Постанова
Іменем України
13 травня 2022 року
м. Київ
справа № 495/1237/19
провадження № 61-9451св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачі: Дачний кооператив «Комунстрой-1», Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2019 року Дачний кооператив «Комунстрой-1» (далі - ДК «Комунстрой-1»), Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради (далі також - Затоківська селищна рада), ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист порушеного права, відновлення становища, яке існувало до порушеного права.
Відповідно до уточненої позовної заяви позивачі просили відновити становище, яке існувало до порушення прав Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 та ДК «Комунстрой-1», шляхом: внесення змін державним реєстратором до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно інформації про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 56058251103, зазначивши площу земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва - 0,0405 га; відновити становище, яке існувало до порушення прав Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 та ДК «Комунстрой-1», шляхом: внесення змін державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру стосовно інформації про земельну ділянку, кадастровий № 5110300000:02:001:0104, зазначивши площу 0,0405 га, як було визначено у державному акті від 05 вересня 2006 року серії ЯГ № 914161, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 05 вересня 2006 року за № 01.06.506.00433.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Затоківської селищної ради від 22 березня 2006 року № 1923 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 3,2161 га, розташованої у Лиманському районі смт Затока, в тому числі: громадянам-членам ДК «Комунстрой-1» для індивідуального дачного будівництва, у власність - 2,4903 га. Згідно з пунктом 6 додатку до вказаного рішення ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку № 6 , площею 0,0405 га.
На підставі вказаного рішення, 05 вересня 2006 року ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку на території Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровський Одеської області ДК «Комунстрой-1» ділянка № 6 площею 0,0405 га. Таким чином, отриманням державного акта на право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_4 реалізувала дію рішення Затоківської селищної ради від 22 березня 2006 року № 1923, яке носить індивідуальний характер, і припиняє свою дію його виконанням.
27 грудня 2012 року ОСОБА_4 уклала із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким право власності на вказану ділянку переходить до ОСОБА_3 . Предметом даного договору виступає саме земельна ділянка за кадастровим номером 5110300000:02:0010104, площею 0,0405 га.
Таким чином, правовстановлюючим документом щодо виникнення права власності у ОСОБА_5 виступив договір купівлі-продажу земельної ділянки з площею саме 0,0405 га, а рішення селищної ради від 22 березня 2006 року № 1923 втратило свою чинність його реалізацією ОСОБА_4 , і не несло ніяких юридичних наслідків для ОСОБА_3 та не впливало на обсяг її прав.
Далі, як вказували позивачі, на території земельних ділянок, наданих у власність громадянам-членам ДК «Комунстрой-1» та переданих в довгострокову оренду самому ДК «Комунстрой-1», у зв`язку із відступленням вод прилеглої водойми та намиву ґрунтів, утворились вільні земельні ділянки, які нерозривно межували із зазначеними земельними ділянками, у тому числі зі спірною земельною ділянкою. У зв`язку з даною обставиною, у березні 2009 року ОСОБА_1 прийнято у члени ДК «Комунстрой-1» та надано йому у користування земельну ділянку № 6-а та роз`яснено необхідність звернутись до Затоківської селищної ради для подальшого оформлення своїх прав. Так, ОСОБА_1 звернувся до Затоківської селищної ради із відповідною заявою щодо надання дозволу на розроблення технічної документації для надання йому безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: ділянка АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,078 га, оскільки він є членом кооперативу та справно вносить всі членські внески. За наслідками розгляду даної заяви рішенням Затоківської селищної ради ОСОБА_1 надано відповідний дозвіл.
ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою № 6-а , утримував її в належному стані, зводив тимчасові забудови для розміщення працівників та робочого інвентарю та замовив розроблення технічної документації. Проте, приблизно на початку 2017 року, ОСОБА_1 , з`явившись на територію ділянки № 6-а , виявив, що його тимчасові споруди демонтовано, а на території ділянки ведуться будівельні роботи невідомими особами.
Як було встановлено в подальшому позивачами, власником більшої частини земельної ділянки під № 6-а стала ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, прийнятого у справі № 495/9079/14-ц 19 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , третя особа - Затоківська селищна рада, про заміну реєстрації права власності. Даним рішенням позов ОСОБА_3 задоволено та визнано помилкою розмір ділянки № 6, який був зазначений в акті на право власності ОСОБА_4 на цю ділянку, та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ділянку № 6 , кадастровий №5110300000:02:0010104, але вже з площею 0,0780 га, та зобов`язано реєстраційну службу внести зміни до реєстру речових прав, зазначивши площу земельної ділянки № 6 , кадастровий № 5110300000:02:0010104 - 0,0780 га.
Таким чином, даним рішенням суду фактично відбулось збільшення належної ОСОБА_3 земельної ділянки № 6 з 0,0405 га - на 0,078 га, і при розробленні нової технічної документації таке збільшення відбулось за рахунок земельної ділянки № 6-а , якою користувався і на яку претендує ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказане заочне рішення, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року у справі № 495/9079/14-ц (провадження № 22-ц/785/6610/17) скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року та закрито провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову.
Однак, як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28 грудня 2017 року (через два місяці після скасування рішення суду про збільшення площі земельної ділянки), дану земельну ділянку, відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . При цьому в інформаційній довідці від 26 березня 2018 року підставою переходу права власності на вказану ділянку зазначено договір купівлі-продажу, серія на номер: 2667, виданий 28 грудня 2017 року, а в інформаційній довідці від 13 серпня 2019 року - підставою переходу права власності на спірну ділянку зазначено вже договір дарування, з тотожним номером та датою видачі. Одночасно інформація про об`єкт нерухомого майна в даному розділі визначено як земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, опис об`єкта: площа (га): 0,078.
Таким чином, як зазначали позивачі, не дивлячись на скасоване заочне рішення, станом на теперішній час діями відповідачів порушуються права позивачів, а саме: ОСОБА_1 не має можливості реалізувати оформлення своїх прав на земельну ділянку № 6-а та набути її у власність, оскільки відбулось привласнення (шляхом збільшення площі) земель, належних територіальній громаді смт Затока, і Затоківська селищна рада не має можливості вільно розпоряджатись цією ж земельною ділянкою в інтересах громади. ДК «Комунстрой-1», на території якого дана ділянка знаходиться, не має можливості утримувати її в належному стані, а також недоотримує членські внески, які міг би отримувати при наданні даної ділянки новим членам кооперативу, зокрема і ОСОБА_1 .
Дані факти, на думку позивачів, спричинені тією обставиною, що у Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, за заявою та внаслідок дій відповідачів, внесено зміни, якими збільшено площу ділянки № 6 із первісної 0,0405 га до 0,0780 га, і таке збільшення відбулось за рахунок земельної ділянки № 6-а , яка є власністю Затоківської селищної ради, нерозривно знаходиться на території ДК «Комунстрой-1», і яку ОСОБА_1 як член кооперативу та на підставі рішення Затоківської селищної ради прагне отримати у власність (має усі передбачені документи). Факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено (пункт 61 рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/466/17 від 30 травня 2018 року). Отже, як наполягали позивачі, на момент звернення до суду із цим позовом порушується охоронюваний законом інтерес позивача Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області як власника та розпорядника земель, позивача ДК «Комунстрой-1» щодо права користування земельною ділянкою та отримання членських внесків від нових учасників і сусіднього землекористувача, та позивача ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки йому у власність як члену кооперативу та на підставі рішення Затоківської селищної ради.
Позивач ОСОБА_1 стверджув, що має законний юридичний інтерес, охоронюваний законом, стосовно спірної земельної ділянки (простий юридичний дозвіл, що закріплений в об`єктивному праві або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб`єкта права користуватися конкретним соціальним благом, а у ряді випадків звертатися за захистом до компетентних державних органів або громадських організації), оскільки через дії відповідачів не має можливості реалізувати свої права (він є членом кооперативу; щодо ділянки 6-а було розроблено графічні матеріали, однак розробити технічну документацію та здійснити реєстрацію як самої ділянки, так і своїх прав на неї, не має можливості саме через неправомірні дії відповідачів) і відповідно прагне відновити юридичне становище, яке існувало до вчинення неправомірних дій відповідачами, оскільки дана обставина унеможливлює реалізацію його беззаперечних прав.
