П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/2615/18
Провадження № 12-75гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі - ПАТ «Київгаз») на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року у справі позовом ПАТ «Київгаз» до Акціонерного товариства «Київенерго» (далі - АТ «Київенерго»), Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про стягнення 314 994 674,72 грн.
ВСТАНОВИЛА
1. Історія справи та зміст заяви
1.1. ПАТ «Київгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому згідно з подальшими неодноразовими уточненнями та клопотаннями про залучення співвідповідачів остаточно просило стягнути з відповідачів як солідарних боржників суму основного боргу в розмірі 222 169 612,72 грн, пеню у розмірі 68 079 815,62 грн, 3% річних у сумі 6 028 359,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 716 886,61 грн.
1.2. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»; в подальшому змінило назву на АТ «Київенерго») на порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору розподілу природного газу з урахуванням заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29 грудня 2016 року належним чином не виконало взятих на себе зобов`язань з оплати послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою за період з вересня 2017 року по січень 2018 року, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
1.3. Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості солідарно з АТ «Київенерго», ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго», позивач указав на те, що другий і третій відповідачі є правонаступниками першого відповідача відповідно за наслідками здійсненого виділу та в силу прямої вказівки закону, а саме частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання».
1.4. Господарський суд міста Києва рішенням від 7 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року, позовні вимоги ПАТ «Київгаз» задовольнив частково та стягнув з АТ «Київенерго» 222 169 612,72 грн основного боргу, 24 429 580,10 грн пені, 5 022 280,07 грн - 3 % річних, 14 807 550,71 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог до АТ «Київенерго» відмовив. Також відмовив у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та КП «Київтеплоенерго».
1.5. Щодо позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» суди попередніх інстанцій зазначили, що за змістом наявних у матеріалах справи розподільних балансів усі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», і зобов`язання за договором, з приводу яких виник спір, не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
1.6. Відповідно до встановлених обставин справи та положень законодавства ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних правовідносинах, а підстави для солідарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «Київенерго» за приписами частини четвертої статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також відсутні.
1.7. Постановою від 25 лютого 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду судові рішення у цій справі залишив без змін.
1.8. 18 листопада 2019 року на виконання рішення від 7 лютого 2019 року у цій справі Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.
1.9. У квітні 2021 року ПАТ «Київгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому документі - наказі у справі № 910/2615/18 з АТ «Київенерго» на двох боржників - АТ «К.ЕНЕРГО» (як основного боржника) та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (як субсидіарного боржника) в частині стягнення 86 344 614,98 грн основного боргу, 8 503 610,04 грн пені, 3 274 885,61 грн - 3 % річних та 11 776 747,77 грн інфляційних втрат.
1.10. Покликалося, зокрема, на зміну назви відповідної сторони такого провадження з АТ «Київенерго» на АТ «К.ЕНЕРГО», а також на те, що оскільки ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» створене шляхом виділу з ПАТ «Київенерго», то воно в силу приписів частини третьої статті 109 ЦК України вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ «Київенерго», які виникли до завершення процедури виділу.
1.11. Ураховуючи виникнення субсидіарної відповідальності у ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», невиконання відповідачем власних зобов`язань з оплати послуг за договором розподілу природного газу, ненадання відповіді на направлену вимогу протягом розумного строку, субсидіарний боржник вступає до правовідносин, які існують між кредитором та основним боржником щодо погашення заборгованості. Отже, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наявні підстави для заміни у виконавчому провадженні основного боржника на двох боржників - основного боржника та субсидіарного боржника задля уникнення створення перешкод для виконання зобов`язання у повному обсязі.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою від 22 квітня 2021 року Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому документі з огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у цій справі, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»; зміна ж найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця про зміну назви відповідної сторони такого провадження з АТ «Київенерго» на АТ «К.ЕНЕРГО». Також АТ «Київенерго» не вибувало з правовідносин, стороною яких воно є, у тому числі й тих, що виникли на підставі договору розподілу природного газу, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідні зобов`язання АТ «Київенерго» за підсумковим (завершальним) розподільчим балансом передані ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Що ж до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, то її висновки стосуються субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України). Відповідно зазначено, що в цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом усіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження.
2.2. Висновки щодо застосування норми права, наведені у цій постанові, слід розглядати, враховуючи уточнення, надані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, за змістом якої визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
2.3. Постановою від 14 липня 2021 року Північний апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін. Зазначив, що у справі № 910/2615/18 при винесенні судових рішень господарські суди всіх інстанцій досліджували та оцінювали обставини правонаступництва у спірних правовідносинах за публічним договором № 295905/17, за результатом чого було відмовлено ПАТ «Київгаз» у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як правонаступника АТ «Київенерго». При цьому з часу набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/2615/18 до моменту звернення стягувача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не відбулось жодних змін у правовому статусі учасників спору, які б можна було розцінити як вибуття боржника з виконавчого провадження та вважати підставою для заміни боржника правонаступником (субсидіарними боржниками). Що ж до постанов Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 та від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, то висновки у цих постановах стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після винесення остаточного рішення в судовому спорі з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою, чим відрізняються від тих, що склалися у справі № 910/2615/18. Також відмінність правовідносин полягає у наявності судового рішення у справі № 910/2615/18 про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як правонаступника АТ «Київенерго».
3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
3.1. У серпні 2021 року ПАТ «Київгаз» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому документі в цій справі скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.
3.2. На обґрунтування своїх вимог посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неподібність правовідносин у справах № 922/4519/14 та № 905/1956/15, у яких Велика Палата Верховного Суду винесла відповідні постанови, та правовідносин, які склалися у справі № 910/2615/18. Зазначає, що оскільки ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відповідно до вимог статей 109, 619 ЦК України, статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства» створено шляхом виділу з ПАТ «Київенерго», то перше як юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ «Київенерго».
3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Київгаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року, а ухвалою від 29 жовтня 2021 року справу разом з касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.4. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2019 року у справі № 905/1956/15 викладено висновок про те, що процесуальне законодавство містить норму тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони. Водночас процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.
3.5. Як установили суди при розгляді справи № 910/2615/18, за змістом наявних у справі розподільчих балансів станом на 28 лютого 2018 року всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували в ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в додатках до балансу, однак серед цих розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17. Отже, зобов`язання за цим договором не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.
3.6. Після ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови від 25 лютого 2020 року у справі № 910/2615/18 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 уточнила правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
3.7. Колегія суддів погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу, однак вважає, що для визначення виду відповідальності у таких правовідносинах головним чинником не є лише сам факт створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
3.8. Колегія суддів зазначає, що частина третя статті 109 ЦК України фактично об`єднує два види відповідальності. Першим видом є субсидіарна відповідальність юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. У цьому разі, як убачається з першого речення частини третьої статті 109 ЦК України, головним чинником для визначення виду відповідальності є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, однак без необхідності розподілу відповідних зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
3.9. У свою чергу, у другому реченні частини третьої статті 109 ЦК України передбачено, що юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. На думку колегії суддів, у такому випадку головним чинником для визначення виду відповідальності є не факт створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а факт передачі зобов`язань за розподільчим балансом від юридичної особи, з якої здійснено виділ, до новоствореної особи.
3.10. Таким чином, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, необхідно передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновку, викладеного в пункті 6.23 її постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосовно застосування частини третьої статті 109 ЦК України, відповідно до якого визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою. Натомість для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками та відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) з огляду на положення статті 109 ЦК України визначальною у порядку першого речення частини третьої цієї статті є сама обставина створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а в порядку другого речення цієї ж норми, навпаки, розподіл зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
3.11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 грудня 2021 року прийняла до розгляду справу разом з касаційною скаргою та призначила її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
4. Позиція учасників справи
4.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ «К.ЕНЕРГО» просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вважаючи, що немає підстав для субсидіарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
4.2. ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на ухвалення оскаржуваних судових рішень з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
5.1. Позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Київенерго», оформленими протоколом від 13 листопада 2017 року, прийнято рішення про реорганізацію ПАТ «Київенерго», шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а 16 лютого 2018 року проведена державна реєстрація ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
5.2. Як установили суди при розгляді справи, з розподільчих балансів станом на 30 вересня 2017 року та станом на 28 лютого 2018 року вбачається, що всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, які існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». При цьому зобов`язання за публічним договором № 295905/17 від 29 грудня 2016 року не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яке не є правонаступником ПАТ «Київенерго» у спірних правовідносинах.
5.3. 23 липня 2019 року АТ «Київгаз» пред`явило ПАТ «Київенерго» вимогу про негайне виконання зобов`язань за договором № 295905/17 від 29 грудня 2016 року.
5.4. 7 лютого 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 стягнуто з АТ «Київенерго» заборгованість за договором № 295905/17 від 29 грудня 2016 року. Тобто на момент вирішення спору у цій справі виділ ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» був завершений, вказана юридична особа вже існувала та була у встановленому порядку зареєстрована в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо розгляду скарги по суті
6.1. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
6.2. Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
6.3. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Також відповідно до частин першої та другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
6.4. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
6.5. За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
6.6. Процесуальне законодавство містить норму тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідних матеріальних правовідносин, до яких натомість вступає правонаступник цієї сторони. При цьому процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріальних правовідносин може вступити й інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цих правовідносин і не вибуває (відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15).
6.7. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
6.8. Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.