Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 524/7671/16-ц
провадження № 61-702св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2017 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві спадщини належить Ѕ частка будинку АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 08 листопада 2014 року.
Спадщина, на яку було видано це свідоцтво, складається з: Ѕ частки вищевказаного житлового будинку, що належав ОСОБА_4 - сину спадкодавця (її (позивачки) брата), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яку прийняла ОСОБА_3 .
Іншим співвласником у порядку спадкування є ОСОБА_2 , яка не отримала свідоцтво про право на спадщину, однак прийняла її шляхом подання заяви про прийняття спадщини.
Після смерті у 2009 році її брата ОСОБА_4 , якому належав спірний будинок, вона не має можливості ним користуватися, оскільки відповідачка постійно чинить перешкоди.
Будинок невеликий за площею і його поділ у натурі неможливий.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила провести поділ будинку АДРЕСА_1 між співвласниками - нею та ОСОБА_2 в такому порядку:
- передати ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , який в цілому складається з жилого будинку літ. «АА1а1а1аг1» загальною площею 90,3 кв. м, житловою площею 43,1 кв. м, господарсько-побутових будівель: сараю літ. «Б», сараю літ. «Ж», кухні літньої літ. «В», гаражу літ. «Г», оглядової ями гаражу літ. «огл», вбиральні літ. «Д», вимощення літ. «І», ями вигрібної літ. «ІІ», огорожі літ. «№ 5», воріт із хвірткою літ. «№ 6», загальною вартістю 466 696,00 грн, яка належить їй (позивачці) на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 листопада 2014 року, виданого державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 1-550, вартістю 233 348,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості Ѕ частки будинку у розмірі 233 348,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачка не оформила право власності на спадщину та неспроможна виплатити позивачці компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно, виділ у натурі частки домоволодіння неможливий.
Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що:
- суд першої інстанції не з`ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин справи, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд не встановив, чи дійсно є неможливим виділ належної позивачці частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом, чи користується спільним майном інший співвласник - відповідачка у справі, чи сплачується іншим співвласником, який володіє та користується майном, матеріальна компенсація позивачці за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України, чи спроможний інший співвласник виплатити позивачці компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно та чи не становитиме це для неї надмірний тягар;
- крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог,виходив із того, що відповідачка не оформила право власності на спадщину, виділ у натурі частки домоволодіння позивачці неможливий, відповідачка неспроможна виплатити позивачці компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно;
- усупереч положенням частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, дійшов висновку, щовідповідачка право власності на спадщину не оформила, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, тобто по суті не переглянув справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2017 року змінено з виключенням із мотивувальної частини рішення посилання на те, що факт неоформлення відповідачкою своїх спадкових прав, є підставою для відмови у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак зазначив, що:
- висновок суду першої інстанції про те, що неоформлення відповідачкою права власності на спадщину робить неможливим вирішення питання про поділ спадкового майна, є необґрунтованим, оскільки з наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 хоч і не одержала свідоцтво про право на спадщину, однак вона її прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Тому такий висновок суду підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення;
- відповідачка є особою похилого віку, не працює, пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не отримує. Єдиним її доходом є соціальна допомога в розмірі, що не перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Нерухоме майно поділ, якого є предметом розгляду, є єдиним житлом відповідачки. Даних про наявність у неї іншого майна позивачка не надала. За таких обставин, стягнення з відповідачки на користь позивачки компенсації у розмірі 294 086,00 грн становитиме для відповідачки надмірний тягар та загрозу для забезпечення необхідних умов проживання.
Ураховуючи неможливість виділу в натурі частки домоволодіння позивачці, неспроможність відповідачки виплатити позивачці компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У січні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:
- вона є співвласником спірного будинку, у користуванні якого відповідачка постійно чинить перешкоди, а тому її проживання в ньому є неможливим;
- на підтвердження своїх позовних вимог вона надала суду усі належні докази, у тому числі й висновки експертів про ринкову вартість будинку та про неможливість його поділу в натурі;
- суди дійшли помилкового висновку про те, що в силу пенсійного віку та скрутного майнового стану відповідачка неспроможна сплатити компенсацію вартості частини будинку, оскільки на час розгляду у 2017 році вона ще не була пенсіонером і в її власності перебувала квартира, яку вона продала та отримала дохід від її відчуження. Відповідачка отримує соціальну допомогу, має двох дорослих синів, які можуть її матеріально підтримувати, що загалом свідчить про її фінансову спроможність виплатити половину вартості будинку;
- при повторному апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції не розглянув позовні вимоги по суті, не надав оцінку тій обставині, що з моменту смерті спадкодавця відповідачка одноособово проживає у будинку та користується ним у цілому, чинить перешкоди у доступі до нього, не сплачує будь-якої компенсації за користування її часткою будинку.
Короткий зміст відзиву
У травні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Наголошує на тому, що позовні вимоги зводяться до прохання про виділ частки позивачки, однак остання просить здійснити поділ будинку. До складу будівель входить об`єкт самочинного будівництва, а тому будинок не може бути поділений. Позивачка не довела, що вона має можливість виплатити компенсацію вартості частки будинку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).