Постанова
Іменем України
13 травня 2022 року
м. Київ
справа № 760/4277/17
провадження № 61-4933св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Украинская Медиа Группа», Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віценко Артем Геннадійович, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року в складі судді
Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого
2021 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В.,
Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украинская Медиа Группа» (далі -
ТОВ «Украинская Медиа Группа»), Державної служби інтелектуальної власності України про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг повністю.
Позовна заява мотивована тим, що позначення «Дорожное радио», яке
ОСОБА_1 має намір використовувати для позначення своєї господарської діяльності, та, відповідно, зареєструвати в Україні як власну торговельну марку, вже охороняється. Зокрема, при здійсненні пошуку ключових слів «Дорожное радио» в базі даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів
і послуг» позивачем було виявлено, що в Україні зареєстровано знак для товарів і послуг «Дорожное радио», що засвідчується свідоцтвом України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг.
Так, на підставі поданої заявки 27 жовтня 2008 року Державною службою інтелектуальної власності України видано ТОВ «Украинская Медиа Группа» свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак «Дорожное радио» для послуг 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 27 жовтня 2008 року.
Однак більше ніж 3 роки з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 позначення «Дорожное радио» жодним чином не використовується на території Україні ні ТОВ «Украинская Медиа Группа», ні іншими особами з його дозволу.
За таких обставин невикористання позначення «Дорожное радио»
ТОВ «Украинская Медиа Группа» породжує зловживання правом, оскільки невикористання даної торговельної марки щодо товарів, для яких її зареєстровано, створює штучний бар`єр для реєстрації нових позначень інших осіб, зокрема, є порушенням прав та законних інтересів позивача щодо набуття ним в Україні прав на торговельну марку «Дорожное радио» для добросовісного використання у своїй господарській діяльності. Отже дія свідоцтва № НОМЕР_1 з позначенням «Дорожное радио» повинна бути достроково припинена.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: припинити повністю дію свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, власником якого
є ТОВ «Украинская Медиа Группа»; зобов`язати внести до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів та послуг відомості щодо повного припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 ; здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 листопада
2017 року замінено Державну службу інтелектуальної власності на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року замінено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня
2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 22 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не вчинила дій,
які б підтверджували її намір на здійснення реєстрації спірного позначення
у порядку, визначеному Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». При цьому у матеріалах справи відсутні докази,
які б підтверджували наявність порушеного права чи охоронюваного інтересу позивача, за захистом якого вона звернулася до суду з цим позовом,
що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віценко А. Г., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 910/8180/17, від 21 березня 2018 року у справі
№ 910/11414/17.
Також у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень
позивач посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України,
оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та частини першої статті 4 ЦПК України у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про можливість задоволення вимог позивача у цій справі лише за наявності попередньої відмови останній у реєстрації спірного знаку «Дорожное радио». Норми права не вимагають отримання позивачем відмови у реєстрації тотожної торговельної марки для звернення до суду з позовом у цій справі. Суди не правильно врахували висновки суду касаційної інстанції.
ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами обставини щодо наявності її порушеного та охоронюваного законом інтересу, а також основні підстави позову. Позовні вимоги доведені зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню. Відповідач не подав до суду докази використання позначення «Дорожное радио» у визначені законом строки.
Доводи інших учасників справи
ТОВ «Украинская Медиа Группа» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказувало, що доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях. Суди правильно застосували норми права, а також правильно вирішили заявлений у справі спір згідно
з поданими сторонами доказами.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віценко А. Г., 24 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що Державною службою інтелектуальної власності України 27 жовтня 2008 року зареєстровано знак для товарів і послуг «Дорожное радио» для послуг 35, 38, 41 класів МКТП, а саме: 35 класу - «Влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; імпортно-експортні агентства; інформування ділове; сприяння продажеві; радіорекламування; наймання рекламного часу на засобах інформування; рекламування»; 38 класу - «Кабельне телевізійне мовлення; агентства новин; радіомовлення; зв`язок»; 41 класу - «Атракціони; наймання (прокат) аудіоапаратури; створювання видовищ; наймання (прокат) видовищних декорацій; презентації вистав; влаштовування виставок (культурних
і навчальних); влаштовування балів; влаштовування видовищ (послуги імпресаріо); влаштовування змагань (навчальних або дозвільних); влаштовування конкурсів краси; готування радіо- і телевізійних програм; влаштовування лотерей; послуги дискотек (сховищ звукозаписових дисків); дозвілля (забави); дублювання; інформування щодо дозвілля; інформування щодо розваг; караоке-послуги; служба новин; радіопередачі розважальні; послуги студій записування; послуги сценаристів».
Державна служба інтелектуальної власності України 27 жовтня 2008 року видала свідоцтво України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 .
Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи публікацією про видачу спірного свідоцтва в офіційному бюлетені «Промислова власність»
№ 20 за 2008 рік та випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № НОМЕР_1 станом
на 13 листопада 2017 року.
Свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «Дорожное радио» 25 вересня 2013 року було відчужене на користь ТОВ «Українська Медиа Группа».
Згідно з листом Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 13 березня 2017 року вказаний орган не видавав ліцензій на мовлення з позивними «Дорожное радио».
Встановлено, що позначення «Дорожное радио» за свідоцтвом України
№ НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг не використовувалося ТОВ «Українська Медиа Группа» для позначення послуг у сфері радіомовлення, для яких зареєстрований спірний знак в 35, 38, 41 класах МКТП.
Суди також встановили, що позивачем не було вчинено дій,
які б підтверджували її намір на здійснення реєстрації спірного позначення
у передбаченому законом порядку.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не вчинила дій, які б підтверджували її намір на здійснення реєстрації спірного позначення у порядку, визначеному Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». При цьому у матеріалах справи відсутні докази,
які б підтверджували наявність порушеного права чи охоронюваного інтересу позивача, за захистом якого вона звернулася до суду з цим позовом,
що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.
До об`єктів права інтелектуальної власності відповідно до частини першої статті 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Згідно зі статтею 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно з його преамбулою, регулює відносини, що виникають у зв`язку із здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. Закріплені у цьому Законі норми є спеціальними стосовно норм інших законодавчих актів, які регулюють відповідні правовідносини або безпосередньо стосуються таких правовідносин.
В абзаці четвертому статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
За змістом частини другої статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова,
у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Відповідно до пункту четвертого статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.