Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 128/3022/16-ц
провадження № 61-2280св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Вінницька міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Ганкіної І. А. від 06 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О., від 12 січня 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на житловий будинок і права на земельну частку (пай) в порядку спадкування
за законом, визнання права власності на частку колгоспного двору.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області померла його бабуся ОСОБА_4 . Господарство, в якому вона проживала, відносилося до категорії колгоспних дворів. Членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 та він. Таким чином, частки його та ОСОБА_4 в праві власності на майно колгоспного двору були рівними та складали по 1/2 за кожним. До складу майна колишнього колгоспного двору входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частку вказаного житлового будинку, оскільки право власності на іншу 1/2 частку житлового будинку належить йому як члену колгоспного двору.
Позивач вказував, що після смерті ОСОБА_4 в житловому будинку залишився проживати лише він. Проживає у будинку з дня народження, користується будинком, господарськими будівлями та спорудами, підтримує їх в належному стані, обробляє земельну ділянку, провів газифікацію, поміняв вікна, встановив нову огорожу. Зазначав, що відповідно до вимог статті 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ОСОБА_1 посилався на те, що з витребуваної судом з метою забезпечення доказів спадкової справи № 451/97 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 йому стало відомо, що 08 серпня 1996 року від імені ОСОБА_4 було складено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 21 від 08 серпня 1996 року, яким вона належний їй на праві особистої власності жилий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_2 . Вважав, що є всі законні підстави для визнання вказаного заповіту недійсним, оскільки в ньому наявний підпис ОСОБА_4 , але вона була неграмотною, не вміла читати, писати та розписуватись. Крім того, більше як за два місяці до смерті вона не пересувалась, постійно лежала в будинку, не виходила з будинку, в неї сильно тремтіли руки, в зв?язку з чим вона не могла тримати ручку і вчиняти підпис. В матеріалах спадкової справи наявне свідоцтво № НОМЕР_1 про право приватної власності на жилий будинок, видане виконкомом Малокрушлинецької сільської ради народних депутатів від 18 вересня 1997 року, згідно з яким весь жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 . Позивач зазначав, що вказане свідоцтво є недійсним, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 9 ЦК Української РСР цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилась у зв?язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а свідоцтво про право приватної власності на жилий будинок було видане після її смерті. Крім того, ОСОБА_4 на праві власності належала лише 1/2 частина жилого будинку, а свідоцтво про право власності видане на цілий жилий будинок, що порушує його права як співвласника жилого будинку. Оскільки недійсність вказаного свідоцтва встановлена законом визнання його недійсності судом не вимагається.
Нотаріусом 12 листопада 1997 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 3-4156, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з цілого жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позивач вважав, що є всі законні підстави для визнання вказаного свідоцтва недійсним, оскільки воно видано на підставі заповіту, який є недійсним, свідоцтва № НОМЕР_1 про право приватної власності на жилий будинок від 18 вересня 1997 року, яке також є недійсним. Крім того, заява про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_2 до нотаріальної контори протягом встановленого статтею 549 ЦК Української РСР строку для прийняття спадщини не подавалась. Нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на підставі довідки виконкому сільської ради від 09 жовтня 1997 року за № 714 про те, що ОСОБА_3 з сином ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 у жовтні 1996 року білили кімнати в будинку, який належить ОСОБА_4 . Вказана довідка не відповідає дійсним обставинам, оскільки після смерті ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 , залишився проживати лише він, відповідачі жодних ремонтів в будинку не проводили, і лише він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Сам ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняв, а тому не було законних підстав для видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Крім того позивач зазначав, що нотаріусом на підставі заяви ОСОБА_3 від 28 серпня 2001 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її бабусі ОСОБА_4 , в якій вона умисно вказала, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, немає, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємицею майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онука ОСОБА_3 , спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності СТОВ «Малі Крушлинці», що знаходиться в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області, розміром 1,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), належного спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія РН № 036346, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 27 вересня 2000 року відповідно до її рішення від 18 липня 2000 року за № 368, зареєстрованого 29 вересня 2000 року у книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 681.
Позивач вважав, що вказане свідоцтво слід визнати недійсним, оскільки у нотаріуса не було законних підстав для його видачі, оскільки сертифікат про право на земельну частку (пай) серія РН № 036346 був виданий Вінницькою районною державною адміністрацією 27 вересня 2000 року, а відповідно до вимог частини другої статті 9 ЦК Української РСР цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилась в зв?язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зважаючи на те, що є всі законні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, вважав також, що підлягає визнанню недійсним і виданий на підставі вказаного свідоцтва державний акт на право власності на земельну ділянку на ім?я ОСОБА_3 .
Позивач підкреслював, що його мати є донькою ОСОБА_4 і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому він має право на спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 . Про порушення своїх прав на спадкове майно він дізнався лише в червні-липні 2016 року, а тому вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати недійсними заповіт від 08 серпня 1996 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 1997 року, свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 серпня 2001 року, державний акт на право власності на земельну ділянку, а також визнати за ним право власності на житловий будинок і право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та на частку колгоспного двору.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
У визнанні недійсним заповіту від 08 серпня 1996 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Малокрушлінецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 21 від 08 серпня 1996 року, згідно з яким ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , відмовлено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 12 листопада 1997 року державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 3-4156, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житлового будинку
з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 ,
є ОСОБА_2 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане
28 серпня 2001 року державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 1-3025, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з права на земельну частку (пай), яке перебуває у колективній власності СТОВ «Малі Крушлинці», розміром 1,97 га, належного спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 03346, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 27 вересня 2000 року відповідно до рішення від 18 липня 2000 року № 368, зареєстрованого 29 вересня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 681, є ОСОБА_3 .
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 5022, виданий 01 липня 2002 року Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 790, згідно з яким ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 22 березня 2002 року № 147, свідоцтва
про право на спадщину від 22 серпня 2001 року за № 1-3025, свідоцтва
про право на спадщину від 23 квітня 2002 року за № 1226 передана
у приватну власність земельна ділянка площею 5,1621 га в межах згідно
з планом, що розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майна колгоспного двору, що складається з 1/2 частки житлового будинку
з господарськими будівлями та спорудами
АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинок під літерою «А», веранда під літерою «а», ґанок, сарай під літерою «В», погріб з шиєю
під літерою «Ж, ш/п», огорожа № 5, огорожа № 6, ворота № 7, хвіртка № 8, криниця № 4.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ніколи не припиняв користування спірним будинком, спір щодо користування будинком між сторонами не виникав, тому суд вважав доведеним необізнаність ОСОБА_1 з документами, оформленими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та дійшов висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у праві власності на майно колгоспного двору є рівними та складають по 1/2 за кожним. Суд вважав доведеною та такою, що підлягає до задоволення позовну вимогу ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 1/2 частку майна колгоспного дорву, що складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та будівлями. У той же час суд першої інстанції встановив, що свідоцтво про право власності на цілий житловий будинок від 18 вересня 1997 року видано без врахування права ОСОБА_1 на 1/2 частку майна колгоспного двору, а також після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нотаріусом 12 листопада 1997 року було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з цілого жилого будинку з господарськими будівлями, однак відповідно до вимог частини другої статті 9 ЦК Української РСР, яка діяла на час видачі свідоцтва, цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилась у зв?язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому правоустановчі документи, видані після припинення правоздатності особи, є нечинними.
Свідоцтво про право власності на спадщину у вигляді земельної ділянки (паю) було видано ОСОБА_3 - онуці ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН № 036346, який був виданий Вінницькою районною державною адміністрацією 27 вересня 2000 року, однак цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилась в зв?язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже видача свідоцтва про право власності на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) за сертифікатом, який виданий після смерті спадкодавця, не відповідає вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження недійсності заповіту, а тому вимога позивача про визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на 1/2 частину житлового будинку, зі спорудами та будівлями, які заповідач заповіла ОСОБА_2 , до задоволення не підлягають.
Позивачем також не доведено факт прийняття спадщини у вигляді земельної частки (паю) у розумінні статті 549 ЦК Української РСР.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня
2021 року в частині відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями
та спорудами АДРЕСА_1 , та у визнанні права на земельну частку (пай) скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов в цій частині задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності СТОВ «Малі Крушлинці» та знаходиться по АДРЕСА_1 , розміром 1,97 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості).
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, поновлюючи ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом, обґрунтовано виходив із того, що позивач ніколи не припиняв користування спірним будинком, а спір щодо його користування, володіння між сторонами не виникав, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не міг бути обізнаним щодо отримання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи усі докази в сукупності, зокрема те, що свідоцтво про право власності на житловий будинок видано на ім`я померлої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто через рік після її смерті, сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий у вересня 2000 року, тобто через 4 роки після смерті ОСОБА_4 , у заяві про видачу свідоцтва на право власності ОСОБА_3 інших спадкоємців не вказала, хоча ОСОБА_1 у спадковому будинку проживав разом із померлою ОСОБА_4 , на день її смерті був у ньому зареєстрований, про що було достовірно відомо відповідачам, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону
Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем, який прийняв спадщину, фактично вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном ОСОБА_4 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і права на земельну частку (пай) підлягають до задоволення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
08 лютого 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог
про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акта на право власності на земельну ділянку та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, а також скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року в частині задоволення позову про визнання права власності на житловий будинок і права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом й ухвалити
в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на частку колгоспного двору залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначили неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 178/982/18 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також
не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявники стверджують, що судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 є майном колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла та на її частку у майні відкрилася спадщина. Питання набуття права на частку в майні колгоспного двору та питання спадкування частки в майні члена колгоспного двору слід вирішувати із застосуванням статті 120 ЦК Української РСР, Закону України «Про власність» та постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року, які діяли на момент смерті спадкодавиці. ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частку жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, і саме цю частку спадкодавиця заповіла ОСОБА_2 .
Висновок апеляційного суду про приєднання частки, що належала ОСОБА_4 в майні колгоспного двору, зокрема будинку, до частки, яка належала позивачу, є неправильним. Приєднання частки померлого члена колгоспного двору до часток тих членів, які залишилися у складі колгоспного двору, було можливим на підставі положень статті 563 ЦК Української РСР, яка діяла до прийняття Закону України «Про власність», тобто до 15 квітня 1991 року, а з прийняттям зазначеного Закону стаття 563 ЦК Української РСР втратила чинність.
Заявники також посилаються на те, що позивачем не надано доказів, що він фактично вступив у володіння спадковим майном, окрім самого факту проживання у спірному будинку. Звертають увагу, що особа має довести факт вчинення певних дій, які б свідчили про вступ в оперативне управляння спадковим майном. Заявники стверджують, що позивач не опікувався спірним будинком, не працював, вів аморальний спосіб життя, участі у похованні ОСОБА_4 не приймав.
Також заявники звертають увагу, що єдиною підставою для прийняття судових рішень в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, а звідси і визнання недійсним виданого на ім`я ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю, є те, що свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок та сертифікат на право на земельну ділянку (пай) були видані після смерті ОСОБА_4 , що суперечило частині другій статті 9 ЦК Української РСР. Будь-яких інших підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом судами попередніх інстанцій не зазначено.
Відповідачі стверджують, що вони надали достатньо доказів на підтвердження того, що вони фактично вступили в оперативне володіння спадковим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 . Висновок про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину є безпідставним.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 128/3022/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на житловий будинок і права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, визнання права власності на частку колгоспного двору призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вказує, що касаційна скарга відповідачів не відповідає дійсним обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими у порядку, встановленому ЦПК України. При прийнятті оскаржуваних рішень судами дотримано вимоги законодавства, повно та об`єктивно з`ясовано обставин, які мають значення для справи, складено висновки, які відповідають матеріалам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим повторно 20 липня 2016 року Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Господарство, в якому вона проживала, відносилося до категорії колгоспних дворів. Членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується записами в погосподарських книгах по спірному будинковолодінню.
До складу майна колгоспного двору входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 466 від 13 липня 2016 року, виданої Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області, за будинковолодінням по АДРЕСА_1 рахуються земельні ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,20 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га, що належали до дня смерті ОСОБА_4 .
У відповідності до алфавітної книги заповітів виконкому Малокрушлинецької сільської ради ОСОБА_4 було складено заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 21 від 08 серпня 1996 року, що підтверджується відповідною довідкою № 464 від 13 липня 2016 року, виданою Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області.
Згідно з матеріалами спадкової справи № 451/97 від імені ОСОБА_4 було складено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 21 від 08 серпня 1996 року, яким вона належний їй на праві особистої власності жилий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_2 .
Також в матеріалах спадкової справи наявне свідоцтво № НОМЕР_1 про право приватної власності на жилий будинок, видане виконкомом Малокрушлинецької сільської ради народних депутатів від 18 вересня 1997 року, згідно з яким цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 .