Постанова
Іменем України
16 травня 2022 року
м. Київ
справа № 686/11492/19
провадження № 61-13765св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хмельницька міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Управляюча муніципальна компанія «Заріччя» Хмельницької міської ради, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Хмельницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Управляюча муніципальна компанія «Заріччя» Хмельницької міської ради, ОСОБА_3 , про визнання членом сім`ї наймача та права користування квартирою.
Позов обгрунтований тим, що з 2013 року вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 , а з 16 вересня 2016 року зареєстрована уцій квартирі.
Зазначена квартира є власністю Хмельницької міської ради, а наймачем квартири згідно з договорами найму житла в будинку комунальної власності від 29 квітня 2014 року № 10 та від 15 вересня 2016 року № 21 була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницької міської ради з метою переоформити особовий рахунок з ОСОБА_4 на неї, але рішеннямВиконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13квітня 2017року № 238 в зміні договору найму на квартиру їй відмовлено відповідно до статті 106 ЖК Української РСР.
Із ОСОБА_4 вони не були родичами, але жили як сестри, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, побут, разом сплачували комунальні послуги, купували продукти харчування та необхідні предмети домашнього вжитку, апісля погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 вона здійснювала за нею догляд, купувала ліки.
Просила суд визнати її членом сім`ї наймача ОСОБА_4 та визнати право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 членом сім`ї наймача ОСОБА_4 , визнано за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтверджується, що позивач та її дочка вселилися у квартиру АДРЕСА_1 за згодою наймача житла, використовували вказану квартиру як єдине місце проживання, були зареєстровані як члени сім`ї наймача ОСОБА_4 , вели спільне господарство та спільно утримували квартиру. З урахуванням обставин справи, тривалості проживання позивача з наймачем, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 вселилися у спірну квартиру з додержанням статей 64, 65 ЖК Української РСР, отже, є членами сім`ї наймача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу Хмельницької міської ради задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Надані позивачем свідоцтво про поховання, квитанції про сплату послуг на ім`я ОСОБА_4 , довіреність від 09 вересня 2016 року не містять інформації щодо предмета доказування та не підтверджують той факт, що позивач була членом сім`ї ОСОБА_4 , вела з нею спільне господарство, спільно утримувала майно, та, що квартира АДРЕСА_1 була постійним місцем проживання ОСОБА_1 з 2013 року. Акт від 20 березня 2017 року також не є належним доказом підтвердження факту проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, посадова особа ЖЕК № 6 посвідчила лише підписи осіб, а не підтверджувала відомості, зазначені в ньому. Показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 також не є беззаперечними та достатніми доказами на підтвердження обставин вселення ОСОБА_1 у 2013 році у спірну квартиру за згодою наймача, ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного господарства, спільного утримання ними квартири. Крім того, у договорах найму житла в будинку комунальної власності від 29 квітня 2014 року та від 15 вересня 2016 року не зазначено ОСОБА_1 як особу, яка проживає з наймачем, тому не заслуговують на увагу посилання позивача на її проживання у спірній квартирі з 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року, просила її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції або залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, оскільки до її відома було доведено інформацію про відкладення розгляду справи 17 серпня 2020 року, проте фактично справу цього дня розглянуто без участі сторін.
Крім ОСОБА_1 ОСОБА_4 не мала інших членів сім'ї, тому вони проживали разом і вели спільне господарство із 2013 року, вона має місце реєстрації у спірній квартирі.
Суд апеляційної інстанціїзастосував статтю 64 ЖК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Хмельницької міської ради на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_1 не є членом сім'ї наймача ОСОБА_4 , вони не були родичами та не вели спільне господарство відповідно до частини другої статті 3 СК України. ОСОБА_1 зареєструвалася у спірній квартирі за два тижні до смерті квартиронаймача, могла вчинити такі дії без відома померлої на підставі виданої ОСОБА_4 довіреності. Надані докази не підтверджують обставини постійного проживання із квартиронаймачем та ведення спільного господарства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Відмовлено ОСОБА_1 у зупиненні виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради.
Наймачем зазначеної квартири згідно з договорами найму житла в будинку комунальної власності № 10 від 29 квітня 2014 року та № 21 від 15 вересня 2016 року була ОСОБА_4 .
Згідно з довіреністю від 09 вересня 2016 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх підприємствах, установах та організаціях з питань приватизації ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .
З 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадкова справа. До Першої Хмельницької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після її смерті звернувся брат ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 квітня 2017 року № 238 відмовлено ОСОБА_1 у зміні договору найму на квартиру АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю підстав, передбачених статтею 106 ЖК Української РСР.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилалася на те, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК Української PCP користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Відповідно до частини першої статті 64 ЖК Української PCP члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.