Постанова
Іменем України
16 травня 2022 року
місто Київ
справа № 426/245/17
провадження № 61-5935св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,
треті особи: Служба безпеки України, Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України на постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі:Луганської В. М., Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2017 року звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Служба безпеки України, Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація, про відшкодування шкоди, завданої терористичним актом.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (кафе з тамбуром, ганком, літнім майданчиком та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 .
17 липня 2014 року під час обстрілу відбулося влучення артилерійського снаряду в цю будівлю, що спричинило пожежу. Внаслідок пожежі знищено стропильну систему будівлі, дах, обладнання, меблі, внутрішнє оздоблення будівлі.
22 вересня 2014 року комісією у складі інспектора ДПРУ-4 ГУ ДСНС України у Луганській області, старшого лейтенанта Подгорної О. В., Алейнікової О. В. та Мазулова В. І. складено акт про пожежу.
Факт пошкодження внаслідок обстрілу 17 липня 2014 року зазначеної нежитлової будівлі підтверджується відомостями, оприлюдненими у засобах масової інформації.
Стосовно факту руйнування будівлі позивач зверталася із заявою про кримінальне правопорушення до слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Луганській області. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань
(далі - ЄРДР) 20 січня 2016 року зареєстровано кримінальне провадження № 22016130000000019 за фактом вчинення терористичного акту, в якому вона є потерпілою. У витязі з кримінального провадження зазначено, що будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , знищено.
Внаслідок руйнування належного позивачу майна та пожежі завдано майнову шкоду. Згідно з актом про пожежу від 22 вересня 2014 року орієнтовні збитки при пожежі складають: прямі збитки - 5 000 000, 00 грн та побічні збитки - 5 000 079, 74 грн. За даними інвентаризації рухомого майна, що знаходилося в будівлі на момент виникнення в ній пожежі, його орієнтовна вартість становила 455 567, 94 дол. США, що на момент звернення до суду відповідало 12 101 312,00 грн.
Позивач зазначала, що державою будь-які дії, спрямовані на відшкодування шкоди власникам нерухомого (нежитлового майна) та рухомого майна, знищеного у зоні проведення антитерористичної операції внаслідок її проведення, з метою реалізації гарантій громадян, встановлених статтею 56 Конституції України та статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», не вживаються.
У відповіді на звернення позивача щодо відшкодування майнової шкоди, завданої під час проведення антитерористичної операції від 12 серпня 2016 року, Луганською обласною військово-цивільною адміністрацією повідомлено, що на цей час закон, який би регулював порядок відшкодування шкоди, не прийнято, а тому така шкода не може бути відшкодована.
15 жовтня 2014 року позивач надіслала звернення щодо грошової компенсації на Урядову гарячу лінію Кабінету Міністрів України та отримала відповідь про те, що для вирішення порушеного у зверненні питання варто звертатися до місцевої ради за місцем реєстрації пошкодженого об`єкту.
На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог, з посиланням на норми статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статей 4, 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) ОСОБА_1 просила стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України суму відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок проведення антитерористичної операції, а саме відшкодування майнової шкоди у розмірі 20 011 312 грн та моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України, Служба безпеки України, Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 28 жовтня 2020 року Сватівський районний суд Луганської області у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не стверджувала, що втрата належного їй на праві приватної власності майна була наслідком порушення державою її негативного обов`язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції і судом не встановлено, що така втрата відбулася внаслідок дій держави. Тож позивач не просила захистити право власності на належне їй майно від посягань з боку держави, а захищає право на отримання за рахунок держави відшкодування шкоди, заподіяної іншими особами, за браком відповідного законодавчого регулювання такого відшкодування. Суд зробив висновок, що вимоги позивача про відшкодування шкоди за пошкоджене під час терористичного акту майно на підставі статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є безпідставними, оскільки передбачене у цій статті право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної терористичним актом, не породжує легітимного очікування на отримання від держави Україна такого відшкодування за пошкоджене у період проведення антитерористичної операції майно незалежно від того, на якій саме території - підконтрольній чи непідконтрольний Україні - відбувся цей теракт. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення такої шкоди.
Постановою 01 березня 2021 року Луганський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, позов задовольнив частково.
Стягнув з держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 150 000, 00 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції врахував відсутність в Україні спеціальних підзаконних нормативно-правових актів щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його майну, яке було пошкоджене або знищене під час проведення антитерористичної операції на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру, та вважав, що позивачем доведено, що певний позитивний обов`язок з боку держави не був виконаний стосовно його права власності на таке майно, а тому порушення права, встановленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, підлягає захисту шляхом виплати компенсації від держави. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19).
