Постанова
Іменем України
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 208/9102/15-ц
провадження № 61-21308св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Друга Кам`янська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року в складі судді: Івченко Т. П., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга Кам`янська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку від 10 грудня 2013 року дізналася тільки в кінці березня 2014 року. На час посвідчення договору у державного нотаріуса Третьої дніпродзержинської нотаріальної контори Посипанко А. А. вважала, що підписує договір купівлі автомобіля, для чого 09 грудня 2013 року зняла зі свого банківського рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» 5 000 грн. Позивач із інвалідністю 2-ї групи з 01 квітня 1999 року має інші захворювання, а тому не мала можливості розуміти вимовлених та написаних слів, не розуміла прочитане, що свідчить про неможливість нею самостійно усвідомлювати зміст вказаного документу й надавати об`єктивну оцінку своїм діям.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 10 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської нотаріальної контори Посипанко А. А., зареєстрований у реєстрі за № 3-1951.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивачем долучено висновок спеціаліста судово-медичного експерта (комісійний) № 58, проведений за заявою ОСОБА_1 від 18 лютого 2015 року, експертами КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», на вирішення яких поставлені питання пов`язанні із станом зору ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2013 року, стан здоров`я станом на 10 грудня 2013 року, можливість розуміти зміст договору самостійно або за додатковим роз`яснення, та висновок ФОП ОСОБА_6 щодо оцінки судово-психіатричного експерта КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 07 листопада 2019 року № 693 відносно ОСОБА_1 . Зазначені висновки судом досліджено в сукупності зі всіма доказами та фактичними даними встановленими під час судового розгляду. Висновок № 58 та висновок ФОП не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, та фактично не мають категоричних висновків з прив`язкою до дати, часу і місця події, а має висновок щодо захворювань порівняно з датою 10 грудня 2013 року, та не мають категоричності щодо неможливості або можливості усвідомлення змісту та надання об`єктивної оцінки своїм діям при складанні договору купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 , підготовкою та збору документів для укладання оспорюваного договору, яке мало тривалий та об`ємний обсяг що потребувало уваги, розуміння та значення дій, їх мети, та оцінки досягнутого результату, самостійного звернення ОСОБА_1 до різних державних та недержавних установ, подачі заяв, сплати зборів;
у справі № 208/7032/14-ц встановлено, що на момент укладання договору купівлі-продажу сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дотримані усі умови для його посвідчення. При вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом були вчинені всі дії, що передбачені чинним законодавством. Договір підписано в присутності нотаріуса, особи сторін встановлено, їх дієздатність та належність ОСОБА_1 будинку, що відчужуються, перевірено;
станом на 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 до лікарів за допомогою за станом свого психічного здоров`я не зверталася, на обліку у лікарів психіатрів не перебувала, та внаслідок свого віку, захворювань та стану психічного здоров`я визнана недієздатною рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року, тобто, вже більш ніж через чотири роки після укладання оспорюваного договору, що допустимих та достовірних доказів, які б обґрунтували позицію позивача в ході судового розгляду не встановлено, натомість зібрані та досліджені докази під час судового розгляду в своїй сукупності не доводять обставин, передбачених частиною першої статті 225 ЦК України. Обставини, передбачені частиною першої статті 225 ЦК України, спростовано наступними доказами: 01 квітня 1999 року безстроково ОСОБА_1 встановлена інвалідність 2-ї групи за загальним захворюванням, що підтверджено довідкою МСЕ-ДНА-01 № 083846; у лікаря психіатра ОСОБА_1 знаходиться на обліку з 2017 року, з діагнозом хвороба Альцгеймера; станом на 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, ознак її психічного захворювання при огляді не виявлено; ОСОБА_1 у період часу, якому відповідає укладення договору купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року, хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла. Відповідно до свого психічного стану була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи № 693 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» відділення судово-психіатричної експертизи № 18;
згідно до правового висновку зробленого Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях. Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14. Такі правові висновки є незмінними;
