Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
місто Київ
справа № 752/21028/15-ц
провадження № 61-5725св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,
треті особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, постановлене суддею Хоменко В. С., та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, ухвалену колегіє суддів у складі: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просив:
- виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення;
- зобов`язати Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві зняти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою;
- вселити позивача у спірну квартиру.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2003 року, укладеного між ним та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павленко Г. В., за реєстровим № 4011, та зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 14 травня 2004 року, номер запису: 3114, в книзі: д.603-2018.
Позивач стверджував, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 безпідставно проживають у його квартирі, на вимоги про її звільнення не реагують, звернутися з приводу зняття з реєстраційного обліку добровільно також не бажають. Зазначив, що на момент подання позову не має доступу до свого власного майна.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_3 у серпні 2018 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 вересня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований у реєстрі № 4011.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовувала тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 вересня 2003 року не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення. Зазначала, що матір ОСОБА_2 працювала на Трикотажній фабриці «Киянка» та отримала відповідний ордер на родину у складі: син - ОСОБА_2 , невістка - ОСОБА_3 , онука - ОСОБА_4 . Починаючи з 31 січня 1991 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою цієї квартири. Стверджувала, що родина ОСОБА_2 не здійснювала будь-яких дій з відчуження квартири, зокрема й ОСОБА_5 , укладенням оспорюваного договору порушено права малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Вважала, що ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_7 не могли надати у 2003 році документи для нотаріального посвідчення спірної угоди, що є підставою для визнання договору недійсним.
22 березня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про зміну підстави зустрічного позову, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06 травня 1996 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Ухвалою від 23 жовтня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, Голосіївський районний суд міста Києва відмовив у прийнятті заяви про зміну підстави зустрічного позову, обґрунтовуючи таке процесуальне рішення тим, що ОСОБА_3 одночасно змінила предмет і підставу зустрічного позову.
Стислий виклад заперечень відповідача за зустрічним позовом
ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з його безпідставністю та недоведеністю, вважаючи, що зустрічний позов поданий з метою подальшого зайняття відповідачами житла.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням від 16 вересня 2020 року Голосіївський районний суд міста Києва позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Суд виселив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Вселив ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 410, 40 грн.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що встановив факт незаконного самоправного зайняття житлового приміщення відповідачами, відсутності ордера на зайняття спірного приміщення та відкриття на їх ім`я особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг, відсутності згоди власника на зайняття квартири, відмову останніх звільнити квартиру, вжиті позивачем заходи не дали позитивних результатів, а тому, є підстави для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 116 ЖК Української РСР, та виселення відповідачів.
Суд першої інстанції зазначив, що рішення суду про виселення є відповідною правовою підставою для зняття осіб з реєстраційного обліку та додаткового застереження не потребує, а тому не підлягають задоволенню вимоги позову про зняття з реєстраційного обліку відповідачів.
Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції зазначив, що оспорювані позивачем за зустрічним позовом правочини вчинені у формі, встановленій законом, підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення договору не заявляли додаткових вимог щодо умов договорів та у подальшому виконували їх умови, а тому підстав для задоволення зустрічного позову суд не встановив.
Постановою від 24 березня 2021 року Київський апеляційний суд скасував рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року в частині стягнення судового збору, ухвалив в цій частині нове рішення.
Стягнув з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 136, 80 грн з кожного.
В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції врахував наявність у ОСОБА_3 іншого житла, зокрема прав на 1/4 частки у квартирі АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 , а тому, на переконання апеляційного суду, таке втручання є виправданим та не призведе до позбавлення ОСОБА_3 житла.
В оцінці наявності порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 апеляційний суд врахував, що названі учасники справи з рішенням суду фактично погодилися, не оскаржили його.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 , за висновками апеляційного суду, є законним та обґрунтованим, оскільки відповідач не надала належних та допустимих доказів щодо недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час укладення 16 вересня 2003 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а також того, що цим договором порушенні її права.
На момент укладення оскаржуваного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не були власниками зазначеної квартири, членами родини ОСОБА_5 , яка відчужувала квартиру, також не були, тому відчуження квартири власником ОСОБА_5 позивачу у справі ОСОБА_1 не потребувало згоди органу опіки та піклування.
За висновками апеляційного суду суд першої інстанції, відмовляючи 23 жовтня 2019 року у прийнятті заяви про зміну підстав та предмета позову від 22 березня 2019 року, обґрунтовано виходив з того, що зміна і предмета, і підстав позову суперечить положенням частини третьої статті 49 ЦПК України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 06 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:
у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 903/439/18, щодо кваліфікації правочину, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків;
у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 280/1502/17-ц (провадження № 61-36618св18), відповідно до якого припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє відповідачів права користування займаним приміщенням;
у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у
справі № 335/11515/16-ц (провадження № 61-35042св18), відповідно до якого, маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку;
- суд першої інстанції необґрунтовано залишив без задоволення заяву ОСОБА_3 про зміну підстав зустрічного позову, у якому позивач просила також визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 06 травня 1996 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 28 травня 2021 року надав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позивач зазначив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з повним та всебічним з`ясуванням обставин справи та із правильним застосуванням норм матеріального права, дотриманням норм процесуального права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій