Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 761/8964/14-ц
провадження № 61-18698св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у зв`язку із нововиявленими обставинами у справі за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у цивільній справі № 761/8964/14-ц позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 20 березня 2006 року в розмірі суми основної заборгованості - 200 000,00 доларів США, що згідно курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 13 лютого 2017 року становить 5 442 000,00 грн та 3 % річних від суми боргу за період з 21 березня 2012 року по 13 лютого 2017 року в сумі - 800 187,00 грн та судовий збір у розмірі - 8 000,00 грн, а всього в розмірі - 6 250 197,00 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки ОСОБА_3 договору позики з позивачем не укладала, поручителем за вказаним договором не виступала, у жодні договірні відносини з позивачем не вступала.
ОСОБА_1 зазначав, що рішення суду на час звернення із заявою ОСОБА_2 не виконано.
Посилався на те, що у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у цивільній справі № 761/8964/14-ц не було встановлено істотну обставину, зокрема, що борг подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спільним та має бути поділений між ними.
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа № 757/33436/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
ОСОБА_1 зазначав, що 23 березня 2020 року він дізнався, що при розгляді вказаної справи у Київському апеляційному суді та Верховному Суді було встановлено наявність спільних боргових зобов`язань подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зазначеними судовими рішеннями було поділено майно подружжя порівну, а тому і боргові зобов`язання подружжя, у тому числі позивача, підлягають поділу.
Вважав, що зазначена обставина є істотною, оскільки впливає на можливість стягнення боргу за договором позики від 20 березня 2006 року солідарно з подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у цивільній справі № 761/8964/14-ц й ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 6 250 197, 00 грн за договором позики від 20 березня 2006 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках грошові кошти за договором позики від 20 березня 2006 року в розмірі суми основної заборгованості - 200 000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 лютого 2017 року становить 5 442 000,00 грн та 3 % річних від суми боргу за період з 21 березня 2012 року по 13 лютого 2017 року в сумі - 800 187,00 грн та судовий збір у розмірі - 8 000,00 грн, а всього в розмірі - 6 250 197,00 грн, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі - 3 125 098,50 грн та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі - 3 125 098,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до договору позики від 20 березня 2006 року, а також те, що праву спільної сумісної власності на квартиру та машиномісце за постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі № 757/33436/14-ц кореспондується боргове зобов`язання, а саме: повернення грошової суми ОСОБА_1 , у зв`язку із чим наявні підстави для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалення нового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках грошових коштів за договором позики.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалення нового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках грошових коштів за договором позики, оскільки знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до договору позики від 20 березня 2006 року, а також те, що праву спільної сумісної власності на квартиру та машиномісце за постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі № 757/33436/14-ц кореспондується боргове зобов`язання, а саме: повернення грошової суми ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року.
ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було пропущено строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, що на її думку, є підставою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Зазначає, що ОСОБА_1 під час розгляду Шевченківським районним судом м. Києва справи про стягнення грошових коштів було достовірно відомо про те, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі із нею, оскільки матеріали справи містять копію паспорта ОСОБА_2 , надану його представником, з відміткою про реєстрацію ним шлюбу. У зв`язку із чим, на думку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 міг і повинен був передбачити можливий спір про поділ майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_3 вважає, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме: рішення у справі № 757/33436/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, є новими обставинами, а не нововиявленими, а тому не могли і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі, у зв`язку із чим, суди попередніх інстанцій помилково вважаючи судові рішення в іншій справі нововиявленими, незаконно скасували рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року без достатніх на те правових підстав, чим порушили вимоги статей 423, 429 ЦПК України.
Разом із цим, заявник зазначає, що предметом у цій справі було стягнення боргу за договором позики (розпискою), а не поділ майна чи боргових зобов`язань подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку із чим висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказаний договір укладено в інтересах сім`ї відповідачів і кошти використовувались в інтересах сім`ї, виходять за межі позовних вимог, що є порушенням вимог статті 264 ЦПК України.
Поділ частини майна між подружжям у рівних частках не може бути безумовною умовою для стягнення боргових зобов`язань одного з подружжя з іншого, оскільки, на думку ОСОБА_3 , визначальною для цього умовою може бути тільки встановлення факту використання отриманих у борг коштів у інтересах сім`ї.
ОСОБА_3 вважає, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не доведено, що спірне майно, яке було розділене між подружжям, було придбано за кошти, позичені у ОСОБА_1 , питання про поділ боргових зобов`язань між подружжям судами не розглядалось.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 761/8964/14-ц із Шевченківського районного суду м. Києва. У задоволенні клопотань ОСОБА_3 про зупинення виконання та дії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року відмовлено.
У березні 2021 року матеріали справи № 761/8964/14-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року задоволено частково. Зупинено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 125 098,50 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , на касаційну скаргу, у яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 200 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути до 20 березня 2012 року частинами, а саме: 20 000,00 доларів США щорічно, залишок у розмірі 100 000,00 доларів США буде повернутий до 20 березня 2012, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою (а. с. 6, т. 1).
У розписці зазначено, що завдатком повернення боргу є нежиле приміщення площею 157,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у цивільній справі № 761/8964/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 20 березня 2006 року в розмірі суми основної заборгованості - 200 000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 лютого 2017 року становить 5 442 000,00 грн та 3 % річних від суми боргу за період з 21 березня 2012 року по 13 лютого 2017 року в розмірі - 800 187,00 грн та судовий збір - 8000,00 грн, а усього - 6 250 197,00 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено (а. с. 124-127, т. 1).
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 757/33436/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року у справі № 757/33436/14-ц, серед іншого, визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 , двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та машиномісце № НОМЕР_1 , яке розташоване в напівпідземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначений висновок суду обґрунтований тим, що джерелом набуття квартири та машиномісця є запозичені ОСОБА_2 кошти, які він віддає особисто ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі № 757/33436/14-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання спільним сумісним майном квартири АДРЕСА_2 та машиномісця № НОМЕР_1 у напівпідземному паркінгу по АДРЕСА_3 , визнання за нею права власності на 1/2 частину зазначеного майна та у частині поділу грошових коштів на депозитних рахунках, а також у частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання зазначеного майна особистою власністю ОСОБА_2 скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 та по 1/2 частині машиномісця № НОМЕР_1 у напівпідземному паркінгу по АДРЕСА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року залишено без змін.
Під час розгляду Київським апеляційним судом справи № 757/33436/14-ц було встановлено, що нерухоме майно, зокрема: квартира АДРЕСА_2 та машиномісце № НОМЕР_1 , що розташоване у напівпідземному паркінгу по АДРЕСА_3 були придбані під час шлюбу ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , тому вони є спільним сумісним майном подружжя і їх частки є рівними. При цьому, колегія суддів віднеслась критично до висновків суду першої інстанції проте, що зазначене нерухоме майно було придбано особисто ОСОБА_2 на позичені у громадянина ОСОБА_1 кошти, оскільки відповідно правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, наявність у подружжя спільних боргових зобов`язань є лише підставою для їх поділу, а не визнання за одним із подружжям прав на частину спільного сумісного майна (а. с. 154-168, т. 1).
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 757/33436/14-ц погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність у подружжя спільних боргових зобов`язань є підставою для їх поділу, а не визнання за одним із подружжя прав на частину спільного сумісного майна (а. с. 169-174, т. 1).
Судовими рішеннями у цивільній справі № 757/33436/14-ц встановлено наявність спільних боргових зобов`язань у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 не зазначав про використання позичених коштів за договором позики від 20 березня 2006 року не в інтересах сім`ї. Із вказаних підстав дійсність договору сторонами не оскаржувалась.