний - доба після здачі чергування о 08.30 год. до ранку (наступної доби) 08.30 год. Зазначений розпорядок діяв протягом 2016 року, що підтверджується графіком на 2016 рік.
Відповідно до графіку двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2017 рік кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, початок роботи о 08.00 год., вихідний - доба після здачі чергування о 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год.
Оператори газорозподільних станцій чергують безпосередньо на газорозподільній станції 6 год. та 18 год. чергують дома (1 година чергування вдома = 0,25 год. робочого часу), тобто загалом 4,5 години робочого часу.
Графіки роботи Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на рік, графіки роботи працівників, що працюють за підсумованим обліком робочого часу з 2000 року до 2013 року знищені.
Згідно з наказом від 12 травня 2003 року на час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов`язків з 05 травня 2003 року до 11 червня 2003 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу від 05 травня 2004 року на час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов`язків з 05 травня 2004 року до 06 червня 2004 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_2 .
На час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов`язків з 03 березня 2005 року до 03 квітня 2005 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2 (наказ від 01 березня 2005 року).
Наказом від 02 березня 2006 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_2 виконання його обов`язків з 02 березня 2006 року до 01 квітня 2006 року покладено на оператора ОСОБА_1 з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2 .
Згідно з наказом від 15 березня 2007 року на час відсутності другого оператора газорозподільної станції «Вінниця Східна» виконання його обов`язків покладено з 15 березня 2007 року на ОСОБА_1 , встановлено останньому доплату в розмірі 50 % від тарифної ставки другого оператора.
Відповідно до наказу від 29 грудня 2008 року на час відпустки ОСОБА_2 виконання його обов`язків покладено з 29 грудня 2008 року до 31 січня 2009 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_2 .
На час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 29 грудня 2009 року до 27 січня 2010 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (наказ від 24 грудня 2009 року).
Наказом від 27 липня 2010 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 10 серпня 2010 року до 10 вересня 2010 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
Згідно з наказом від 18 липня 2011 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 24 липня 2011 року до 23 серпня 2011 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
Відповідно до наказу від 14 червня 2012 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 17 липня 2012 року до 16 серпня 2012 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
Наказом від 30 серпня 2013 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 12 вересня 2013 року до 10 жовтня 2013 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
На час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 02 серпня 2014 року до 26 серпня 2014 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 70 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (наказ від 10 липня 2014 року).
Згідно з наказом від 19 жовтня 2015 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 01 листопада 2015 року до 24 листопада 2015 року на ОСОБА_1 , встановивши на цей період особливий режим роботи.
Зазначеним наказом ОСОБА_1 не встановлено доплату за виконання обов`язків ОСОБА_3 згідно з наказом від 30 грудня 2014 року «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» і наказу від 31 березня 2014 року, за яким з 01 квітня 2014 року призупинено нарахування та виплату доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника (у тому числі керівника) працівникам філії та їх структурних підрозділів.