Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/7627/19
провадження № 61-10710св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі -
АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом.
Позовну заяву мотивувало тим, що 07 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ «Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») та
ОСОБА_1 укладений кредитний договір № R52114527656B, за умовами якого банк надав, а позичальник отримала кредит у розмірі 344 790 грн, із застосуванням процентної ставки у розмірі 13,99 % річних. Позичальник зобов`язалася у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, та повернути кредит у повному обсязі у строк до 17 лютого 2021 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 лютого 2014 року між ПАТ «ВТБ «Банк» і ОСОБА_1 укладений договір застави № R52114527656B-Z1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у заставу банку автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак
НОМЕР_1 , 2013 року випуску, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 13 лютого 2014 року.
27 березня 2017 року ПАТ «ВТБ «Банк» та АТ «Таскомбанк» уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами, в тому числі і за договором № R52114527656B. До
АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором та договором забезпечення.
28 жовтня 2018 року АТ «Таскомбанк» на адресу ОСОБА_1 направило повідомлення-вимогу про наявність у банку права вимоги на підставі договору про відступлення прав і вимагало достроково повністю повернути кредит, зазначивши загальну суму заборгованості у розмірі
619 863,53 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту -
258 692,49 грн; заборгованості за процентами - 121 716,67 грн; пені за період з 25 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2018 року - 239 454,37 грн.
Відповідач добровільно зобов`язання не виконала.
АТ «Таскомбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 619 863,53 грн за кредитним договором № R52114527656В, укладеним 17 лютого 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № R52114527656B у розмірі 202 514,29 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 025 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право банку збільшити процентну ставку до 28 % передбачено пунктом 3.3.3 кредитного договору. Але умовами договору передбачена певна процедура збільшення процентів: банк зобов`язаний направити позичальнику листа про збільшення розміру процентної ставки та новий графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг. Усупереч вимогам статей 12, 13, 81 ЦПК України банк не надав суду належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. Тому суд вважав, що банк безпідставно збільшив ОСОБА_1 процентну ставку до 28 %.
При цьому суд першої інстанції вказав, що розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Розрахунок, наданий позивачем, не має навіть інформаційного характеру у контексті ціни позову, оскільки не містить будь-яких даних щодо виконання (чи невиконання) позичальником зобов`язань з повернення кредитних коштів і сплати процентів, починаючи з березня 2014 року.
Суд першої інстанції оцінив наданий відповідачем висновок експертного дослідження № 140, складений 27 березня 2019 року судовим експертом Бочкарьовим Д. О., у сукупності з іншими письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи. Суд визнав висновок належним і допустимим доказом, оскільки у висновку експерт проаналізував здійснені ПАТ «ВТБ Банк» фінансові операції з отримання коштів від позичальника ОСОБА_1 для зарахування на рахунок за кредитним договором № R52114527656В і дійшов висновку, що банк отримав від позичальника на виконання умов кредитного договору грошові кошти у сумі 295 145 грн. Станом на 17 лютого 2019 року сума заборгованості позичальника перед кредитором за кредитним договором № R52114527656В складає
202 514,29 грн, з яких: сума неповернутого кредиту - 141 582,3 грн, сума несплачених процентів за користування кредитом - 60 931,99 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» задоволено частково, рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 березня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення.
Позовну заяву АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № R52114527656B у сумі 619 863,53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 23 247, 88 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право банку достроково вимагати погашення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено розділом 5 кредитного договору. Вимогу банку від 29 жовтня 2018 року про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала. Банк, вимагаючи стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, посилається на розрахунок заборгованості, який містить відомості про загальну заборгованість станом на 25 жовтня 2018 року, розрахунок пені на заборгованість за кредитом і розрахунок пені на заборгованість за процентами, а також на розрахунок заборгованості за процентами за період з 27 березня 2017 року по 17 жовтня 2018 року за ставкою 28 %.
Посилаючись на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункт 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, суд апеляційної інстанції вказав, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому взяв до уваги наявний у матеріалах справи меморіальний ордер від 17 лютого 2014 року № 22829, відповідно до якого ПАТ «ВТБ Банк» на виконання умов кредитного договору передав позичальнику ОСОБА_1 344 790,00 грн та виписку по рахунку, сформовану AT «Таскомбанк» станом на 25 жовтня 2018 року за період з 27 березня 2017 року по 25 жовтня 2018 року, якою підтверджено наявність заборгованості у відповідача на загальну суму 619 863,53 грн.
Щодо підвищення банком процентної ставки, суд апеляційної інстанції вказав, що право банку збільшити процентну ставку до 28% передбачено пунктом 3.3.3 кредитного договору, а саме - з четвертого робочого дня невиконання позичальником хоча б одного із зобов`язань, передбачених пунктами 5.3.9, 5.3.10 договору, розмір процентів за цим договором встановлюється на рівні 28 %.
При цьому суд апеляційної інстанції не вважав належним доказом висновок експертного дослідження від 27 березня 2019 року, оскільки у ньому не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду. Тому суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки вже було встановлено, що відповідач не виконала свої зобов`язання за договором кредиту, не повернула у повному обсязі кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за процентами в розмірі 28 % річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Київського районного суду м. Одеси та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
28 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом
АТ КБ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам та неправильно застосував норми матеріального права.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, заявник вказує на те, що умовами договору не передбачено право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку. Згідно з положенням статті 1056-1 ЦК умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Посилаючись на положення пунктів 3.3.3, 5.3.9, 5.3.10 кредитного договору, заявник вказує, що банк, збільшуючи розмір фіксованої процентної ставки, не виконав умови договору, не повідомив про це її, боржника, як це визначено умовами договору.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо врахування як доказів, виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, вказала, що під час розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведеності надання позичальником кредитних коштів та порушення боржником зобов`язання щодо повернення кредиту. Стверджує, що розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність». Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності сторін та не взяв до уваги дослідження судової економічної експертизи. Стверджує, що експертне дослідження у розумінні ЦПК України не є висновком експерта, а є висновком економічного експертного дослідження. Вказує, що в цьому експертному дослідженні було досліджено саме документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують факт проведення нею виплати за кредитними зобов`язаннями, що є спірними.
Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заяву її адвоката про відкладення судового розгляду у зв`язку із її перебуванням у відрядженні, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, у постанові суду апеляційної інстанції взагалі відсутня правова оцінка інших її доводів, що є порушенням пункту 3 частини третьої статті 382 ЦПК України щодо змісту судового рішення.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження
№ 61-9618св19), від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року АТ «Таскомбанк» подало до Верховного Суду відзив, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року без змін, як таку, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Представник банку звертає увагу суду на те, що для експертного дослідження відповідач надала квитанції про сплату кредиту за період з 17 лютого 2014 року по 17 лютого 2019 року на суму 295 145,00 грн саме ПАТ «ВТБ Банк».
При цьому здійснення будь-яких операцій за цим кредитом з боку ПАТ «ВТБ Банк» було припинено на початку 2017 року.
Однак, за умови обізнаності відповідача про перехід права вимоги до
АТ «Таскомбанк», ні відповідач, ні експерт жодні документи від позивача не витребували і протягом проведення експертизи не досліджували.
Вважає, що це свідчить про неповноту, необ`єктивність та поверхневість експертного дослідження, тому його результати не можна вважати обґрунтованими та достовірними, що і було вірно встановлено судом апеляційної інстанції.
Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що відповідач порушила умови кредитного договору, тому розмір процентної ставки за цим договором встановлюється у розмірі 28 % річних.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 лютого 2014 року між ПАТ «ВТБ «Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № R52114527656B, за умовами якого банк надав, а позичальник отримала кредит у розмірі 344 790 грн, із застосуванням процентної ставки у розмірі 13, 99 % річних. Позичальник зобов`язалася у порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, та повернути кредит у повному обсязі в строк до 17 лютого 2021 року.
Згідно з пунктом 3.3.3 кредитного договору з четвертого робочого дня невиконання позичальником хоча б одного із зобов`язань, передбачених пунктами 5.3.9, 5.3.10 цього договору, розмір процентної ставки за цим договором встановлюється на рівні 28% річних.
Про збільшення розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа та нового графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку сукупної вартості послуг. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових договорів/документів, крім цього договору, оскільки невиконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктами 5.3.9, 5.3.10 цього договору, є обставинами/факторами, від яких залежить розмір процентів за цим договором.
Право банку достроково вимагати погашення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено пунктом 5.2.1 кредитного договору.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 лютого 2014 року між ПАТ «ВТБ «Банк» і ОСОБА_1 укладено договір застави № R52114527656B-Z1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у заставу банку автомобіль марки Hyundai Santa Fe державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 13 лютого 2014 року НОМЕР_2 .
27 березня 2017 року між ПАТ «ВТБ «Банк» та АТ «Таскомбанк» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами, зокрема за договором № R52114527656B. До АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором і договором забезпечення.
28 жовтня 2018 року АТ «Таскомбанк» на адресу ОСОБА_1 направило повідомлення-вимогу, у якому повідомило про наявність у банку права вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги, та вимагало достроково повністю повернути кредит, зазначивши загальну суму заборгованості - 619 863,53 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 258 692,49 грн, заборгованості за процентами - 121 716,67 грн за період з 25 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2018 року, пені за період
з 25 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2018 року - 239 454,37 грн.
19 листопада 2018 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. на підставі заяви АТ «Таскомбанк», договору застави і вимоги-повідомлення видав виконавчий напис № 3020 про звернення стягнення на автомобіль марки Hyundai Santa Fe державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, належного на праві власності ОСОБА_1 .