ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1598/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" - Шира М.В.,
Управління комунальної власності Департаменту
економічного розвитку Львівської міської ради - Тістик М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бонк Т.Б., Матущак О.І.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 (суддя Петрашко М.М.)
у справі № 914/1598/20
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз"
до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
про визнання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) продовженим на той самий строк і на тих самих умовах,
за зустрічним позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз"
про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" (далі - ТОВ "Сюрприз", Позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності, Відповідач за первісним позовом) про визнання Договору оренди №Г-1106 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), укладеного 31.07.2002 між ТОВ "Сюрприз" та Управлінням комунальної власності, продовженим на той самий строк і на тих самих умовах з 09.07.2020 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2020).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач як добросовісний орендар, який належним чином виконував зобов`язання та з дотриманням вимог законодавства повідомив Орендодавця про свій намір продовжити договір оренди на новий строк, отримав необґрунтовану відмову, а тому просить захистити його порушене право шляхом продовження укладеного між сторонами Договору оренди №Г-1106 від 31.07.2002 на той самий строк та на тих же самих умовах.
21.07.2020 Управління комунальної власності, заперечуючи проти первісних позовних вимог, звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "Сюрприз" про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Відповідач за зустрічним позовом після припинення дії договору оренди у зв`язку з закінченням терміну, на який його було укладено, не виконав свого обов`язку щодо повернення орендованого майна у строки, визначені пунктом 9.3 Договору оренди.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Зобов`язано ТОВ "Сюрприз" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 32,6 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 14.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Сюрприз" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, і постановити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1598/20 за касаційною скаргою ТОВ "Сюрприз" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 19.01.2022.
Управління комунальної власності не скористалося наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які взяли участь у судовому зсіданні в режимі відеоконференції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.07.2002 між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (Орендодавець), правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, та ТОВ "Сюрприз" (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-1106 (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець на підставі Договору оренди від 07.02.1994 №6119, наказу Управління ресурсів № 5-0 від 10.11.2000, наказу Управління ресурсів №56-0 від 06.04.2001, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого,14, загальною площею 32,6 кв. м, в тому числі підвал 32,6 кв. м, відповідно до даних технічного паспорта ЛОБТІ та ЕО від 12.02.2002 №147. Цільове призначення об`єкту оренди: виробничі, складські, побутові приміщення. Термін договору оренди визначений з 28.02.2002 до 30.09.2006 (пункти 1, 2, 4.1 Договору оренди).
Відповідно до пункту 4.3 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
За умовами пункту 4.8 Договору оренди чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; та в інших випадках, прямо передбачених законом.
У пункті 9.1 Договору оренди визначено, що повернення об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання.
Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання ним умов Договору (пункт 13.1 Договору).
Договір оренди №Г-1106 від 31.07.2002 сторонами неодноразово продовжувався, останній раз - до 09.07.2020.
02.03.2020 Управління комунальної власності звернулось до ТОВ "Сюрприз" з повідомленням щодо закінчення терміну дії Договору оренди. Також, повідомило, що у разі виявлення Орендарем наміру продовжити строк Договору оренди, останньому необхідно повідомити про це Орендодавця за три місяці до спливу строку Договору оренди, шляхом скерування заяви встановленого зразка, з долученням необхідних документів, передбачених наказом Управління комунальної власності від 03.12.2014 № 72-3 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, що надаються управлінням комунальної власності".
08.04.2020 ТОВ "Сюрприз" звернулося до Управління комунальної власності із заявою з долученням необхідних документів, яка зареєстрована в Центрі надання адміністративних послуг Львівської міської ради за вх.№ 2-20305/АП-2302 від 10.04.2020.
06.05.2020 Управління комунальної власності повідомило (лист за вих.№ 2302-вих-34247) ТОВ "Сюрприз", що 28.04.2020 на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова (протокол № 5, питання № Г/5) прийнято рішення про відмову у продовженні Договору оренди № Г-1106 від 31.07.2002, укладеного з ТОВ "Сюрприз", на нежитлові приміщення площею 32,6 кв. м на вул. Б. Лепкого, 14.
22.05.2020 ТОВ "Сюрприз" звернулось до Управління комунальної власності (лист за вих. № 48) про надання інформації щодо мотивів відмови у продовженні Договору оренди з посиланням на чинне законодавство та роз`яснення порядку її оскарження.
03.06.2020 Управління комунальної власності повідомило (лист за вих. № 2302-вих-41618), що рішення про відмову в продовженні дії Договору оренди прийнято у зв`язку з тим, що Орендар - ТОВ "Сюрприз" є недобросовісним платником, по якому були суди про виселення і витребування орендованого майна.
Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Сюрприз" до суду з позовом до Управління комунальної власності з вимогою про визнання Договору оренди № Г-1106 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.07.2002, продовженим на той самий строк і на тих самих умовах з 09.07.2020.
Управлінням комунальної власності подано зустрічний позов з вимогою про зобов`язання ТОВ "Сюрприз" повернути об`єкт оренди шляхом виселення, який обґрунтовано тим, що Орендар після закінчення терміну дії Договору оренди ухиляється від виконання своїх зобов`язань з повернення об`єкту оренди Орендодавцю.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову, та задоволення зустрічного позову, виходив з того, що на дату закінчення строку дії Договору оренди №Г-1106 від 31.07.2002 і упродовж місяця після закінчення цього строку, мали місце заперечення Орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, тому такий договір є припиненим, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а отже відсутні правові підстави для автоматичного продовження такого Договору на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому суди також вказали на те, що Орендодавцем (Управлінням комунальної власності) не було вчинено дій, спрямованих на продовження строку дії Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-1106 від 31.07.2002 у порядку, визначеному положеннями статті 18 Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, не було проведено відповідного аукціону, за результатами якого було б продовжено вказаний договір. Також у цьому випадку відсутні підстави для продовження договору без проведення аукціону, передбачені частиною 2 статті 18 Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна", оскільки спірний договір оренди з 2002 року неодноразово продовжувався на підставі пункту 4.3 Договору оренди.
В частині задоволення зустрічного позову суди виходили з того, що ТОВ "Сюрприз" порушено договірне зобов`язання, передбачене пунктом 9.1 Договору оренди, щодо своєчасного повернення об`єкта оренди після припинення оренди, що в свою чергу є підставою для примусового виселення Орендаря із орендованого приміщення.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Сюрприз", обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, посилається на те, що рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень нового Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з 01.02.2020, при вирішенні питання про продовження договору оренди вперше під час дії цього нового Закону без проведення аукціону, за відсутності затвердженого Кабінетом Міністрів України нового Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.
Скаржник також вказує на те, що судами допущено порушення норм процесуального права, оскільки не надано оцінки доводам Позивача за первісним позовом щодо змісту листа Відповідача за первісним позовом № 2302-вих-14389 від 14.02.2020 "Про закінчення терміну дії договору оренди", який не містив будь-яких повідомлень про продовження Договору оренди на умовах аукціону, а також інформації про порушення Позивачем умов Договору оренди або про інші підстави для відмови у продовженні Договору оренди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі, Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 626, 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовними вимогами про визнання Договору оренди №Г-1106 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.07.2002 продовженим на той самий строк і на тих самих умовах з 09.07.2020.
Як вбачається зі змісту статті 1, частини 2 статті 9, частини 2 статті 759, частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 4, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до статей 283, 285 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, оскільки процедуру продовження Договору оренди №Г-1106 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.07.2002 на той самий строк і на тих самих умовах Позивач ініціював до настання умов та обставин, визначених у пункті 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з 01.02.2020.
Статтею 17 Закону України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного і комунального майна", визначені порядок та підстави продовження договору оренди.
За змістом частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Для продовження дії договору оренди згідно з частиною 2 статті 17 вказаного Закону необхідна наявність таких обставин: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору у встановлений строк про припинення або зміну умов договору.
Водночас зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має факт направлення зазначеного повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково має бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
В свою чергу, чинне законодавство не обмежує сторін у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
Отже, виходячи із наведених вище норм права, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Аналогічну правову позицію щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 зі справи №1/135-20/51; у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.
Разом з тим, за обставинами даної справи судами встановлено, що мало місце заперечення Орендодавця проти продовження строку дії Договору оренди № Г-1106 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.07.2002, а отже договір оренди не був продовжений автоматично і припинив свою дію 09.07.2020.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного і комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.
У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.
Разом з тим, порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем, при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 923/759/18).
Отже, необхідно розрізняти правовий інститут пролонгації договору оренди державного чи комунального майна, закріплений у частині 2 статті 17 Закону України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору та правовий інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря, частина 3 статті 17 цього Закону.
Тобто в контексті наведеного вище право Позивача за первісним позовом на укладення договору оренди на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін може вважатись порушеним та підлягає захисту у судовому порядку у разі, коли після закінчення дії договору орендодавець має намір передати об`єкт оренди іншій особі.
Проте за обставинами даної справи не вбачається порушення Управлінням комунальної власності переважного права ТОВ "Сюрприз" на укладення договору оренди.