Постанова
Іменем України
13 травня 2022 року
м. Київ
справа № 303/4711/18
провадження № 61-6412св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ракошинська сільська рада Мукачівського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2019 року в складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ракошинської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила: визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ракошинської сільської ради про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 08 липня 1999 року та дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2011 року; скасувати державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно; визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; витребувати 4/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову зазначала, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності її дідові та бабі і був побудований у 1948 році. В 1986 році її батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був побудований житловий будинок НОМЕР_2 за цією ж адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер та в спірному житловому будинку залишилася проживати її мати, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, так як на момент смерті проживала у ньому, вступила в управління та володіння спадковим майном та не подавала до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_6 , яка за життя склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла їй.
Вона у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини та їй стало відомо, що право власності на житлові будинки НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 було оформлене не лише на її батьків, а й на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вважає, що право власності на зазначене вище нерухоме майно повинно бути оформлене на її батьків в рівних долях, оскільки спірні будинки не входили до складу колгоспного двору та були відсутні підстави для видачі свідоцтва про право власності на спірну нерухомість на її батьків та відповідачів на підставі рішення виконавчого комітету Ракошинської сільської ради від 08 липня 1999 року.
Також їй невідомо, на підставі яких документів 15 березня 2011 року було видано дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. Позивач оскаржує рішення та свідоцтво, яке прийняте виконавчим комітетом Ракошинської сільської ради Мукачівського району, який і повинен бути відповідачем в справі.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2021 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 січня 2014 року (провадження № 6-145цс13), від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-192цс14), від 18 листопада 2015 року (провадження № 6-350цс15), постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 346/4483/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності в період посилення карантину та припинення транспортного сполучення в Закарпатській області. Її представник знаходилася в той час в місті Києві та перебувала на стаціонарному лікуванні. Їх відсутність в судовому засіданні перешкодила у належному встановленні фактичних обставин справи.
Наявність запису у трудовій книжці про перебування особи у трудових відносинах і колгоспом, відповідного запису з витягу з погосподарської книги не є достатньою підставою для беззаперечного висновку про те, що особа була членом колгоспу. Такі обставини можуть підтверджуватися рішенням загальних зборів членів колгоспу про включення особи до членів колгоспу.
В матеріалах справи відсутні належні докази про те, що її батько писав заяву про прийняття в члени колгоспу, та рішення загальних зборів колгоспу про прийняття його в члени колгоспу. З огляду на зазначене спірне будинковолодіння не може входити до складу колгоспного двору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
24 червня 2021 року справа № 303/4711/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2019 року скасоване постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами