Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 423/3908/18
провадження № 61-8575св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Попаснянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вільховий Роман Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 03 липня 2019 року у складі судді Архипенко А. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Лозко Ю. П., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Попаснянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (далі - Фонд), за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вільхового Р. М., про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування.
Позовну заяву мотивував тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 , який перебував на обліку у Фонді та отримував страхові виплати.
Після смерті батька позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким до складу спадщини входить сума пенсії, що належала пенсіонеру і залишилися недоотриманою у зв`язку з його смертю.
Із відповіді Фонду на запит приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вільхового Р. М. слідує, що страхові виплати ОСОБА_2 не нараховувались і не виплачувались.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на невиплачені страхові виплати, які знаходяться у Фонді.
Позивач вважав, що за відсутності правових підстав Фонд не нарахував та не виплатив страхові виплати ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2016 року до 11 грудня 2017 року, що перешкоджає реалізації права спадкоємця на отримання належного спадкодавцю спадкового майна.
Просив суд визнати право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані страхові виплати за період з 01 лютого 2016 року до 11 грудня 2017 року та зобов`язати Фонд нарахувати і виплатити щомісячні страхові виплати, належні спадкодавцю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням від 03 липня 2019 року Попаснянський районний суд Луганської області у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не надав доказів звернення ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2016 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 до Фонду, який знаходиться на підконтрольній Україні території, із відповідною заявою для продовження дії довідки про взяття його на облік, як внутрішньо переміщеної особи.
Спадкодавець не набув права на страхові виплати за заначений вище період, тому право на виплати вказаних страхових сум відсутнє і у спадкоємця. Вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати страхові суми неотримані за життя спадкодавцем, знаходяться за межами цивільного процесуального та цивільного законодавства України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 28 січня 2020 року Луганський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 03 липня 2019 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2 за життя не оскаржено в установленому порядку дії відповідача щодо припинення нарахування страхових виплат. Судове рішення про визнання дій Фонду протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії не ухвалювалося.
У разі припинення Фондом нарахування раніше призначених спадкодавцеві страхових виплат, а також не оскарження останнім в установленому законом порядку таких дій, до складу спадщини не входять права на страхові виплати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 21 липня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 23 жовтня 2021 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосуваннястатей 1218, 1219, 1227 ЦК України у подібних правовідносинах та висновку про те, що позивач має право сам вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат, а відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18).
ОСОБА_1 касаційну скаргу мотивував тим, що постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», не є законом і не встановлюють відмінних від передбачених Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особливостей проведення страхових виплат у період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили;
зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади;
спадкодавець ОСОБА_2 у 2014 році переїхав у м. Харків, де зареєструвався як внутрішньо переміщена особа, але у зв`язку із погіршенням здоров`я потребував постійного стороннього догляду і не міг самостійно пересуватися. Це стало причиною того, що він не зміг звернутися до Фонду соціального страхування за переоформленням виплати страхових виплат за місцем тимчасового перебування у м. Харкові як внутрішньо переміщена особа. У зв`язку із хворобою ОСОБА_2 у 2015 році був перевезений до міста Стаханов (нині Кадіївка), де за ним доглядав його син до самої смерті потерпілого;
ОСОБА_2 на день смерті проживав на території, яка не контролюється органами державної влади, а тому звернутися до Фонду про продовження страхових виплат не міг як за станом здоров`я, так і через об`єктивні обставини, незалежні від його волі.
У вересні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 (а. с. 25).
Відповідно до довідки від 17 грудня 2014 року № 6343005655 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО ОСОБА_2 перемістився в АДРЕСА_1 (а. с. 31).
Постановою від 01 лютого 2016 року № 1217/747/747/29 Фонд припинив виплату потерпілому ОСОБА_2 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 996,71 грн, на підставі розпорядження від 07 листопада 2014 року № 1085-р Кабінету Міністрів України, зі змінами, дод. № 1 від 02 грудня 2015 року № 1276-р. Виплата припинена з 01 лютого 2016 року (а. с. 68).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кадіївка Луганської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 26 січня 2018 року Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а. с. 26).
Листом від 22 травня 2018 року № 03 щодо нарахованих та виплачених страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 , Фонд повідомив, що ОСОБА_2 знаходився на обліку та отримував страхові виплати до січня 2016 року. Після 31 січня 2016 року потерпілий ОСОБА_2 до Фонду не звертався, страхові виплати не нараховувались і не виплачувались (а. с. 35).
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вільховий Р. М. 18 червня 2018 року відкрив спадкову справу № 9/2018 та визначив, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 114 958,24 грн (а. с. 32).
Постановою від 10 серпня 2019 року № 119 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Донецької області Вільховий Р. М. відмовив ОСОБА_1 у вчиненні такої нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотримані страхові виплати, які належали його батькові, громадянину України, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 34).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 за життя не оскаржено в установленому порядку дії відповідача щодо припинення нарахування страхових виплат. Судове рішення про визнання дій Фонду протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії не ухвалювалося.
У разі припинення Фондом нарахування раніше призначених спадкодавцеві страхових виплат, а також не оскарження останнім в установленому законом порядку таких дій, до складу спадщини не входять права на страхові виплати.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками судів враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;