з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи № 693 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» відділення судово-психіатричної експертизи № 18, проведеної на підставі ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року, згідно пункту 23 якої ОСОБА_1 у період часу, якому відповідає укладення договору купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року, хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла. Відповідно до свого психічного стану була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що категорично підтвердило спроможність особи в момент вчинення правочину, а саме станом на 10 грудня 2013 року розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено змістом договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідченого нотаріально, з якого вбачається добровільність сторін у реалізації своїх намірів щодо укладання саме договору купівлі-продажу, з передачею грошових коштів як сплати продавцю за придбаний покупцем предмет договору, в тому числі з зазначенням власноручного запису як продавцем так і покупцем свого волевиявлення у договорі, обсяг та розмір документів наданих нотаріусу продавцем для укладання зазначеного договору, покази свідка ОСОБА_7 який здійснюючи оцінку домоволодіння на замовлення ОСОБА_1 для його відчуження, за її особистим зверненням, попереднє встановлення меж земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру що передувало укладеному договору, свідчить про дійсність намірів ОСОБА_1 на укладання саме договору купівлі-продажу даного домоволодіння, та відсутність жодного допустимого та достатнього доказу який би міг надати можливість припущення щодо абсолютної її неспроможності в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними;
належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 10 грудня 2013 року, посвідченого нотаріально державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Посипанко А. А, зареєстрований в реєстрі за № 3-1951, перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), під час судового розгляду не встановлено, та доказами не підтверджено;
враховуючи, що проведеною у справі судовою психіатричною експертизою зроблено категоричний висновок про абсолютну спроможність ОСОБА_1 в момент укладання нею договору, а саме 10 грудня 2013 року розуміти значення своїх дій та керувати ними, за сукупністю показів свідків, обсягу наданих за вимогою нотаріуса документів, періоду їх підготовки та отримання, за особистим зверненням ОСОБА_1 , що вказує на відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК, для визнання оспорюваного договору недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до правового висновку зробленого Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях. Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що на момент укладання спірного договору купівлі-продажу сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були дотримані усі умови для його посвідчення, вчинені всі дії, що передбачені чинним законодавством. Договір підписано в присутності нотаріуса, особи сторін встановлено, їх дієздатність та належність ОСОБА_1 будинку, що відчужується, перевірено. Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона на момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку № 49/58 від 10 грудня 2013 року перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Суд першої інстанції взяв до уваги проведену у справі судово-психіатричну експертизу № 362, якою зроблено висновок про абсолютну спроможність ОСОБА_1 в момент укладання нею договору, а саме - 10 грудня 2013 року розуміти значення своїх дій та керувати ними, врахувавши покази свідків, обсяг наданих за вимогою нотаріуса документів, період їх підготовки та отримання, особисте звернення ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано висновок спеціаліста судово-медичного експерта (комісійний) № 58, проведений за заявою ОСОБА_1 , від 18 лютого 2015 року експертами КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» та висновок ФОП ОСОБА_6 щодо оцінки судово-психіатричного експерта КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 07 листопада 2019 року № 693 відносно ОСОБА_1 необґрунтовані, оскільки судом встановлено, що на вирішення вказаних експертиз були поставлені питання пов`язанні зі станом зору, здоров`я, можливість розуміти зміст договору самостійно або за додатковим роз`ясненням ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2013 року, які не мають категоричних висновків з прив`язкою до дати, часу і місця події, а містить висновок щодо захворювань порівняно з датою 10 грудня 2013 року та мають не категоричності щодо неможливості або можливості усвідомлення змісту та надання об`єктивної оцінки своїм діям при вчинення договору купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 , підготовкою та збору документів для укладання оспорюваного договору, яке мало тривалий та об`ємний обсяг що потребувало уваги, розуміння та значення дій, їх мети, та оцінки досягнутого результату, самостійного звернення ОСОБА_1 до різних державних та недержавних установ, подачі заяв, сплати зборів та інше. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рецензію лікаря фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на висновок експертизи № 693, оскільки рецензія проведена не експертом, а фахівцем, який не попереджався про кримінальну відповідальність, а тому не може бути належним доказом у справі. Колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, що зазначені висновки не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, та не можуть бути віднесені до доказу згідно до статті 76 ЦПК України.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що допустимих та достовірних доказів які б обґрунтували позицію сторони позивача в ході судового розгляду не встановлено, що на момент вчинення договору 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 до лікарів за допомогою за станом свого психічного здоров`я не зверталася, на обліку у лікарів психіатрів не перебувала. Внаслідок свого віку, захворювань та стану психічного здоров`я визнана недієздатною за Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року більш ніж через чотири роки після укладання оспорюваного договору.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в якій просить: оскаржені судові рішення скасувати; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що
