Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-5950/08
провадження № 61-6350св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - мале підприємство «Аліса»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
від 12 лютого 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ним самочинно збудовано вбиральню-душову літ. «Ц», площею 44, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на вимоги частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд визнати за ним право власності на зазначене самочинно збудоване нерухоме майно.
Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у складі судді Острої Н. С., від 19 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовану вбиральню-душову літ. «Ц» за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно технічного паспорту, складеного 04 серпня 2008 року комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Білгород-Дністровське БТІ») позивачу належить самочинно збудована вбиральня-душова літ. «Ц», площею 44, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Споруди відповідають державним будівельним нормам, у результаті самочинного будівництва права інших осіб не порушені.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, мале підприємство (далі - МП) «Аліса», яке не брало участі у справі, подало апеляційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2008 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційну скаргу МП «Аліса» задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , не з`ясував та не звернув уваги на те, що земельна ділянка під уже збудоване нерухоме майно не була відведена позивачу у встановленому порядку; Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, як власник земельної ділянки, заперечувала проти задоволення позову посилаючись на самочинність будівництва; належного дозволу та затвердженого проекту на будівництво у позивача не було; матеріали справи не містять доказів відповідності самочинної споруди державним будівельним нормам та належності самочинного будівництва саме позивачу.
Крім того, ухвалюючи рішення про визнання права власності за позивачем на спірне майно, районний суд не з`ясував, хто є власником/співвласниками комплексу будівель і споруд № 49 та не вирішив питання про залучення їх до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В касаційній скарзі на постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги
МП «Аліса».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 2-5950/08.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову застосував норми права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі
№ 2-4155/07, від 24 лютого 2021 року у справі № 200/14798/15-ц,
від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.
Заявник звертає увагу, що МП «Аліса» придбало суміжне, окремо визначене нерухоме майно через півтора роки після ухвалення рішення суду, а тому суд першої інстанції не міг вирішити питання про права та обов`язки апелянта.
Об`єкти нерухомості літ. «Е» та літ. «Ц» розташовані в різних місцях, мали різні розміри, загальну площу, конфігурацію, склад та інші технічні характеристики. При цьому належна МП «Аліса» вбиральня літ. «Е» була знесена.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна
від 27 травня 2019 року нежитлові будівлі (реєстраційний номер 97351351208) за адресою: АДРЕСА_1 , мають загальну площу 717, 7 кв. м та в цілому складаються з:
- спального корпусу літ. «А», загальною площею 375, 1 кв. м,
- будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300, 5 кв. м,
- будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42, 1 кв. м,
- вбиральні літ. «Ц» (без зазначення площі),
- № 1, 2 ємкості для води
та належать на праві приватної (спільної часткової) власності:
- 4/100 частки - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 22 лютого 2019 року;
- 52/200 частки, що складається з будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300, 5 кв. м, - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року;
- 52/200 частки, що складається з будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300, 5 кв. м, - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року;
- 44/100 частки - МП «Аліса» на підставі договору купівлі-продажу
від 21 травня 2009 року.
05 липня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_4 за участю орендаря нерухомого майна - директора МП «Аліса» укладено договір про поділ земельної ділянки. Сторони за цим договором домовились про поділ земельної ділянки для обслуговування майна, у такий спосіб:
- державі Україна в особі Верховної Ради України - 1, 165 га;
- ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - 0, 40 га;
- ОСОБА_4 - 0, 10 га.
За технічним паспортом від 04 серпня 2008 року вбиральна-душова літ. «Ц» має загальну площу 44, 1 кв. м та складається з чотирьох приміщень.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.