Також позивачі наголошували, що на підставі технічного звіту, який виконав ФОП ОСОБА_8 , кваліфікаційний сертифікат № 010165, по кадастровій зйомці встановлено, що межі земельної ділянки АДРЕСА_1 ), згідно з Державним земельним кадастром (кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, власник - ОСОБА_3 ) накладаються на земельну № 6-а, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 на площі 0,0528 га.
Такий самий висновок зробив судовий експерт Шевчук А. М., висновок від 20 вересня 2017 року № 25/08.
Таким чином, не оскаржуючи правомірності набуття права власності на спірну ділянку та його реєстрацію ОСОБА_3 , а також подальший перехід права власності від останньої до ОСОБА_2 , і оспорюючи лише розмір даної ділянки, позивачі вважали за необхідне обрати спосіб захисту своїх порушених прав у вигляді відновлення становища, що існувало до такого порушення, шляхом внесення змін до розділу щодо відомостей про об`єкт нерухомого майна.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні уточнених позовних вимог, виходив із того, що позивачі не надали будь-яких доказів того, що зміни державним реєстратором до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку № 6 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, яка розташована за адресою: ДК «Комунстрой-1», смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, проведені саме на підставі скасованого рішення суду. Навпаки, підставою для внесення змін до відомостей про земельну ділянку АДРЕСА_1 , стала заява ОСОБА_3 та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5102488562015, сформованим 04 грудня 2015 року, а також рішенням Затоківської селищної ради від 22 вересня 2014 року № 2212 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо вставлення меж земельної ділянки, площею 0,0780 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: діл АДРЕСА_1 ».
Суд першої інстанції також вказав, що позивачі не надали будь-яких доказів існування земельної ділянки АДРЕСА_1 , як об`єкта нерухомого майна, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання порушення прав позивачів як користувачів неіснуючого об`єкта нерухомості.
Окремо суд першої інстанції звернув увагу на те, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, вказавши, що відсутні переконливі докази того, що відповідачі порушили права позивачів стосовно меж земельної ділянки, у свою чергу доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 надав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів, встановлено обставини на підставі недопустимих доказів, та порушення апеляційним судом порядку розгляду справи, зокрема розглянуто за відсутності апелянта (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 18 червня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 495/1237/19 із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2021 року матеріали справи № 495/1237/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційна підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2018 року у справі № 495/8624/17, ухваленого за наслідками розгляду позовних вимог ДК «Комунстрой-1», ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відділ державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії, установили наступні обставини, які, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, визнали такими, що не підлягають доказуванню.
Рішенням від 22 березня 2006 року № 1923 Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області передала у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельну ділянку площею 2,49603 га; ОСОБА_4 первісно відводилася земельна ділянка № 6 площею 0,0780 га.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 отримала у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0405 га.
На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Холудєєвою С. М., зареєстрованого в реєстрі за № 3549, відповідач ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0405 га, розташовану на території Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області ДК «Комунстрой-1».
На підставі заяви ОСОБА_3 від 04 грудня 2015 року № ЗВ-5102795562015 про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором внесено зміни у відомості про площу земельної ділянки.
Підставою для внесення змін до відомостей про земельну ділянку АДРЕСА_1 , стала заява ОСОБА_3 та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вказане підтверджується також Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5102488562015, сформованим 04 грудня 2015 року, а також рішенням Затоківської селищної ради від 22 вересня 2014 року № 2212 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо вставлення меж земельної ділянки, площею 0,0780 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: діл АДРЕСА_1 ».
У грудні 2017 року ОСОБА_2 за цивільно-правовою угодою, укладеною з ОСОБА_3 , набула право власності на зазначену земельну ділянку.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 55 Конституції України гарантовано право людини і громадянина на судовий захист. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша-друга статті 321 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).