Постанова
Іменем України
16 травня 2022 року
м. Київ
справа № 127/13435/19
провадження № 61-8095св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, яка не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, Перша вінницька державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року в складі судді Коренюк М. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М. та касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте 13 травня 2016 року отримав відповідь, що 14 травня 2014 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б. посвідчив від імені ОСОБА_4 заповіт, зареєстрований за № 3027, відповідно до якого усе майно останній заповів ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що підпис в заповіті належить не ОСОБА_4 , який на час якого складання хворів та мав поганий зір, ОСОБА_1 просив визнати недійними:
- заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 14 травня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., реєстровий номер № 3027;
- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер 1-1813, видане 13 серпня 2016 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції врахував висновок судової посмертної почеркознавчої експертизи від 13 березня 2020 року № 397, відповідно до якого підпис в заповіті від імені ОСОБА_4 виконаний останнім, у зв`язку з чим вважав, що відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 1257 ЦК України, для визнання заповіту недійсним.
Оскільки свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 на підставі дійсного заповіту, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, вважаючи, що до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко-Шевчук Ю. О. про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи залишено без розгляду. Визнано, що заявлення клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи у цій справі є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Застосовано до ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму, що становить 2 270,00 грн, та стягнуто з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі посмертної судово-почеркознавчої експертизи задоволено, 13 березня 2020 року експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України складний відповідний висновок та надано відповідь на питання, поставлені в ухвалі.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 двічі заявляв клопотання про призначення у справі повторної судової посмертної почеркознавчої експертизи, оскільки вважав, що висновок експерта від 13 березня 2020 року № 397 є необґрунтованим і таким, що викликає сумніви у його правильності, а допитаний в судовому засіданні експерт сумніви щодо правильності висновку не спростував.
За результатами розгляду вказаних клопотань ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року та від 04 листопада 2020 року в їх задоволенні відмовлено.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого послався на ті ж самі доводи, що й в клопотаннях, поданих до суду першої інстанції, що стало підставою для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 23 березня 2021 року про відмову в задоволенні цього клопотання.
У судовому засіданні 13 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко-Шевчук Ю. О. заявила аналогічне клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, яке суд апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України залишив без розгляду, та зазначив, що такі дії є зловживанням процесуальними правами з огляду на їх вирішення як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Враховуючи, що дії адвоката ОСОБА_3 спрямовані затягування та перешкоджання розгляду справи, з метою запобігання зловживання процесуальними правами останньою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування до неї заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, просила скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, та застосування до неї заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 270,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, що призвело до порушення норм процесуального права та унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи, викладені позивачем у клопотанні щодо необґрунтованості висновку експерта від 13 березня 2020 року № 397, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що дії, які вона вчиняла як адвокат, були здійснені для належного виконання договору про надання правової допомоги та ефективного захисту прав клієнта.
Висновок експерта у категорії справ, яка переглядається, має важливе значення для правильного її вирішення.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що позивач скористався своїм правом заявити клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, проте вона, як адвокат, такого права не використала.
Зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Однак, адвокат виконувала обов`язки добросовісно, які були направлені на справедливий, своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених прав позивача.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки експерт надав висновок на основі порівняльного аналізу досліджуваних підписів у двох примірниках заповітів ОСОБА_4 від 14 травня 2014 року, які витребувані від приватного нотаріуса та Першої вінницької державної нотаріальної контори. У вільних зразках почерку спадкодавця ОСОБА_4 напрям руху почерку «правоокружний», тобто такий, як в документах, наданих для порівняльного аналізу, як на цю ознаку, як ідентифікуючу, експерт звернув увагу суду.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_1 вказує, що адвокат не проявляла зловживання процесуальними правами, діяла добросовісно, а всі дії, вчинені нею, відповідають Правилам адвокатської етики.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, а ухвалою Верховного Суд від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .
Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 24 червня 1993 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належні їм частини квартири (по 1/3 кожному) успадкував за законом ОСОБА_4
14 травня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., відповідно до якого все майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, в тому числі все те, що належатиме на день його смерті і на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
11 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту, складеного ОСОБА_4 від 14 травня 2014 року.
13 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , на яку отримав відповідь, що згідно з відомостями Спадкового реєстру 14 травня 2014 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б. посвідчив заповіт ОСОБА_4 , реєстровий номер 3027, відповідно до якого все належне спадкодавцю майно останній заповів ОСОБА_2
13 серпня 2016 року державний нотаріус до Першої вінницької державної нотаріальної контори видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер 1-1813, на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
У серпні 2017 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_4 під час складання заповіту від 14 травня 2014 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У висновку судової посмертної почеркознавчої експертизи від 13 березня 2020 року № 397, виконаної експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України Побірською О. В., зазначено, що досліджувані рукописні записи в графі «Підпис» в заповіті від імені ОСОБА_4 , що посвідчений 14 травня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., реєстровий № 3027, що знаходиться у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В. Б., та у заповіті від імені ОСОБА_4 , що посвідчений 14 травня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б. реєстровий № 3027, що знаходиться у спадковій справі № 82/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у Першій вінницькій державній нотаріальній конторі, виконані ОСОБА_4 .
Підпис в графі «Підпис» в заповіті від імені ОСОБА_4 , що посвідчений 14 травня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., реєстровий № 3027, що знаходиться у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В. Б., та у заповіті від імені ОСОБА_4 , що посвідчений 14 травня 2014 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б. реєстровий № 3027, що знаходиться у спадковій справі № 82/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у Першій вінницькій державній нотаріальній конторі, виконані ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив клопотання про повторне призначення судово-почеркознавчої експертизи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.