Постанова
Іменем України
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 305/1967/16-ц
провадження № 61-12805св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Державна екологічна інспекція в Закарпатській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тричинець Наталії Павлівни на постановуЗакарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державна екологічна інспекція в Закарпатській області, про визнання недійсним та скасування наказу про передачу у власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовано тим, що прокуратурою Закарпатської області вивчено стан дотримання вимог законодавства при передачі земельних ділянок у власність та встановлено, що земельна ділянка державної форми власності у протиправний спосіб передана у власність ОСОБА_2 .
Так, наказом Головного управління Держземагентства у Закарпатській області (далі - Головне управління) від 09 вересня 2014 року № 1212-сг ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною орієнтовною площею 0,9556 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту в урочищі Жолоб на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. У подальшому наказом Головного управління від 11 листопада 2014 року № 2028-сг затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку із кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, площею 0,9313 га, та земельну ділянку із кадастровим номером 2123684000:02:001:0021, площею 0,0243 га. Згідно з висновком Приватного підприємства «Експерт-Центр» ринкова вартість спірної земельної ділянки, площею 0,9313 га, складає 1 617 854,00 грн.
Проте, зазначений наказ у частині надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, площею 0,9313 га, суперечить та порушує вимоги чинного законодавства, оскільки ця земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, входила до території кварталу 9 виділу 5 колишнього Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського підприємства та 16 вересня 1997 року, на виконання Указу Президента України «Про розширення території Карпатського біосферного заповідника» від 11 квітня 1997 року № 325/97, передана Карпатському біосферному заповіднику. Зазначеним Указом передбачено розширення Карпатського біосферного заповідника за рахунок земель землекористувачів Виноградівського та Рахівського районів Закарпатської області на 24315 га, з яких 12006 га передаються заповіднику у постійне користування, а 12309 га - включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Згідно з переліком землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Карпатському біосферному заповіднику (Додаток 1 до згаданого Указу) із земель, які перебували в користуванні Великобичківського державного лісомисливського підприємства, на території Костилівської сільської ради планувалось до передачі 467 га. Площі земель, рекомендовані до включення в склад Карпатського біосферного заповідника, були погоджені Великобичківським ДЛП, Костилівською сільською радою та Рахівською районною державною адміністрацією. Спірна земельна ділянка, яка розташована у кварталі 9 виділу 5 колишнього Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, також входила до переліку цих земель. Наведене підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, матеріалами таксаційного опису, актом прийому-передачі, листами колишнього держлісгоспу тощо.
Факт передачі спірної земельної ділянки, розташованої у кварталі 9 виділу 5 Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, до складу Карпатського біосферного заповідника підтверджено також і рядом судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон) - заповідні зони біосферних заповідників є власністю Українського народу. Біосферні заповідники належать до природно-заповідного фонду України.
За положеннями статті 54 Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться, відповідно до статей 51-53 цього Закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 Земельного кодексу України).
Землі природно-заповідного фонду віднесено до категорії особливо цінних земель (частина перша статті 150 Земельного кодексу України).
Порядок вилучення земельних ділянок цієї категорії врегульовано частиною дев`ятою статті 149 ЗК України та віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Припинення права постійного користування земельних ділянок особливо цінних земель шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 Земельного кодексу України).
Однак, земельна ділянка з постійного користування Карпатського біосферного заповідника не вилучалась, її цільове призначення не змінювалось та погодження проекту землеустрою з природоохоронним органом не здійснювалось. До прийняття оскаржуваного наказу, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника. Головне управління Держземагенства у Закарпатській області не наділено повноваженнями щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, а тому спірний наказ, відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Також прокурор вказував на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 25 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула право власності на спірну земельну ділянку, площею 0,9313 га, з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза його волею, оскільки спірний наказ Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області був прийнятий з перевищенням повноважень, так як земельна ділянка належить до категорії земель лісового та природно-заповідного фондів і дозвіл на її вилучення не надавався, тому прокурор просив: визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянки» від 11 листопада 2014 року № 2028-сг у частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,9313 га з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020; витребувати вказану земельну ділянку від ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення та не перебувала в постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника подала апеляційну скаргу на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу задоволено.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2020 року скасовано.
Позов Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника задоволено.
Визнано недійсним і скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність земельних ділянок» від 11 листопада 2004 року № 2028-сг у частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,9313 га, кадастровий номер 2123684000:02:001:0020, вартістю 1 617 854 грн, розташованої за межами населеного пункту в урочищі «Жолоб» на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, та витребувано її із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза його волею, оскільки спірний наказ ГУ Держземагенства у Закарпатській області був прийнятий з перевищенням повноважень, ця земельна ділянка належить до категорії земель лісового та природно-заповідного фондів і дозвіл на її вилучення власником не надавався.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26 липня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тричинець Н. П.подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
27 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області просить суд вказану касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
01 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від Закарпатської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
09 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить суд зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 09 вересня 2014 року № 1212-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною орієнтовною площею 0,9556 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в урочище «Жолоб» на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.
На замовлення ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління від 11 листопада 2014 року № 2028-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки» затверджено вказаний проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,9556 га (кадастровий номер 2123684000:02:001:0020 та 2123684000:02:001:0021), розташовані за межами населеного пункту на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до висновку Приватного підприємства «Експерт-Центр» ринкова вартість спірної земельної ділянки площею 0,9313 га складає 1 617 854,00 грн.
Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2016 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, площею 0,9313 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Костилівська сільська рада, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія та номер 334, виданого 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Небогою М. П.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року у справі № 2-38/11, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року, встановлено належність спірної земельної ділянки до земель Карпатського біосферного заповідника.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Карпатського біосферного заповідника
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі
№ 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі
№ 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.