Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-270-1/10
провадження № 61-368св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2009 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.
Позовна заява ПАТ АБ «Укргазбанк» мотивована тим, що 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92607 Ф АНА 125168 К1, за яким остання отримала кредит у розмірі 50 000 дол. США на строк до 09 вересня 2015 року або по день, визначений у пункті 1.6. та/або в пункті 3.3.11 цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,5 % річних.
10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави № 92607 Ф АНА 125168 З 1, який забезпечує всі вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору № 92607 Ф АНА 125168 К1 від 10 вересня 2008 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем.
Пунктом 6.2 договору застави визначено, що звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.
Також на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 92607 Ф АНА 125168 П1.
Станом на 24 червня 2009 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становила 51 253,44 дол. США та 2 885,67 грн.
Враховуючи невиконання позичальником та поручителем зобов`язань за кредитним договором, ПАТ АБ «Укргазбанк», з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог, просило суд стягнути у солідарному порядку із позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором № 92607 Ф АНА 125168 К1 від 10 вересня 2008 року у розмірі 45 211,73 дол. США та 11 602,67 грн, з яких: 43 117,99 дол. США - сума кредиту, що складається достроково; 839,79 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 44,11 дол. США - заборгованість за процентами за період з 01 лютого 2010 року по 15 лютого 2010 року; 1 009,84 дол. США - заборгованість за процентами; 11 602,67 грн - заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів у межах строку позовної давності.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року у складі судді Миколаєць І. Ю. задоволено позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк».
Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суму у розмірі 45 211,73 дол. США та 11 602,67 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 252,00 грн.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року у складі судді Миколаєць І. Ю. доповнено рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухвалене 18 лютого 2010 року у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно абзацом третім такого змісту:
«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 92607 Ф АНА 125168 К 1 від 10 вересня 2008 року звернути стягнення на предмет застави, а саме на автомобіль марки «Lexus», модель «IS 250», тип - легковий седан, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ВРЕВ-8 УДАІ в м. Києві 05 вересня 2008 року.»
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконувала належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, остання має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель повинні нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.
Внаслідок неналежного виконання позичальником прийнятих на себе кредитних зобов`язань банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
У серпні 2021 року рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року залишено без руху у зв`язку з тим, що заявником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року матеріали справи направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року залишено без руху у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, визначеного ЦПК України на апеляційне оскарження, а заявником не заявлено клопотання про поновлення такого строку та не наведено причин його пропуску.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року.
Повернуто ОСОБА_2 сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 250,00 грн, сплачений відповідно до квитанції № 38819841-1 від 13 вересня 2021 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що заявником не вказано поважних причин пропуску процесуального строку, визначеного ЦПК України на апеляційне оскарження, та не наведено підстав для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд не врахував, що апеляційну скаргу подано в межах десяти днів з дня отримання копій оскаржених судових рішень, як це визначено ЦПК України, у редакції, яка діяла станом на день ухвалення оскаржених судових рішень.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Пунктом 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження у суді касаційної інстанції
27 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
03 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, зазначивши про законність і обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів скарги
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92607 Ф АНА 125168 К1, за яким остання отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США на строк до 09 вересня 2015 року або по день, визначений у пункті 1.6. та/або в пункті 3.3.11 цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,5 % річних.
10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави № 92607 Ф АНА 125168 З 1, який забезпечує всі вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору № 92607 Ф АНА 125168 К1 від 10 вересня 2008 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем.
Пунктом 6.2 договору застави визначено, що звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.
Також на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 92607 Ф АНА 125168 П1, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № 92607 Ф АНА 125168 К1 від 10 вересня 2008 року, з урахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.
Банком на виконання умов кредитного договору перераховано на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 кредитні кошти у розмірі 50 000,00 дол. США, що підтверджується випискою (т. 1, а.с. 19-24).
Станом на 24 червня 2009 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становила 51 253,44 дол. США та 2 885,67 грн.
Обставини, що встановлені під час апеляційного провадження
Матеріали цивільної справи № 2-207-1/10 було знищено у зв`язку зі спливом терміну зберігання.
Згідно із довідкою архіву Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року вбачається, що з матеріалів справи № 2-207-1/10 в архіві суду залишено на постійне зберігання такі оригінали судових документів: ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2010 року та ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року.
19 серпня 2021 ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду від 13 липня 2010 року, посилаючись на те, що з повним текстом оскаржених судових рішення ознайомився лише 11 серпня 2021 року за заявою про видачу копії рішення до канцелярії Святошинського районного суду м. Києва подано 09 серпня 2021 року.
15 вересня 2021 матеріали цивільної справи № 2-207-1/10 направлено до Святошинського районного суду м. Києва для вирішення питання відновлення втраченого провадження.
30 вересня 2021 року, після дооформлення, матеріали цивільної справи № 2-207-1/10 повернуто до Київського апеляційного суду.
З надісланих до Київського апеляційного суду матеріалів цивільної справи № 2-270-1/10 (в трьох томах) вбачається, що в томі № 1 на аркушах справи 49, 70 містяться копії заяв про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 2-270-1/10 за підписом ОСОБА_3 , яка діяла на підставі ордеру (т. 1 а. с. 13) та представляла інтереси ОСОБА_2 у Святошинському районному суді м. Києва. Представник ОСОБА_3 ознайомилася з матеріалами справи 26 грудня 2019 року.
Таким чином на день ознайомлення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з матеріалами справи в ній були наявні копії оскаржуваних судових рішень.
Також у матеріалах справи № 2-207-1/10 наявні численні копії скарг ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року (т. 1, а. с. 40-107), в яких він зазначає про існування оскаржуваних судових рішень та цитує їх резолютивні частини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою-третьою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: