Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 591/8191/14-ц
провадження № 61-18455св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сумська обласна державна телерадіокомпанія (правонаступник -акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Суми Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної телерадіокомпанії (правонаступник - акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Суми Сумської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
04 жовтня 2021 року до Сумського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки в мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2016 року.
У вказаній заяві ОСОБА_1 просила у мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2016 року замість тексту абзацу з опискою:
«Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено позивачці в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2013 року по 13 березня 2014 року, то зазначені обставини повторно не підлягають доказуванню у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 »
зазначити:
«Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено позивачці в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2013 року по 13 березня 2014 року, то зазначені обставини повторно не підлягають доказуванню у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 ».
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05 липня 2013 року по 13 березня 2014 року не є опискою в розумінні статті 269 ЦПК України, оскільки саме цей період позивач зазначила у позовній заяві і ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що тотожна вимога позивача вже була вирішена рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 14 березня 2014 року, яке має преюдиційне значення при вирішенні цього спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Зарічного районного суду міста Суми.
10 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27 квітня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовив заявнику у виправленні описки, допущеної судом апеляційної інстанції у повному тексті мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2016 року в цій справі.
Заявник звертає увагу, що аналогічна описка в мотивувальній частині ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року та Верховного Суду від 25 травня 2017 року у цій справі щодо періоду стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку була виправлена Верховним Судом.
Також зазначає, що суддя-доповідач в апеляційному суді, враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо попередніх апеляційних проваджень, повинен був заявити собі самовідвід.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).