справу розглянуто не поважним складом суду. Суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т. П. 27 квітня 2018 року ухвалено рішення у справі № 208/1994/17 про визнання ОСОБА_1 недієздатною особою. Натомість 07 вересня 2020 року суддя Івченко Т. П. ухвалив рішення, в якому вказав, що ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2013 року могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. При цьому при ухваленні рішення від 27 квітня 2018 року суддя Івченко Т. П. посилається на висновок фахівця № 58, а при ухваленні рішення від 07 вересня 2020 року відхиляє зазначений доказ. Тому суддя який ухвалив рішення, не мав права розглядати справу, оскільки ним же було прийнято рішення стосовно визнання ОСОБА_1 недієздатною особою;
суди не надали оцінки показам свідка ОСОБА_8 ;
суди не врахували, що позивач є особою із інвалідністю 2-ї групи з 01 квітня 1999 року, причина інвалідності - загальне захворювання. Зазначені захворювання по терміну виникнення відповідають моменту вчинення договору купівлі-продажу і свідчать про неможливість позивача самостійно усвідомлювати зміст вказаного документу й надавати об`єктивну оцінку своїм діям;
суд першої інстанції послався на висновок експертизи № 693, який не відповідає вимогам статті 102 ЦПК України щодо змісту, не ґрунтується на детальному аналізі матеріалів справи; є неповним. Тому представником позивача заявлялось клопотання про визнання висновку експертизи № 693 недопустимим доказом, однак, в задоволенні клопотання було відмовлено. Висновок судово-психіатричної експертизи є лише одним із доказів, якому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами;
у матеріалах справи наявна рецензія на висновок експертизи № 693 лікаря психіатра ОСОБА_6 , яка вказує на недоліки зазначеного експертного дослідження, та є підставою для призначення у справі додаткової комісійної психіатричної експертизи в іншій експертній установі, про що також було заявлено відповідне клопотання та судом першої інстанції необґрунтовано відхилено;
сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6- 202цс15);
суд першої інстанції визнав доведеною обставину, що позивач ОСОБА_1 під час укладання договору стійкого психічного розладу не виявляла та відповідно до свого психічного стану була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проте матеріали справи містять комісійний висновок фахівця № 58 про визнання позивача.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку 10 грудня 2013 року мала вік 70 років, не була обмежено дієздатною, не визнавалась недієздатною, на обліку у психіатра не перебувала, будь-якого лікування пов`язаного з психічним захворюванням або психіатричною допомогою не проходила.
За станом здоров`я (за загальним захворюванням) ОСОБА_1 з 01 квітня 1999 року встановлена інвалідність 2-ї групи безстроково, що підтверджено довідкою МСЕ-ДНА-01 № 083846.
Згідно довідки диспансерного психоневрологічного відділення від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, ознак психічного захворювання при огляді не виявлено.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 173 від 25 жовтня 2016 року, проведеної на підставі ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року, встановити психічний стан і вирішити експертні питання відносно ОСОБА_1 на період складання та підписання нею договору купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року не є можливим.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року у справі № 208/1994/17 за заявою ОСОБА_9 , яка є донькою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана недієздатною. Рішення набрало законної сили 29 травня 2018 року.
Відповідно до довідки КЗ «Кам`янська міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради від 07 серпня 2019 року № 1818/03/04 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря психіатра з 2017 року, з діагнозом хвороба Альцгеймера.
Відповідно до пункту 23 висновку судово-психіатричної експертизи № 693 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 Відділення судово-психіатричної експертизи № 18» від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 у період часу, якому відповідає укладення договору купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року, хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла. Відповідно до свого психічного стану була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Позивачем долучено висновок спеціаліста судово-медичного експерта (комісійний) № 58, проведений за заявою ОСОБА_1 від 18 лютого 2015 року, експертами КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» та висновок ФОП ОСОБА_6 щодо оцінки судово-психіатричного експерта КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 від 07 листопада 2019 року № 693 відносно ОСОБА_1
ОСОБА_5 є сином ОСОБА_1
ОСОБА_3 та ОСОБА_10 є дітьми ОСОБА_5
14 травня 2012 року складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), замовник ОСОБА_1
04 липня 2012 року ОСОБА_1 особисто подана заява про визначення кадастрового номеру земельній ділянці за АДРЕСА_1 та визначено кадастровий номер.