Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 552/3486/20
провадження № 61-19159св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Коваленком Сергієм Івановичем , на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року у складі судді Самсонова О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року
у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревська С. М., Кривчун Т. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,у якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 грудня 2008 року відділом РАЦС адміністрації МУ «Мамоновський міський округ» Калінінградської області Російської Федерації, про що складено акт № 127.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від
07 грудня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто позивачу.
Районний суд керувався положеннями частини третьої статті 185 ЦПК України та виходив із того, що клопотання представника позивача - адвоката Коваленка С. І. від 07 вересня 2020 року недоліки позовної заяви не усуває; доказів, які підтверджують, що останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування відповідача є: АДРЕСА_1 - не надано, таким чином вимоги ухвали суду від 21 серпня 2020 року залишаються невиконаними, а тому наявні підстави для застосування частини третьої статті 185 ЦПК України.
Апеляційний суд виходив з того, щорайонний суд дійшов правильного висновку про невідповідність позову вимогам статті 177 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування відповідачки ОСОБА_2 , а також доказів чи взагалі перебувала вона на території України. Також апеляційний суд прийняв до уваги, що у позовній заяві відсутня будь-яка інформація щодо проживання, як позивача, так і відповідача, на території Київського району м. Полтави. Зазначаючи, що із 2009 року не підтримує шлюбних відносин із відповідачем, позивач не вказав кому належать квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , в яких нібито проживало подружжя.
За таких обставин, твердження позивача, що останнім відомим йому місцем перебування відповідачки є АДРЕСА_1 , фактично
є його припущеннями.
Судова кореспонденція, яка надсилалася апеляційним судом за вказаною позивачем адресою повернута без вручення із відміткою «адресат вибув». Тому приймаючи до уваги, що відповідачка є громадянкою Росії, відомості, що вона перетинала кордон України відсутні, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини десятої статті 187 ЦПК України. Оскільки за таких обставин виклик особи через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України не матиме наслідком належне інформування сторони про час і місце розгляду справи та в цілому про існування судового провадження щодо неї. Наведене також виключає підстави застосування до спірних правовідносин позиції Верховного Суду, викладеній у справах № 569/2295/19 від 15 квітня 2020 року та № 501/2443/18 від 29 січня 2020 року.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - Коваленко С. І. подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не було враховано, що позивач фактично спільно з відповідачем не проживає з середини 2009 року і не має ніяких відомостей про її теперішнє перебування, майно чи роботу. За адресою вказаною ним як своє місце фактичного перебування: АДРЕСА_2 проживає та зареєстрований його рідний брат. На даний момент місця реєстрації ОСОБА_1 не має, зареєструватися у брата не може так як інші зареєстровані за даною адресою особи не дають на це згоди. За адресою вказаною ним як останнє відоме місце проживання та перебування відповідача: АДРЕСА_1 , у 2009 році позивач ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав, за цією адресою позивач та відповідач проживали в Україні до середини 2009 року.
Як і зазначено в позовній заяві: «фактично в середині 2009 року ми з нею розсталися і з цього часу шлюбних чи будь яких інших відносин з нею не підтримували. На даний момент ніяких відомостей про неї я не маю». Йому невідомо, де проживає чи перебуває відповідач, а тому він зазначив останнє відоме місце перебування та проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали разом у 2009 році
і фактично у якому і розсталися. Намагання встановити на даний час її місце реєстрації, перебування чи проживання через колишніх знайомих не мало результату. Відомості про перебування особи чи про її роботу
є конфіденційними і тому самостійно встановити їх позивачу є неможливим.
Крім того, на позивача не повинні бути покладені негативні наслідки, пов`язані з неможливістю реалізувати своє право на розірвання шлюбу (так як подальше його збереження для позивача є неприйнятним і позбавляє його можливості на новий шлюб з особою, з якою він би хотів зв`язати своє життя в подальшому) у зв`язку з тим, що відповідач реалізуючи своє право на вільний вибір місця реєстрації чи проживання ніяким чином не повідомила його своєму на даний час чоловікові.
У той же час відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - відомості стосовно нерухомого майна ОСОБА_2 відсутні, про що надавалася інформація до суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У позовній заяві зазначив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , відомості щодо майна відповідача відсутні.