Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 199/1136/20
провадження № 61-5125св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Стистунової О. В., а також касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Стистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Дніпровська міська рада у лютому 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради (далі - КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю») перебуває нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м. Зазначене приміщення було повернуто від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тулс»
(далі - ТОВ «Тулс») до комунальної власності територіальної громади міста 08 лютого 2019 року за результатами розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/2098/18 про витребування майна.
Працівники КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» виявили, що у спірному приміщенні здійснюється господарська діяльність невідомими особами. Перевіривши інформацію про це приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр), вони виявили, що воно зареєстроване на праві приватної власності, проте під іншим реєстраційним номером.
Згідно з інформацією із Реєстру підставою виникнення права власності за ОСОБА_2 стало рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2004 року у справі № 2-632/2004, відповідно до якого за останнім визнано право власності на нерухоме майно, в тому числі на нежитлове приміщення, загальною площею 372, 1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації, що міститься в Реєстрі, зазначене нежитлове приміщення неодноразово було відчужено, про що внесено відповідні записи до Реєстру, а саме за:
- ОСОБА_2 , номер запису про право власності 15545414, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2004 року, державний реєстратор - приватний нотаріус Кулініч Сергій Анатолійович;
- ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 606, виданий 23 липня 2016 року, номер запису про право власності 15547171, державний реєстратор - приватний нотаріус Кулініч С. А.;
- ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1103, виданий 31 серпня 2016 року, номер запису про право власності 16215294, державний реєстратор - приватний нотаріус Суховарова Наталія Володимирівна;
- ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1548, виданий 21 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18180434, державний реєстратор -приватний нотаріус Суховарова Н. В.;
- ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 302, виданий 24 лютого 2017 року, номер запису про право власності 19190831, державний реєстратор - приватний нотаріус Трухан Андрій Віталійович.
Отже, на час подання позову спірне нерухоме майно зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 .
Проте, спірне нерухоме майно є об`єктом права комунальної власності та його власником є територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року у справі № 904/2098/18 та рішенням Дніпровської міської ради від 20 лютого 2019 року № 34/42 «Про об`єкти нерухомого майна комунальної власності та визначення їх балансоутримувача».
Дніпровська міська рада вважала, що вона як власник спірного майна, яке вибуло з власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з чим просила суд:
- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно, нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м, у житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі;
- скасувати записи про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375, 6 кв. м, у житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі, за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ;
- закрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - 980161412101, а саме нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375, 6 кв. м, у житловому будинку літ. А-10 на першому поверсі.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Вказувала, що вона є власником індивідуально визначеного об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 980161412101, тоді як позивачу на праві комунальної власності належить об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 112418212101, й зазначені об`єкти нерухомого майна мають різні технічні характеристики. Наполягала на пропуску позивачем позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 20 жовтня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив позов.
Витребував від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно - нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м, у житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі.
Скасував запис про державну реєстрацію права власності у Реєстрі на зазначене нежитлове приміщення за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1
Ухвалив закрити розділ у Реєстрі щодо об`єкта нерухомого майна - 980161412101, а саме нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375, 6 кв. м, у житловому будинку літ. А-10 на першому поверсі.
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Дніпровська міська рада є власником спірного нерухомого майна і це майно вибуло з власності територіальної громади поза її волею.
Постановою від 16 лютого 2021 року Дніпровський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції виснував, що позивач просив суд скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які залучені до участі у справі як треті особи. Суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначив коло належних відповідачів, які повинні відповідати за пред`явленими позовними вимогами, та вирішив питання про права згаданих осіб щодо спірного нерухомого майна, які не були залучені до участі у справі як співвідповідачі.
Додатковою постановою від 23 березня 2021 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
Стягнув з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 30 681, 72 грн за подання апеляційної скарги. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 143 024, 07 грн відмовив.
Додаткову постанову мотивовано тим, що оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд задовольнив частково, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, тому з позивача треба стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги. Суд не встановив підстав для стягнення витрат, які пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою цивільної справи, оскільки відповідачем не доведено необхідність їх понесення. Також не встановив підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження оплати адвокату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Позивач Дніпровська міська рада 24 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасуватипостанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року та залишити без змін рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року.
Відповідач ОСОБА_1 16 квітня 2021 рокузасобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в частині відмови у стягненні судового збору щодо вирішення клопотання про зустрічне забезпечення; витрат, пов`язаних із вчиненням процесуальних дій, зокрема сплати послуг поштового зв`язку; витрат на професійну правничу допомогу. Справу в частині розподілу судових витрат направити до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
- Позивача, Дніпровської міськради
Касаційну скаргу позивача мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18). Відповідно до зазначених висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України; власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
На переконання Дніпровської міської ради, суд апеляційної інстанції, всупереч наведеним висновкам, викладеним судом касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які брали участь у справі як треті особи.
- Відповідача, ОСОБА_1 .