Визначаючи розмір такої компенсації за принципом розумності та справедливості, апеляційний суд врахувала фактичні обставини справи, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та дійшла висновку, що ОСОБА_1 , як власник зруйнованого нежитлового приміщення, має право на стягнення за рахунок держави грошової компенсації у розмірі 150 000, 00 грн за відсутність компенсації завданої шкоди впродовж тривалого часу та невідновлення об`єкта нерухомості, відсутність спеціального порядку відшкодування за пошкоджене внаслідок терористичного акту майно, нездатність держави захищати власність у розумінні ЄСПЛ, відсутність належного розслідування випадку заподіяння шкоди у розумінні ЄСПЛ за встановленого у відповідному кримінальному провадженні факту пошкодження внаслідок терористичного акту нежитлового приміщення.
Також суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження майна відбулося внаслідок незаконних дії чи бездіяльності держави в особі компетентних органів, що свідчить про відсутність усіх складових елементів правопорушення, сукупність яких відповідно до закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду.
Додатковою постановою від 05 квітня 2021 року Луганський апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 12 000, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Державна казначейська служба України 09 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, залишити без змін рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2020 року.
Кабінет Міністрів України 09 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Державною казначейською службою України як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:
- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 757/43306/16-ц (провадження № 61-28892св18), щодо відсутності у системі права України правових норм прямої дії, які б закріплювали механізм відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом;
- виконання оскаржуваного судове рішення неможливе через відсутність бюджетних призначень на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом.
Кабінетом Міністрів України як підстави касаційного оскарження зазначеного судового рішення визначено, що:
- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19), відповідно до зазначеного висновку передбачене у статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, не породжує легітимного очікування на отримання від держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції торгівельний об`єкт незалежно від того, на якій території - підконтрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце цей акт;
- судом апеляційної інстанції встановлено обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів, а саме акта про пожежу від 22 вересня 2014 року нежитлового приміщення (кафе), який, на переконання заявника, є недостовірним, оскільки у ньому зазначено ймовірні причини руйнування цього приміщення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Кабінет Міністрів України у травні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, у якому просив скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Служба безпеки України у травні 2021 рокуіз застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду пояснення, у яких зазначила про необґрунтованість позову ОСОБА_1 та вважала, що постанова Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2020 року.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України, а ухвалою від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно - будівля кафе з тамбуром, ганком, літнім майданчиком та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 435, 1 кв. м.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 28-р від 23 січня 2019 року) м. Луганськ належить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з актом про пожежу від 22 вересня 2014 року, 17 липня 2014 року
о 01-30 годині в кафе «Па де Прованс» сталася пожежа, причина пожежі (установлена чи ймовірна) - влучення артилерійського снаряду, прямі збитки від пожежі (орієнтовні) 5 000 000, 00 грн та побічні збитки (орієнтовні) - 5 000 079, 45 грн.
20 січня 2016 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 22016130000000019 за фактом вчинення терористичного акту (частина перша статті 258 Кримінального кодексу України). У витязі з кримінального провадження № 22016130000000019 зазначено, що 17 липня2014 року невстановлені особи скоїли артилерійський обстріл м. Луганська, під час якого попаданням артилерійського снаряду знищено будівлю ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю Управління Служби безпеки України в Луганській області від 22 серпня 2016 року, 21 січня 2016 року кримінальне провадження № 22016130000000019 від 20 січня 2016 року об`єднано з кримінальним провадженням № 42014130610000042 від 04 липня 2014 року за фактом здійснення невстановленими особами артилерійських обстрілів м. Луганська у 2014 році. З 14 березня 2016 року ОСОБА_1 вважається потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до оцінки майна від 15 січня 2014 року, яка проведена до пожежі, ринкова вартість об`єкта оцінки - обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15 січня 2014 року складала 800 060, 00 грн.
За змістом оцінки майна від 15 січня 2014 року, яка проведена до пожежі, ринкова вартість об`єкта оцінки - будівлі кафе з тамбуром, ганком, літнім майданчиком та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15 січня 2014 року, складала 5 788 020 грн.
Відповідно до оцінки майна від 28 лютого 2017 року ринкова вартість об`єкта оцінки будівлі кафе з тамбуром, ганком, літнім майданчиком та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 28 лютого 2017 року, складала 1 953 456 грн.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 липня 2018 року № 1697 вартість відновлюваних робіт об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі (кафе з тамбуром, ганком, літнім майданчиком та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1 861 574, 25 грн.
Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У частинах першій, другій та четвертій статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.