Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 316/285/20
провадження № 61-17284 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 березня 2020 року у складі судді Бульби О. М.
та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року
у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (далі - КП «Тепловодоканал» ЕМР) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 30 квітня 2019 року він працював на посаді начальника служби з підготовки виробництва
та матеріально-технічного постачання КП «Тепловодоканал» ЕМР.
31 жовтня 2019 року на підприємстві було видано наказ № 192
«Про скорочення штату та чисельності», з яким він був ознайомлений
05 листопада 2019 року.
Того самого дня, 05 листопада 2019 року його було попереджено про скорочення штату працівників, зокрема його звільнення та одночасно повідомлено, що на даний час у підприємстві відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані для подальшого працевлаштування. У разі виникнення відповідної за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, така йому буде запропонована.
Вважав, що його не було ознайомлено з усіма наявними на підприємстві вакансіями та не запропоновано переведення на одну із них.
Наказом від 04 січня 2020 року № 8-к «Про припинення трудового договору (контракту)» його було звільнено з роботи на підставі пункту 1
частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
У період між попередженням і звільненням на підприємстві працевлаштовувалися особи на посади, які йому не були запропоновані.
Позивач указував, що роботодавцем було порушено ряд необхідних процедур, встановлених чинним законодавством, у тому числі, не враховано переважне його право на залишення на роботі, а також щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації, членом якої він є.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ (розпорядження) від 04 січня 2020 року № 8-к «Про припинення трудового договору (контракту)» та його звільнення; поновити його на займаній посаді з 06 січня 2020 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, з позивачем проведено розрахунок, у тому числі, виплачено вихідну допомогу та грошову компенсацію за невикористану відпустку.
Відповідачем було запропоновано позивачеві наявну вакантну посаду
на підприємстві, а саме - вакансію агента з постачання служби матеріально-технічного постачання, від переведення на яку він відмовився, одночасно надавши згоду на своє звільнення з 06 січня 2020 року,
що підтверджується відміткою у повідомленні від 04 січня 2020 року.
Доказів наявності на підприємстві інших вакансій, крім тієї, що була запропонована позивачу, матеріали справи не містять.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу (розпорядження) від 04 січня 2020 року № 8-к «Про припинення трудового договору (контракту)» та поновлення його на роботі, їхнє задоволення залежить від встановлення факту незаконності такого звільнення, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вказаних вимог.
Апеляційний суд указав, що позивач через свого представника, постійно доповнював та змінював доводи апеляційної скарги, у тому числі, подавав до суду нові докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції.
Разом із тим, перевіряючи аргументи позивача щодо відсутності згоди профспілки на його звільнення, апеляційний суд ухвалою від 25 травня
2021 року витребував у професійної спілки «ТВК» документи (рішення, протокол тощо) на підтвердження надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а у разі відсутності таких документів указав
про необхідність розглянути вказане питання. Копію цієї ухвали суду профспілка отримала 07 червня 2021 року, проте у визначений судом строк не виконала, про поважні причини невиконання суд не повідомила.
У суді апеляційної інстанції представник позивача вказував про те,
що професійна спілка «ТВК» хоча й досі зареєстрована у реєстрі юридичних осіб, проте фактично не функціонує, її члени вийшли з неї та увійшли
до нової спілки (первинна професійна організація КП «Тепловодоканал» ЕМР), що також не заперечувалося стороною відповідача.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 26 червня 2020 року № 1333/08-01-58-05, за змістом якого відповідно до повідомлень про прийняття працівника на роботу, направлених за період з 01 листопада 2019 року по 04 січня 2020 року, відповідачем прийнято на роботу 15 осіб, частина з яких була прийнята
на роботу на час виконання певної роботи до 04 січня 2020 року, а інша частина - за направленням центру зайнятості до 04 січня 2020 року.
Також апеляційний суд надав критичну оцінку письмовим поясненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки вони не були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази.
Урахувавши наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін, апеляційним судом встановлено, що наказ від 31 жовтня 2019 року № 192 «Про скорочення штату та чисельності» містить його погодження із головою профспілки, а докази у своїй сукупності свідчать про те, що при звільненні позивача було дотримано всіх вимог трудового законодавства.
Судами враховано відповідну судову практику Верховного Суду України
у подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 316/285/20 із Енергодарського міського суду Запорізької області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу призначено
до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, зокрема, щодо необхідності отримання попередньої згоди виборного органу профспілкової організації при звільненні її члена.
КП «Теповодоканал» ЕМР не надало доказів звільнення осіб, який було прийнято на роботу на підприємство у період з 01 листопада 2019 року
по 04 січня 2020 року, що свідчить про їх подальше працевлаштування
та невиконання відповідачем вимог трудового законодавства, адже відповідні посади йому не були запропоновані.
Вважає, що висновки апеляційного суду про отримання профспілкою копії ухвали суду від 25 травня 2021 року про витребування документів
на підтвердження надання згоди на його звільнення базуються
на припущеннях, оскільки вказана ухвала суду була отримана працівником підприємства, а не профспілки. При цьому апеляційним судом встановлено факт припинення діяльності профспілки «ТВК», що свідчить про грубе порушення роботодавцем його трудових прав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від КП «Тепловодоканал» ЕМР, у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Всі працівники, які були прийняті на роботу у період з 01 листопада
2019 року по 04 січня 2020 року, були працевлаштовані за строковими трудовими договорами, на час виконання певної роботи до 04 січня
2020 року, а тому не могли бути запропоновані позивачеві внаслідок
їх строковості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 23 квітня 2019 року № 04-к ОСОБА_1 прийнятий
за переведенням з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради з 30 квітня 2019 року на посаду начальника служби з підготовки виробництва та матеріально-технічного постачання КП «Тепловодоканал» ЕМР (а. с. 36, т. 1), що також підтверджується даними трудової книжки позивача (а. с. 8-15, т. 1).
31 жовтня 2019 року у зв`язку з введенням у дію з 01 січня 2020 року нової організаційної структури підприємства, оптимізації штатної чисельності, раціонального використання трудових та матеріальних ресурсів підприємство, КП «Тепловодоканал» ЕМР видало наказ № 192
«Про скорочення штату та чисельності», яким, зокрема, було скорочено посаду начальника служби з підготовки виробництва та матеріально-технічного постачання, яку обіймав позивач (а. с. 37-40, т. 2). З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 05 листопада 2019 року (а. с. 39, т. 2).
Про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було попереджено роботодавцем 05 листопада 2019 року. Одночасно його було повідомлено, що станом на даний час у підприємстві відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані для подальшого працевлаштування. У разі виникнення відповідної за кваліфікацією вакансії до моменту звільнення, така йому буде запропонована (а. с. 37, т.1).
04 січня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про наявність
на підприємстві вакансії агента з постачання служби матеріально-технічного постачання, в якому своїм підписом позивач надав згоду на його звільнення у зв`язку зі скороченням штату з 06 січня 2020 року (а. с. 38, т. 1).
Наказом (розпорядженням) від 04 січня 2020 року № 8-к «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 було звільнено з 06 січня
2020 року з посади начальника служби з підготовки виробництва
та матеріально-технічного постачання КП «Тепловодоканал» ЕМР у зв`язку
зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 7, т. 1).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2021 року витребувано у професійної спілки «ТВК» документи (рішення, протокол тощо) на підтвердження надання згоди на звільнення ОСОБА_1
із займаної посади, а у разі відсутності таких документів указано про необхідність розгляду вказаного питання (а. с. 59, т. 2).
Копію вказаної ухвали суду профспілка отримала 07 червня 2021 року, проте у визначений судом строк не виконала, про поважні причини невиконання суд не повідомила (а. с. 61, т.2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.