Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 128/2246/20
провадження № 61-19297св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 28 січня 2021 року у складі судді Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила визнати недійсним заповіт від 23 жовтня 2012 року № 129, вчинений та засвідчений Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня
2020 року (у складі судді Саєнко О. Б.) позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, тому заява підлягає поверненню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення пропущеного строку з наведенням підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів на підтвердження наведених ним обставин, а також документ про сплату судового збору. Попереджено про наслідки невиконання вказаної ухвали.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 358 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
При цьому апеляційний суд зазначив, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 06 січня 2021 року в частині відповідності її статті 356 ЦПК України щодо надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, також заявником не виконані: судовий збір згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» не сплачений, а підстави звільнення від спати судового збору відсутні. При цьому клопотання про звільнення від сплати судового збору від заявника не надходило.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
При цьому, підставою звернення до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
з Вінницького районного суду Вінницької області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним (а. с. 1-3).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня
2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України (а. с. 6, 7).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення пропущеного строку з наведенням підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів на підтвердження наведених нею обставин, а також документ про сплату судового збору. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 39, 40).
У січні 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 06 січня 2021 року
до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов лист, в якому заявник зазначила, що вперше нею апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана в строки, передбачені законом, а саме - 10 жовтня
2020 року, однак ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року вказана апеляційна скарга визнана неподаною та повернута
у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому заявник вказала,
що одразу ж подала апеляційну скаргу, питання щодо якої наразі вирішується судом, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження ухали не пропустила. Щодо вимог про сплату судового збору, ОСОБА_1 надала довідку державної фіскальної служби аналогічну тій, що вже міститься в матеріалах скарги, при цьому клопотання про звільнення від сплати судового збору не подала, а натомість просила відкрити апеляційне провадження у справі «без сплати судових поборів» (а. с. 43, 44).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 358 ЦПК України
(а. с. 48, 49).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову
у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову
у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони
у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.