Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 607/7598/20
провадження № 61-6573 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , державне підприємство «Сетам», товариство з обмеженою відповідальністю «Рікое Україна»;
треті особи: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Береш Сергій Миколайович, Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі суддів: Сташківа Б. І., Хоми В. М., Щавірської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), товариства з обмеженою відповідальністю «Рікое Україна» (далі - ТОВ «Рікое Україна»), треті особи: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Береш С. М., Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Тернопільський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), про визнання електронних торгів недійсними, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсними та його скасування.
Позовна заява мотивована тим, що електроні торги від 27 липня 2017 року було проведено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно, а саме нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , яке було реалізовано на електронних торгах, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, на оспорених прилюдних торгах було відчужено майно, яке щонайменше на 1/2 належало позивачу, а не боржнику.
Вважала, що в результаті вказаних торгів були порушені її майнові права на вказане майно.
Ураховуючи наведене, позивач просила суд визнати недійсними електронні торги, організатором яких є ДП «Сетам» Міністерства юстиції України, а результати яких відображено в протоколі № 278341 проведення електронних торгів від 11 серпня 2017 року, щодо майна: лот № 224493, іпотека: нежиле приміщення, приміщення ремонтної майстерні і контрольно пропускного пункту загальною площею 840,6 кв. м та 73,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (серія та номер: 1770), видане 18 вересня 2017 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Береш С. М.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що договір іпотеки було укладено в інтересах сім`ї, позивачка надала письмову згоду на укладення договору іпотеки, то у сторін виникає обов`язок щодо виконання взятих її чоловіком умов договору. Доказів на підтвердження того, що договір іпотеки було використано ОСОБА_2 на особисті потреби судам не надано.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що звернення стягнення на нерухоме майно шляхом її реалізації на прилюдних торгах призвело порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 на належну їй частку в спільному майні подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм матеріального права, й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 607/7598/20 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що спочатку ДП «Сетам» було сформовано протокол № 274934 з визнанням переможцем учасника з особливою ставкою в 1 млрд. грн, що не відповідає вимогам Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. І лише після того, як вказаний учасник не вніс належну оплату, наступний учасник став переможцем електронних торгів, сплативши суму у розмірі 937 тис. грн.
Вказувала, що надання нею згоди на укладення договору іпотеки, не дає права здійснювати продаж спільного майна подружжя.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в шлюбі, який зареєстровано 25 червня 1983 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Новий Уренгой (Російська Федерація), про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 5, т. 1).
Відповідно до договору купівлі продажу приміщення від 31 серпня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Тернопільської області Чопик І. Я., ОСОБА_2 придбав нежиле приміщення ремонтної майстерні і контрольно пропускного пункту у АДРЕСА_1 (а.с. 6-8, т. 1).
Згідно з виконавчим листом у справі № 1915/9133/2012 від 04 лютого 2013 року, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 29 квітня 2013 року, з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2007 року в сумі 1 354 839 грн 61 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення ремонтної майстерні і контрольно пропускного пункту по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Тернопільської області Чопик І. Я. 31 серпня 2004 року в реєстрі за № 1-1686, із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів, з визначенням ціни реалізації у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 103, т. 1).
21 червня 2017 року на адресу ДП «СЕТАМ» Тернопільським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було направлено заявку державного виконавця на реалізацію арештованого майна - спірного нежитлового приміщення, з визначенням загальної початкової вартості згідно з висновком про вартість майна від 18 травня 2017 року у розмірі 805 590 грн(а. с. 72-73, т. 1).
27 липня 2017 року ДП «СЕТАМ» на електронних торгах реалізовано лот за № 224493 - нежитлове приміщення, приміщення ремонтної майстерні, загальною площею 840,6 кв. м, і контрольно-пропускного пункту, загальною площею 73,8 кв. м, АДРЕСА_1 .
Результат електронних торгів оформлено протоколом проведення електронних торгів за № 278341, складеним ДП «СЕТАМ», переможцем торгів було визнано учасника № 4 (ТОВ «Рікое Україна»), яке запропонувало найвищу ціну у розмірі 937 тис. грн, з яких сплатило гарантійний внесок у розмірі 40 279 грн 50 коп. (а.с. 9-10, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.