Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 309/985/21
провадження № 61-19434св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач: - Комунальне некомерційне підприємство «Хустська центральна районна лікарня імені Віцинського О. П.»,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року у складі судді Лук`янової О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Бисаги Т. Ю., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Хустська центральна районна лікарня імені Віцинського О. П.» (далі - КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.») про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.»
на посаду лікаря акушера-гінеколога пологового відділення.
04 серпня 2020 року позивач звільнений з роботи у зв`язку з набранням вироком суду законної сили, яким працівника засуджено до позбавлення волі, відповідно до пункту 7 частини першої статті 36 КЗпП України; підстава звільнення - ухвала Львівського апеляційного суду від 26 червня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 червня 2020 року скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення його на роботі на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНП «Хустська центральна районна лікарня імені
Віцинського О. П.», оскільки відпали правові підстави для звільнення. Проте відповідачем у поновленні його на роботі було відмовлено.
Разом з тим, оскільки станом на день звернення до суду з даним позовом, наказ від 03 серпня 2020 року № 300-к про звільнення ОСОБА_1
з роботи є чинним і його на роботі не поновлено, позивач вважає, що має право заявляти вимогу про компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про відшкодування моральної шкоди.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірними дії дирекції КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.» щодо відмови у задоволенні заяви про поновлення його на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О.П.»;
- скасувати наказ від 03 серпня 2020 року № 300-к про звільнення його з 04 серпня 2020 року з посади лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.»;
- поновити його на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.»;
- стягнути з КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення, а саме з 04 серпня 2020 року до дня його поновлення на роботі на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.»;
- стягнути з КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.» на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час розгляду цієї справи щодо ОСОБА_1 виправдувальний вирок не ухвалений, постанови про закриття кримінального провадження з відповідних підстав не винесено, тому підстави, передбачені статтею 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відсутні.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки право позивача (щодо поновлення на роботі, стягнення заробітку та моральної шкоди) може бути захищено в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», лише у випадку постановлення щодо позивача виправдувального вироку або відповідної постанови про закриття кримінального провадження,
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій 22 листопада 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року
у справі № 344/4173/16-ц (провадження № 61-16293св18).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи рішення, не звернули увагу на те, що чинним законодавством не визначено порядок поновлення трудових прав осіб, звільнених за пунктом 7 частини першої статті 36 КЗпП України. Конституційне право на працю є фундаментальним правом людини, яке закріплене міжнародними правовими актами, які визнані Верховною Радою України та Конституцією України. Відмова працівнику, який звільнений на підставі пункту 7 частини першої статті 36 КЗпП України, у поновленні на роботі у разі скасування ухваленого щодо нього вироку, який став правовою підставою звільнення, порушує гарантоване право на працю.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2022 року КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 прийнятий
на роботу на посаду лікаря акушера-гінеколога пологового відділення
КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.»
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України,
і призначено йому покарання за частиною першою статті 140 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 червня 2020 року вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року відносно позивача в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди змінено, у решті вирок залишено без змін.
Відповідно до наказу № 300/к «Про припинення трудового договору (контракту)» з 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з посади у зв`язку з набранням законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі, відповідно до пункту 7 частини першої статті 36 КЗпП України. Підстава звільнення - ухвала Львівського апеляційного суду від 26 червня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 червня 2020 року скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Розгляд кримінального провадження Тячівським районним судом Закарпатської області не завершений.
12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до керівництва КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О. П.» з проханням поновити його на раніше займаній посаді.
Відповідно до листа-відповіді від 19 березня 2021 року КНП «Хустська ЦРЛ імені Віцинського О.П.» у поновленні ОСОБА_1 на роботі відмовлено з посиланням на те, що справу про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому підстави для поновлення на роботі, передбачені статтею 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.