Касаційну скаргу відповідача обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19). За змістом цього висновку зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування за рахунок іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12- 171гс19) сформульований висновок, за змістом якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потреби у них), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд апеляційної інстанції не дослідив докази на підтвердження понесення заявником витрат щодо сплати судового збору за клопотання щодо зустрічного забезпечення та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Суд апеляційної інстанції всупереч Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неправосудно відмовив у покладенні на позивача, якому відмовлено у позові, підтверджених фактично та неминучих судових витрат відповідача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Дніпровська міська рада у травні 2021 року направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.
ОСОБА_1 у червні 2021 року направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 21 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 13 травня 2021 року поновив Дніпровській міській раді строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за її касаційною скаргою та зупинив дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі. Ухвалою від 27 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням від 23 вересня 2004 року у справі № 2-632/2004 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в рахунок погашення заборгованості звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, в тому числі на нежитлове приміщення, загальною площею 372, 1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з обліково-статистичною карткою у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська під номером 2-632/2004 обліковується інша справа за позовом Дніпрообленерго до ОСОБА_6 про стягнення боргу.
Надалі відповідно до інформації, що міститься у Реєстрі, зазначене нежитлове приміщення неодноразово було відчужене, про що внесені відповідні записи.
Рішенням від 02 серпня 2018 року у справі № 904/2098/18 Господарський суд Дніпропетровської області встановив, що Дніпровська міська рада є власником нежитлового приміщення № 310, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 112418212101, яке вибуло з комунальної власності поза волею Дніпровської міської ради, у зв`язку з чим суд витребував від ТОВ «Тулс» на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради це приміщення.
Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах
Щодо належного складу відповідачів у справах про витребування майна
Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові до такого відповідача.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явленнявіндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15- ц (провадження № 14-376цс18).
Отже, вимога за віндикаційним позовом пред`являється останньому набувачеві спірного майна, за яким зареєстроване право власності на нього і який вважається його володільцем, якщо інше не буде встановлено за результатами судового розгляду. Відповідно належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
На час розгляду справи, що переглядається, судами та ухвалення оскаржуваної постанови суду за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення, тому саме ОСОБА_1 є належним відповідачем за позовною вимогою про витребування цього майна.
Суд апеляційної інстанції не врахував викладене та відмовив у задоволенні позову повністю, тобто й у частині вимоги про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння ОСОБА_1 , яку позивач визначив відповідачем та пред`явив до неї віндикаційний позов.
Щодо наявності підстав для витребування спірного майна
Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 згаданого Закону).
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У статті 330 ЦК України закріплено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати власне майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Наведеною нормою права передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких умов є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Дніпровська міська рада, звертаючись до суду з позовом, навела такі доводи: спірне нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м, вибуло з власності територіальної громади поза її волею, оскільки право власності на це майно зареєстроване за ОСОБА_1 та у спірному приміщенні здійснюється господарська діяльність.
Відомостями з Реєстру підтверджується, що територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпровської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 23 липня 2013 року № 6671397 належало право комунальної власності на нежитлове приміщення № 310, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м, в житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 112418212101.
29 липня 2013 року право комунальної власності було припинене та в цей же день здійснено реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю «Солярис»
(далі - ТОВ «Солярис») на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2013 року.
28 жовтня 2013 року право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ «Тулс» на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2013 року.
19 грудня 2018 року здійснено реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради на згадане майно на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року у справі № 904/2098/18.
Рішенням від 02 серпня 2018 року у справі № 904/2098/18 Господарський суд Дніпропетровської області встановив, що на виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9, об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю». Ухвалою від 06 серпня 2012 року Господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про визнання банкрутом виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська. На час порушення провадження у справі про банкрутство рішення Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 Виробничо ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі названого підприємства. Постановою від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6637/2012 Господарський суд Дніпропетровської області зазначене підприємство визнав банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. На підставі цієї постанови ліквідатор призначив арбітражного керуючого, який нежитлове приміщення № 310, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , включив до ліквідаційної маси підприємства банкрута, а в подальшому це майно реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 310, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373, 8 кв. м, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року, переможцем яких визначено ТОВ «Солярис». На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення 29 липня 2013 року укладений договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення, про що внесено відомості до Реєстру. Надалі спірне нерухоме майно відчужено ТОВ «Солярис» на користь ТОВ «Тулс» за договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2013 року.
Ухвалою від 31 січня 2018 року у справі № 38/5005/6637/2012 Господарський суд Дніпропетровської області визнав неправомірним дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нежитлового приміщення № 310, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продажу від 24 липня 2013 року № 1249, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим та ТОВ «Солярис».
На підставі встановлених обставин у справі № 904/2098/18 Господарський суд Дніпропетровської області зробив висновок, що спірне нежитлове приміщення вибуло з комунальної власності поза волею Дніпровської міської ради та витребував його від ТОВ «Тулс» на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.