ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 907/225/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" -не з`явився,
Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича - не з`явився,
Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" - не з`явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (у складі колегії суддів: Якімець Г. Г. (головуючий), Бонк Т. Б., Матущака О.І.)
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2021 (суддя Андрейчук Л. В.)
у справі № 907/225/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М"
до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк",
про визнання незаконним і скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (далі - ТОВ "Котнар-М") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича (далі - приватний нотаріус Селехман О. А.) про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Селехмана О. А. від 03.08.2018 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв. м (Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 274Б) за Акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - АТ "ВТБ Банк").
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2020 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - АТ "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк".
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком про те, що вимога про визнання неправомірним рішення нотаріуса як державного реєстратора щодо реєстрації речового права, яке оспорює позивач, має похідний, опосередкований характер від спору про належність цього речового права позивачу чи третій особі та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб. Враховуючи, що позов у цій справі подано лише до приватного нотаріуса Селехмана О. А., апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки приватний нотаріус Селехман О. А. не є належним відповідачем у справі, що розглядається.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2021 року ТОВ "Котнар-М" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2021, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 907/225/20 за касаційною скаргою ТОВ "Котнар-М" з підстави, передбаченої пунктом 1 чистини 2 статті 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022.
Інші учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Учасники справи у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи із зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників в судове засідання та з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.08.2018 приватним нотаріусом Селехманом О. А. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв. м, розташованого за адресою: вул. Ракоці Ференца ІІ, 274 Б, с. Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область за АТ "ВТБ Банк".
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.02.2020 № 201084517 зазначене рішення прийнято приватним нотаріусом на підставі дублікату іпотечного договору від 26.03.2018 № 1018, листа-вимоги АТ "ВТБ Банк" від 24.10.2017 № 8567/1-2 та витягу з Протоколу від 31.05.2018 №50.
У справі, що розглядається, ТОВ "Котнар-М" звернулося до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, прийнятого приватним нотаріусом Селехманом О. А., яким було зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за АТ "ВТБ Банк".
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, дійшов висновку, що приватний нотаріус Селехман О. А. не є належним відповідачем у справі.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Котнар-М", обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування положень статей 13, 182 ГПК України та пункту 10 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладених у постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справ № 823/755/16, від 18.03.2020 у справ № 905/675/19, постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, у межах, встановлених статтею 300 ГПК України, виходить із такого.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого приватним нотаріусом Селехманом О. А. 03.08.2018, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, згідно з яким було скасовано право власності ТОВ "Котнар-М" та зареєстровано за АТ "ВТБ Банк" на цей об`єкт нерухомості, позивач фактично має намір скасувати запис про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за АТ "ВТБ Банк.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 23.11.2019 у справі № 911/1681/18.
Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник саме між ТОВ "Котнар-М" і АТ "ВТБ Банк" з приводу порушення права позивача на спірний об`єкт нерухомого майна внаслідок дій АТ "ВТБ Банк" щодо реєстрації за ним такого права.
Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Згідно з положеннями статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
У справі, що розглядається, позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного суду від 26.11.19 у справі № 905/386/18, від 31.08.21 у справі № 921/273/20).
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що приватний нотаріус Селехманом О. А. не є належним відповідачем у цій справі та правомірно відмовили ТОВ "Котнар-М" у задоволенні позову, пред`явленого до нього.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
ТОВ "Котнар-М" підставу касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судами при вирішенні справи не було враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справ № 823/755/16, від 18.03.2020 у справ № 905/675/19, постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15.
Так, у справі № 823/755/16, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд, за відсутності спору про право, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, вказавши на обов`язок державного реєстратора відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перевіряти інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
З огляду на викладене висновки щодо застосування норм права, що містяться у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справ № 823/755/16, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Разом з цим, Суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справ № 905/675/19, в якій касаційний суд зазначає про обов`язок суду, у разі встановлення судом, що позов подано до неналежного відповідача, роз`яснити позивачу право подати клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача і наслідки невчинення відповідних дій, оскільки положення статті 310 ГПК України не передбачають такої підстави для скасування судових рішень, як не роз`яснення позивачу права на звернення до суду з клопотання про заміну відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача.
Крім того, посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15 також не приймається Судом до уваги, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд України не висловлював висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, а закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер і повинен вирішуватися судом за правилами ЦПК України.
Отже, проаналізувавши судові рішення, правові висновки в яких, за доводами скаржника, не були враховані судами попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ "Котнар-М", подану з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід визнати необґрунтованою, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Зважаючи на викладене, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з наведених скаржником мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій відсутні.
За таких обставин, касаційну скаргу ТОВ "Котнар-М" слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд