ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 907/142/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Палсір" - Колотухи О. М.,
Фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича - не з`явився,
Закарпатської обласної ради - не з`явився,
Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Дениса Володимировича - не з`явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю "Палсір"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (у складі колегії суддів: Хрипуна О. О. (головуючий), Євсікова О. О., Шаптали Є. Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (суддя Сташків Р. Б.)
у справі № 907/142/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Палсір"
до Закарпатської обласної ради, Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Дениса Володимировича
про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року до Господарського суду міста Києва за підсудністю від Господарського суду Закарпатської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича (далі - ФОП Колотуха І. О.) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Палсір" (далі - ТОВ "Палсір") до Закарпатської обласної ради, Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Дениса Володимировича (далі - приватний нотаріус Кішкін Д. В.), в якому позивачі просять:
- скасувати рішення Закарпатської обласної ради від 16.07.2020 № 1785 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 26.09.2019 № 1560 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" в частині пункту 32 "Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності Закарпатської області) та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Перелік)(додаток до рішення обласної ради від 16.07.2020 № 1785);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Кішкіна Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54141773 від 18.09.2020 на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд (база відпочинку) Солотвинської алергологічної лікарні за адресою: вул. Озерна, 29, смт Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2172057121244.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані рішення є протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивачів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, у позові відмовлено.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком, що позивачі як орендарі спірного майна обрали неналежний спосіб захисту своїх прав у орендних правовідносинах та не довели суду, що реєстрація права власності за орендодавцем на передане в оренду позивачам майно будь-яким чином зачіпає охоронювані законом інтереси позивачів, які ґрунтуються на договірних відносинах.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2021 року ТОВ "Палсір" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 907/142/21 за касаційною скаргою ТОВ "Палсір" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022.
Закарпатська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ФОП Колотуха І. О. не скористався наданим йому процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Закарпатська обласна рада, ФОП Колотуха І. О. та приватний нотаріус Кішкін Д. В. у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи із зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників в судове засідання та з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ "Палсір", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення Закарпатської обласної ради проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2020 між Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради (далі - КУ "Управління спільною власністю територіальних громад") та ФОП Колотухою І. О. укладено договір № 03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, на умовах якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення, загальною площею 220,6 кв. м, розміщені за адресою: вул. Озерна, 29, смт Солотвино, Закарпатська область, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та знаходиться на балансі КУ "Управління спільною власністю територіальних громад", а саме: будинок відпочинку літ. ЕІ, площею 158,8 кв. м; будинок відпочинку літ. ДІ, площею 13,3 кв. м; будинок відпочинку літ. ЄІ, площею 13,3 кв. м; будинок відпочинку літ. ЖІ, площею 13,3 кв. м; будинок відпочинку літ. 3І, площею 13,3 кв. м; вбиральні літ. ГІ площею 8,6 кв. м.
31.01.2020 між КУ "Управління спільною власністю територіальних громад" та ТОВ "Палсір" укладено договір № 03-13-01/98 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, на умовах якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення загальною площею 161,0 кв. м, розміщені за адресою: вул. Озерна, 29, смт Солотвино, Закарпатська область, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та знаходиться на балансі КУ "Управління спільною власністю територіальних громад", а саме: адміністративну будівлю літ. АІ, площею 80,7 кв. м, будівлю готелю літ. БІ, площею 80,3 кв. м.
Відповідно до пунктів 2.2 договорів оренди № 03-13-01/97 та № 03-13-01/98 передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендарів права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, а орендарі користуються ним протягом строку оренди.
26.09.2019 Закарпатська обласна рада рішенням № 1560 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" відповідно до статей 43, 55, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вирішила оформити право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на об`єкти комунальної власності (згідно з Переліком, що є додатком до рішення) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей, а також закріпила зазначені об`єкти нерухомого майна на праві оперативного управління з правом балансоутримувача за КУ "Управління спільною власністю територіальних громад".
16.07.2020 Закарпатська обласна рада рішенням № 1785 "Про внесення змін до рішення від 26.09.2019 № 1560 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" внесла зміни до зазначеного рішення, виклавши додаток до рішення у новій редакції. Відповідно до цього додатку (у новій редакції) у пункті 32 Переліку зазначено - комплекс будівель та споруд (база відпочинку) Солотвинської алергологічної лікарні, розташованих за адресою: вулиця Озерна, 29, смт Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 18.09.2020 на підставі заяви уповноваженої особи Закарпатської обласної ради приватним нотаріусом Кішкіним Д. В. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд (база відпочинку) Солотвинської алергологічної лікарні за Закарпатською обласною радою.
Предметом розгляду у справі № 907/142/21, що розглядається, є вимоги позивачів про скасування рішення Закарпатської обласної ради від 16.07.2020 № 1785 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 26.09.2019 № 1560 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" в частині пункту 32 Переліку (додаток до рішення обласної ради від 16.07.2020 № 1785) та рішення приватного нотаріуса Кішкіна Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54141773 від 18.09.2020.
Відповідно до положень частин 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (частина 4 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі, виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно зі статтею статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.
При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
У справі, що розглядається, позивачі як орендарі спірного майна, оскаржують рішення Закарпатської обласної ради щодо оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на об`єкти комунальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема і на спірне майно.
Тобто, фактично позивачі оспорюють право комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на спірне майно.
Разом з цим, позивачі на спірне майно мають тільки ті права та інтереси, які виникають із договорів оренди цього майна.
За умовами договорів оренди № 03-13-01/97 та № 03-13-01/98 передача спірного майна в оренду позивачам не передбачає виникнення права власності у останніх на це майно.
Ні договори, ні закон не наділяють орендарів правом власності на майно орендодавця. Реєстрація права власності на передане в оренду майно за орендодавцем не впливає на права та охоронювані законом інтереси орендарів, що виникають з договорів оренди.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).
Отже, надаючи оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Палсір", обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 27.03.2018 у справі № 916/723/15-г, від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.
Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
ТОВ "Палсір" підставу касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 27.03.2018 у справі № 916/723/15-г, від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.
У справах № 910/7364/18, № 916/723/15-г, № 910/10987/18 висновки щодо застосування норм права наведено Верховним Судом за наслідками розгляду по суті позовних вимог про виселення з приміщення, про визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу, про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно.
При цьому у справі № 907/142/21, що розглядається, оскаржувані судові рішення не містять висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, оскільки судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, було відмовлено у задоволені позову у зв`язку з обранням позивачами неналежного способу захисту.