Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 495/4522/20
провадження № 61-813св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., від 02 грудня 2021 року і виходив із наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона перебувала у шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 . Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської областівід 26 листопада 2014 року у справі № 495/4975/14-ц шлюб між сторонами було розірвано. 12 січня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу відповідач за спільні кошти подружжя придбав 47/100 частин жилого будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 0,059 га, яка належить відповідачу на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 02 жовтня 2002 року серії IV-ОД № 039715.
Також сторонами під час шлюбу було придбано гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на гараж було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації за відповідачем, реєстраційний номер 10119324 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 10 березня 2005 року, виданого виконкомом Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 91 від 17 лютого 2005 року.
ОСОБА_1 вказувала, що під час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти побудували житловий будинок АДРЕСА_3 . Право власності на будинок було зареєстровано за відповідачем 16 листопада 2010 року КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 32013971. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,040 га у межах згідно з планом, право власності на яку також було зареєстровано за відповідачем на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 292850, кадастровий номер земельної ділянки № 5110300000:02:026:0046.
Зазначала, що після розірвання шлюбу вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна.
19 серпня 2020 року від позивачки ОСОБА_1 та представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діяли на підставі довіреності, до суду надійшла заява про визнання мирової угоди, з проханням закрити провадження у справі та визнати мирову угоду. Сторони просили заяву розглянути у їх відсутність, вказали, що наслідки, передбачені частиною другою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, їм роз`яснені та зрозумілі.
Основний зміст та мотиви ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року було затверджено умови мирової угоди, укладеної 19 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано наступні її умови:
Припинити право спільної сумісної власності та залишити у власності ОСОБА_1 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 532, 4 кв. м, житловою площею 346, 0 кв. м, літньої кухні літ. Б; споруд 1-6.
Припинити право спільної власності та залишити у власності ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,040 га, кадастровий номер № 5110300000:02:026:0046, та визнати її особистою приватною власністю останньої.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,040 га кадастровий номер № 5110300000:02:026:0046.
Гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , залишити у власності ОСОБА_2 та визнати його особистою приватною власністю, припинивши право спільної сумісної власності подружжя.
Припинити право спільної сумісної власності на 47/100 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку загальною площею 0,059 га, розташовану за цією ж адресою.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 47/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: жилого будинку з 1/3 ракушнякового та 2/3 шлакобетонна, жилою площею 35,3 кв. м літ. «А», літньої кам`яно-ракушнякової кухні літ. «Б», літньої кам`яно-ракушнякової кухні літ. «В», дерев`яного сараю літ. «Г», залізного гаражу літ. «Д», дерев`яної убиральні літ. «Є», дерев`яної убиральні літ. «Ж», споруд № 1-5, І, ІІ. Ця 47/100 частина житлового будинку складається з жилого будинку літ. «А»: 1-3 кухня, 1-4 жила кімната, жилою площею 16,0 кв. м, віранда літ. «а», сіні літ. «а3», тамбур літ. «а4», літня кухня літ. «В», сарай літ. «Г», убиральня літ. «Є», хвіртка № 2, водопровід № 4, замощення ІІ, в загальному користування паркан № 1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,059 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на території Затоківської селищної ради.
Вказано, що мирова угода вступає в силу з дати її підписання ОСОБА_1 і представниками відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й затвердження судом та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.
Вказано, що у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (частина перша статті 207 ЦПК України).
Сторони ствердили, що ця мирова угода не суперечить їх інтересам та не порушує їх майнових чи немайнових прав, а також прав будь-яких третіх осіб.
Сторони ствердили, що наслідки закриття провадження по справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, їм відомі та зрозумілі.
Вказана мирова угода складена у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у матеріалах цивільної справи, а два інші передаються сторонам, які підписали мирову угоду.
Добровільність складання цієї мирової угоди сторони скріпили власноручними підписами.
У відповідності до частини третьої статті 208 ЦПК України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя судом закрито.
Основний зміст та мотиви оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою у вересні 2020 року, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, щоособа, яка подала апеляційну скаргу визнана потерпілим у кримінальній справі. 10 серпня 2020 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся до органу досудового розслідування з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, відповідачем у якому є підозрюваний у скоєнні вбивства батьків потерпілого - ОСОБА_2 (відповідач у цій справі). Наразі кримінальна справа не розглянута, отже діє презумпція невинуватості. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
Апеляційний суд не встановив наявності у ОСОБА_3 інтересу, який може полягати у встановленні того, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у цій справі апелянта наділено новими правами, та чи буде покладено на нього нові обов`язки, або змінено його наявні права та/або обов`язки, а також того, наскільки участь цієї особи є важливою та чи можливо без неї правильне вирішення спору. Обставини щодо вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
10 січня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду
від 02 грудня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 стверджує, щоапеляційний суд не дослідив надані ним докази, які свідчать про порушення його прав судовим рішенням суду першої інстанції у справі про поділ спільного майна подружжя, отже дійшов помилкового висновку, що ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року про затвердження мирової угоди не порушує його прав.
Заявник вказує, що висновки апеляційного суду не узгоджуються із приписами статті 1168 Цивільного кодексу України. Заявник вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені без урахування зобов`язання особи, обвинуваченої у вчиненні вбивства - ОСОБА_2 , відшкодувати спричинені збитки, починаючи з дня загибелі потерпілих від злочину батьків апелянта (пункт третій частини другої статті 11, частина перша, друга статті 509 ЦК України). На думку заявника, висновок апеляційного суду протирічить статті 55 Кримінального процесуального кодексу України, згідно приписів якої права та обов`язки потерпілого виникають з моменту подання позовної заяви. ОСОБА_3 вказує, що нимпред`явлено цивільний позов до ОСОБА_2 в кримінальному провадженні, а затвердження мирової угоди із відповідним розподілом майна колишнього подружжя безпосередньо впливає на права заявника.
Також заявник вказує, що апеляційний суд розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомивши про дату час і місце судового засідання.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/4522/20.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 посилається на те, що ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання та не з`явився сам і не забезпечив участь свого представника. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_3 не довів порушення його прав оскаржуваною ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року про затвердження мирової угоди. ОСОБА_3 не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 389 ЦПК України мають право касаційного оскарження у цій справі, оскільки вказаною ухвалою питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року було затверджено умови мирової угоди, укладеної 19 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зі змісту мирової угоди слідує, що переважна більшість нерухомого майна, яке було предметом спору, окрім гаража № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 , який залишено у власності ОСОБА_2 , перейшло у власність його колишньої дружини ОСОБА_1 .
Шлюб між сторонами спору було розірвано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської областівід 26 листопада 2014 року у справі № 495/4975/14-ц.
Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 вказував на те, що відповідач у справі ОСОБА_2 є підозрюваним у скоєнні злочину, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, знаходиться в СІЗО м. Ізмаїл.
ОСОБА_3 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12020160240001216.
Овідіопольським районним судом Одеської області проводиться розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 115 КК України.
Потерпілим ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 583 057, 00 грн та моральної шкоди у розмірі 2 800 000, 00 грн.
У відповідності до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.