Постанова
Іменем України
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 285/1035/20
провадження № 61-17963св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Броніслав Адамович,
особа, що подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на ухвалу Житомирського апеляційного суду
від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Броніслав Адамович, про визнання договорів дарування недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б. А., у якому просив суд визнати недійсними договори дарування житлового будинку і земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б. А. 30 січня 2019 року № 114, 115.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 помилився щодо правової природи укладених договорів, прав та обов`язків сторін правочину, оскільки вважав, що укладає договір довічного утримання з відповідачем, яка є його донькою. Позивач, будучи особою похилого віку, не мав наміру відчужувати своє житло, проте після підписання спірних договорів чоловік відповідача (зять) перестав допускати ОСОБА_1 та його дружину ОСОБА_3 до їх будинку. Після звернення до правоохоронних органів, позивачу стало відомо, що будинок вже не належить йому.
Посилаючись на те, що донька обманним шляхом змусила позивача підписати не договір довічного утримання, а договір дарування, оскільки в силу похилого віку він не розумів, який насправді правочин укладається, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги та визнати недійсними спірні договори дарування.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду мирову угоду, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 .
Сторони дійшли спільної згоди:
1. визнати право спільної часткової власності на житловий будинок
на АДРЕСА_1, загальною площею 84,1 кв. м, та земельну ділянку для будівництва
і обслуговування житлового будинку за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2 по 1/4 частці за кожним;
2. сторони зобов`язуються сумлінно виконувати умови, передбачені цією мировою угодою та статтями 356, 358 ЦК України, після підписання цією угоди майнові претензії сторін щодо вищевказаного майна вважаються врегульованими.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави 50 % судового збору в розмірі 420,40 грн.
Компенсовано за рахунок Державного бюджету України у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України 50 % судового збору в розмірі 420,40 грн.
Сторони розуміють та визнають, що ухвала Новоград-Волинського міськрайонного суду про затвердження цієї мирової угоди після набрання нею законної сили є обов`язковою для сторін. У випадку невиконання взятих на себе зобов`язань за цією мировою угодою, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Про наслідки укладення мирової угоди, а також зміст статей 207, 208 ЦПК України сторонам відомо.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б. А., про визнання договорів дарування недійсними закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сторони добровільно прийшли до згоди про укладення мирової угоди, наслідки укладення мирової угоди сторонам зрозумілі, при цьому мирова угода не порушує прав та інтересів сторін та інших осіб, тому суд вважав за необхідне затвердити мирову угоду, укладену між сторонами, а провадження у справі закрити на підставі того, що зазначена мирова угода не суперечить чинному законодавству і укладається в інтересах усіх сторін.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції,
ОСОБА_4, діючий в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, діючого в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, вважав, що оскаржуваним рішення питання про права, свободи та інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 не вирішувалися.
Спірними договорами дарування ОСОБА_1 відчужив нерухоме майно на користь ОСОБА_2, а не на користь неповнолітніх дітей:
ОСОБА_5, ОСОБА_6, які не мали права власності в житловому будинку на АДРЕСА_1, а були та продовжують бути лише користувачами спірного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У січні 2022 року справу № 285/1035/20 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Також касаційна скарга містить посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не порушує права неповнолітніх дітей, оскільки укладена мирова угода суперечить інтересам дітей, які не зможуть користуватися усім будинком, а тільки
1/4 часткою.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просять суд відхилити касаційну скаргу та залишити в силі оскаржувану ухвалу апеляційного суду.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки спірні договори дарування та укладена мирова угода не порушують жодним чином права неповнолітніх дітей, а тому суд апеляційної інстанції правильно закрив апеляційне провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 30 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 . Будинок належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі № 2280.
Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б. А. та зареєстрований у реєстрі № 114 (а. с. 8).
30 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б. А. та зареєстрований у реєстрі № 115
(а. с. 9).
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду мирову угоду, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7
(а. с. 115)
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 . Провадження у справі закрито (а. с. 124-126).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.