Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 625/41/16-ц
провадження № 61-7571св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТ-ПРІНТ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Лосєва Д. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТ-ПРІНТ» (далі - ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 18/А-08, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 117 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення до 24 лютого 2023 року, та зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановлені кредитним договором.
25 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 18/А-08, 25 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у нього виникла заборгованість, яка станом на 01 грудня 2015 року становила 343 202,77 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 113 576,28 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 115 752,44 доларів США, пеня - 113 874,05 доларів США.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року у справі № 2-358/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, стягнення заборгованості за кредитним договором, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» 1 007 858,12 грн боргу за кредитним договором, процентів за користування кредитом і пені за порушення строків виконання зобов`язань. Відмовлено в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилаючись на наявність у ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2015 року непогашеної заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 92 381, 48 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 2 211 612,63 грн, що становить різницю між загальною сумою заборгованості ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2015 року та заборгованістю, що стягнута згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року у справі №2-358/11 (343 202,77 доларів США - 250 821,29 доларів США).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитора в таких правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка передбачає наслідки прострочення грошового зобов`язання. Оскільки як на підставу позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не посилалося на стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку статті 625 ЦК України, суди дійшли висновків про відсутність підстав для їх стягнення.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи. Рух справи у суді касаційної інстанції
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в якій заявник просив скасувати рішення Коломацького районного суду Харківської області від 05 жовтня 2020 року і постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, від 10 червня 2020 року у справі № 903/191/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення процентів, нарахованих на суму простроченого зобов'язання за період з 21 травня 2010 року по 01 грудня 2015 року у розмірі 92 381,48 доларів США, нарахованих поза межами строку кредитування, суди неправильно застосували положення частини другої статті 625 ЦК України. Суди не звернули увагу на пункт 4.3 кредитного договору, яким передбачено підвищену процентну ставку (32 проценти річних від сум залишку непогашеної заборгованості) у випадку порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту. Відповідно до пункту 4.9 кредитного договору при непогашенні кредиту в строки, зазначені графіком погашення кредиту, процентів, а також пунктах 2.3.3, 4.12 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості за простроченою сумою кредиту нараховуються проценти відповідно до пункту 4.3 договору з дати виникнення простроченої заборгованості.
Суди не урахували, що у постанові Великої Палати Верховного Суду у 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладений правовий висновок про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 суд розмежував поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні кваліфіковані саме як плата боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України. Однак суди на вказане уваги не звернули та відмовили у задоволенні позову про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою.
Наведене, на думку заявника, свідчить про те, що згідно із зазначеними вище правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Аналогічний висновок про можливість стягнення процентів, нарахованих на суму простроченого зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у розмірі, що визначений договором поза межами строку кредитування, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, Верховним Судом у постановах від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, 10 червня 2020 року у справі № 903/191/19.
У липні 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просив залишити касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
25 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 18/А-08, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 117 000,00 доларів США, зі сплатою 14,00 процентів річних у порядку та розмірі передбаченому договором, з кінцевим строком повернення кредиту до 24 лютого 2023 року.
Згідно з пунктом 4.3. кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту, передбачених пунктами 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.11 цього договору, позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 32,0 проценти річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Пунктом 4.9 кредитного договору передбачено, що у випадку непогашення кредиту у строк, визначених графіком погашення кредиту, процентів і винагороди (додаток № 1 до договору), а також пунктів 2.3.3, 4.12 цього договору, заборгованість у частині своєчасно непогашеної суми кредиту рахується простроченою, на залишок заборгованості за простроченою сумою кредиту розрахунок процентів здійснюється відповідно до пункту 4.3 цього договору починаючи з дня, коли виникла прострочена заборгованість.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором:
- 25 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків;
- 25 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» укладений договір поруки, згідно з умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення тіла кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року у справі
№ 2-358/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, стягнення заборгованості за кредитним договором, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ПЛАСТ-ПРІНТ» 1 007 858,12 грн боргу за кредитним договором, процентів за користування кредитом і пені за порушення строків виконання зобов`язань. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 01 грудня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 становить 92 381,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 2 211 612,63 грн, що становить різницю між загальною сумою заборгованості ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2015 року (343 202,77 доларів США) та заборгованістю, стягнутою згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року у справі № 2-358/11 (250 821,29 доларів США).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ «Приватбанк»не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.