Постанова
Іменем України
16 травня 2022 року
м. Київ
справа № 552/4835/19
провадження № 61-11622св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,
Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року у складі судді Кузіної Ж. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 червня 2020 року
у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. (далі - приватний виконавець Скрипник В. Л.), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів та акта реалізації предмета іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що22 вересня 2005 року уклав договір, за умовами якого Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») надав йому споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 300,00 дол. США строком дії до 22 вересня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання кредитних зобов`язань укладено іпотечний договір, за умовами якого він, як іпотекодавець, передав в іпотеку іпотекодержателю (банку) однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року у справі № 530/1832/17 із позичальника та його поручителів солідарно стягнено на користь банку заборгованість в сумі 416 979,02 грн.
Приватним виконавцем Скрипником В. Л. у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 530/1832/17 описано та арештовано належне боржнику рухоме і не рухоме майно та з порушенням вимог статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернено стягнення на заставне майно - однокімнатну квартиру, що 08 липня 2019 року реалізована на електронних торгах, переможцем яких визнано
ОСОБА_2 .
Реалізація предмета іпотеки відбулася з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), а саме, без його, власника квартири, згоди та використовується ним для постійного проживання (іншого житла немає), а її площа становить менше ніж 140 кв. м.
Позивач із урахуванням уточнених вимог просив:
визнати незаконними електронні торги, проведені ДП «Сетам» за заявкою приватного виконавця Скрипника В. Л., з продажу предмета іпотеки - належної йому на праві приватної власності однокімнатної квартири, загальною площею 29,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (лот 355689);
скасувати протокол № 417730, сформований ДП «Сетам» 08 липня 2019 року о 22:00:08 з проведення електронних торгів з примусової реалізації лота
№ 355689, переможцем яких визнано ОСОБА_2 ; а також акт ВП
№ 57738909 від 29 липня 2019 року про реалізацію предмета іпотеки, складений приватним виконавцем Скрипником В. Л.;
стягнути із приватного виконавця Скрипника В. Л., ДП «Сетам»,
ОСОБА_2 на його користь 2 305,20 грн судових витрат за подання до суду позовної заяви та 384,20 грн за подання заяви про його забезпечення,
а також 6 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від
24 червня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення порядку реалізації майна на електронних торгах і порушення цим його прав та законних інтересів.
Передача майна на реалізацію здійснена приватним виконавцем за згодою боржника після визначення експертної оцінки ринкової вартості об`єкта нерухомості, розмір якої сторонами виконавчого провадження не оспорювався, вартість майна, визначена у звіті, на період його реалізації була дійсною, що відповідає вимогам статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна (а. с. 108, т. 1).
Заявка на реалізацію арештованого майна сформована приватним виконавцем відповідно до вимог пункту 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна (а. с. 117-118, т. 1). Подальша процедура проведення торгів здійснена ДП «Сетам» відповідно до положень розділів V та VІІІ цього Порядку.
Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не встановлюють порушень при проведенні електронних торгів спірної квартири та фактично зводяться до заперечень природи фінансового зобов`язання і розміру заборгованості, в межах якої звернено стягнення на предмет іпотеки. Наведене, а також черговість стягнення та реалізації арештованого майна,
в тому числі належного боржнику монітору, не стосується правил проведення торгів, має самостійний спосіб оскарження та не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна відбулося з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», апеляційний суд відхилив. Приватним виконавцем під час виконання судового рішення щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості встановлено, що іншого нерухомого майна, крім спірної квартири, він у власності не має. Разом із цим, згідно повідомлення КП «ЖЕО № 2» від 03 січня 2019 року зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а. с. 94, т. 1). Фактично ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується повідомленням Зіньківської міської ради Полтавської області № 02-28/116 від 28 січня
2019 року (а. с. 104, т. 1). Тому спірна квартира не використовувалася позивачем, як місце його постійного проживання. З моменту набуття права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, а саме - 22 вересня
2005 року, та до початку виконавчого провадження (21 листопада 2018 року)
і подальшої реалізації об`єкта нерухомості на електронних торгах, позивач проживав у м. Зінькові та зареєстрував місце проживання у спірній квартирі лише 20 червня 2019 року, будучи обізнаним про початок процедури реалізації арештованої квартири. Розміщені на сайті ДП «Сетам» фотознімки квартири із речами таких висновків не спростовують та не доводять факт постійного проживання позивача за вказаною адресою.
Боржник надав згоду на реалізацію предмета іпотеки за початковою ціною 253 000,00 грн, що підтверджується відміткою на повідомленні про визначення вартості майна боржника від 20 травня 2019 року (а. с. 108, т. 1). Згода на реалізацію спірної квартири підтверджена ОСОБА_1 22 квітня 2019 року, що доведено актом приватного виконавця (а. с. 84, т. 1). Крім того, таку ж згоду він надав, підписуючи повідомлення приватного виконавця про визначення вартості майна із роз`ясненням можливості її оскарження
в судовому порядку, отриманого ним 20 травня 2019 року, але відповідне право боржником не реалізовано, заперечення проти реалізації квартири за початковою ціною 253 000,00 грн відсутні. При цьому заявка на реалізацію арештованої квартири надана приватним виконавцем Скрипником В. Л. до Полтавської філії ДП «Сетам» 05 червня 2019 року, а зареєстрував позивач своє місце проживання у спірній квартирі лише 20 червня 2019 року. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не підписував зазначений акт від 22 квітня
2019 року та не давав згоди на реалізацію квартири, апеляційний суд відхилив, оскільки упродовж виконавчого провадження та підготовки електронних торгів щодо спірної квартири ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його незгоду з діями приватного виконавця. Натомість, поведінка боржника станом на 22 квітня 2019 року, коли приватний виконавець склав відповідний акт, та на 20 травня 2019 року, коли приватний виконавець повідомив ОСОБА_1 про вартість майна, яке підлягає реалізації на торгах, вказує на погодження боржником виконавчих дій щодо реалізації квартири для погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням. В поясненнях суду апеляційної інстанції заявив, що підписував надані йому приватним виконавцем документи, однак їх не читав. Також
у суді першої інстанції позивач, усвідомлюючи юридичні наслідки своєї поведінки, пояснював, що не заперечував проти реалізації квартири з метою покриття всієї заборгованості по кредиту, а в квартирі зареєструвався за порадою адвоката через наявний спір (а. с. 217 - 218, т. 1).
Доводи апеляційної скарги щодо преюдиційності судового рішення по справі № 552/4744/19, в якій ухвалено рішення про відмову у примусовому виселенні ОСОБА_1 зі спірної квартири, апеляційний суд відхилив. Встановлені вказаним рішенням обставини не є преюдиціальними в даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними.
Аргументи учасників справи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову; стягнути судові витрати з відповідачів.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірна квартира продана з торгів під час дії мораторію щодо заборони продажу нерухомого майна. Згідно
з кредитним договором та договором іпотеки іпотекою забезпечено фінансове зобов`язання в іноземній валюті. Мета кредиту - на придбання житла. Проте вказані договори суди залишили без уваги. Преюдиційним рішенням Київського районного суду м. Полтави, яке залишено без змін Полтавським апеляційним судом у справі № 552/4744/19, відмовлено
у виселенні ОСОБА_1 зі спірної квартири, оскільки вона підпадає під дію мораторію. Вказане рішення набрало законної сили на момент розгляду справи апеляційним судом. Проте апеляційний суд не взяв його до уваги.
При здійсненні виконавчого провадження підроблено письмову згоду ОСОБА_1 на продаж спірної квартири. Апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи щодо згоди ОСОБА_1 на продаж квартири з початковою ціною 10 000 дол. США. Така експертиза проведена у кримінальному провадженні та вона підтвердила факт її підробки. Проте ухвалою Полтавського апеляційного суду йому відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи та безпідставно прийнято показання виконавця про те, що ОСОБА_1 самостійно писав вказаний документ. Така ухвала апеляційним судом постановлена всупереч наявності відомостей про кримінальне провадження та за наявності даних про призначення експертизи в кримінальному провадженні.
У грудні 2020 року ДП «Сетам», приватний виконавець Скрипник В. Л. подали до суду відзиви, у яких просили оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції
в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 повернуто без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 вересня 2005 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 014/0040/74/31293, за умовами якого банк надав йому споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом
19 300,00 дол. США строком дії до 22 вересня 2025 року.
Одночасно ОСОБА_1 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу
Карнарук Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 7476) (а. с. 109 - 110, т. 1). Для забезпечення кредитних зобов`язань між вказаним банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 014/0040/74/31293. Цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з вказаного кредитного договору, предмет іпотеки становить спірна квартира, заставною вартістю 115 400,00 грн (а. с. 95 - 100, т. 1).
04 вересня 2008 року на підставі додаткового договору № 2 до договору іпотеки сторонами правочину погоджено, що договір іпотеки також забезпечує виконання зобов`язання за кредитними договорами
№ 014/0040/82/82323 від 21 травня 2007 року та № 014/0026/82/112637 від
04 вересня 2008 року; заставна вартість предмета іпотеки збільшена
з 115 400,00 грн до 223 702,00 грн (а. с. 101, т. 1).
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року у справі № 530/1832/17 стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» достроково заборгованість за кредитним договором
№ 014/0040/74/31293 від 22 вересня 2005 року у сумі 416 979,02 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 368 445, 35 грн, в тому числі прострочену заборгованість за кредитом в сумі 36 146,60 грн, заборгованість по сплаті відсотків в сумі 48 533,67 грн, в тому числі прострочену заборгованість за відсотками в сумі 46 210, 98 грн (а. с. 15 - 17, т. 2).