Постанова
Іменем України
06 травня 2022 року
м. Київ
справа № 428/8386/16-ц
провадження № 61-15003св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Кордюкової Ж. І., від 14 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коновалової В. А.,
Карташова О. Ю., Лозко Ю. П., від 05 серпня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування квартири договором купівлі-продажу квартири, визнання недійсним та скасування договору дарування квартири, визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що із 2001 року він та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом спочатку в орендованій квартирі, а згодом на його заощадження а також спільні заощадження із ОСОБА_3 , набуті за період їх проживання, придбали квартиру АДРЕСА_1 , за ціною 2 000 доларів США.
Після придбання квартири за спільні кошти розпочали у квартирі капітальний ремонт, частину робіт він виконував самостійно. 17 вересня
2002 року сторони зареєстрували своє місце проживання у спірній квартирі.
Із січня 2015 року стосунки між ними погіршилися, після чого ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про його виселення зі спірної квартири. Саме з цього часу йому стало відомо про те, що квартира придбана ОСОБА_3 не за договором купівлі-продажу, а за договором дарування, що не відповідає дійсності.
Вважав, що факт придбання квартири за договором купівлі-продажу підтверджено розпискою продавця ОСОБА_4 .
В лютому 2016 року ОСОБА_3 подарувала без його згоди спірну квартиру ОСОБА_2 .
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд:
- встановити факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з осені 2001 року до січня
2016 року;
- визнати, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 22 травня
2002 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , є договором купівлі-продажу;
- визнати недійсним та скасувати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 ;
- визнати спірну квартиру об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У лютому 2017 року ОСОБА_2 пред`явив до ОСОБА_5 зустрічний позов про визнання таким, що втратив право користування житлом та усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом виселення.
Зустрічні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що йому на підставі договору дарування від 23 лютого 2016 року належить квартира АДРЕСА_1 .
У спірній квартирі зареєстрований колишній член сім`ї попереднього власника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , який втратив право користування спірною квартирою.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі без будь-яких правових підстав та заперечує проти добровільного виселення, ОСОБА_2 просив суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири.
Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області
від 29 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент придбання спірної квартири він та ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а спірна квартира була придбана ними у цей період за спільні кошти. На час укладення договору дарування сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, а чинне на той час законодавство не містило положення щодо спільного сумісного майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 згідно договору дарування від 23 лютого 2016 року є власником спірної квартири, в якій зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , який не є членом сім`ї власника, а отже втратив право користування зазначеною квартирою.
Постановою Луганського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 березня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з осені 2001 року по січень 2016 року.
Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 травня
2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , удаваним.
Визнано договір дарування квартири від 22 травня 2002 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , договором купівлі-продажу.
Визнано квартиру
АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого
2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач довів факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 з 2001 року. Сторони мали спільний бюджет, який складався із заробітної плати та пенсії
ОСОБА_1 , а також доходів ОСОБА_3 , які вона отримувала працюючи за межами України. Спільні кошти були використані для придбання спірної квартири. ОСОБА_3 не доведено наявність підстав та намірів у ОСОБА_4 для дарування їй квартири.
Апеляційний суд вказав на помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), оскільки факт придбання квартири внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є підставою для визнання за позивачем права власності на половину спірного майна на підставі статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
У зв`язку із задоволенням первісного позову, апеляційний суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 березня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 грудня
2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вказала на те, що при вирішенні спору щодо поділу майна набутого до 01 січня 2004 року особами, які проживали однією сім`єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини спільного проживання сторін, а й те, що спірне майно придбано в результаті їх спільної праці.
Крім того суди не звернули уваги, що позивач не є стороною оспорюваного договору дарування від 23 лютого 2016 року, не перевірили чи відповідає обраний ним спосіб захисту вимогам закону та критерію ефективності, не надали належної оцінки заяві ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу позовної давності.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 13 березня 2006 року до січня
2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Врахувавши, що інститут проживання однією сім`єю чоловіка і жінки набув нормативного закріплення у Сімейному кодексі України (далі - СК України), який набрав чинності з 01 січня 2004 року, а до того сімейні правовідносини регулювались КпШС України, який не передбачав юридичних наслідків такого проживання, а також той факт, що відповідач до 12 березня
2006 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, суд вважав можливим встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу, із
13 березня 2006 року до січня 2016 року.
Вимога про визнання недійсним договору дарування від 22 травня
2002 року пред`явлена ОСОБА_1 до неналежного суб`єктного складу відповідачів, крім того за цією вимогою ОСОБА_1 пропустив трирічний строк позовної давності.
Інші вимоги ОСОБА_1 є похідними від вимоги про визнання недійсним договору дарування спірної квартири від 22 травня 2002 року.
ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_2 , а отже втратив право користування цією квартирою.
Оскільки ОСОБА_1 фактично не проживає у спірній квартирі, то вимога ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Постановою Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання договору дарування квартири від 22 травня 2002 року договором купівлі-продажу змінено, шляхом виключення з мотивувальної частини посилання суду на сплив позовної давності як підставу відмови у задоволенні цієї вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд вказав, що за вимогами про визнання удаваним договору дарування від 22 травня 2002 року мали би бути залучені спадкоємці дарувальника - ОСОБА_6 , а за їх відсутності чи неприйняття ними спадщини - територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування.
Натомість незважаючи на те, що справа неодноразово розглядалась в суді першої інстанції ОСОБА_1 або його представник клопотань про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_6 та витребування відповідних доказів щодо правонаступництва не заявляли.
Разом із тим відмовляючи у задоволенні цих вимог внаслідок неналежного суб`єктного складу, суд першої інстанції помилково вказав додатковою підставою відмови у задоволенні позову ще й сплив позовної давності.
Крім того, колегія суддів вказала на те, що оскільки позивач за первісним позовом вважає, що 22 травня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу квартири, і у його власності повинна бути 1/2 частка спірної квартири, ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , які він вважає порушеними, є звернення до суду із віндикаційним позовом до останнього набувача майна - ОСОБА_2 з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.
В іншій частині, за висновком апеляційного суду, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у вересні 2021 року касаційній скарзі на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати в частині вирішення вимог первісного позову, в задоволенні яких судом було відмовлено, та в частині задоволених вимог зустрічного позову, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати договір дарування спірної квартири договором купівлі-продажу; визнати недійсним та скасувати договір дарування спірної квартири від 23 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 428/8386/16-ц на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року задоволено заяву судді Білоконь О. В. про самовідвід від розгляду цієї справи.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2021 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у цій справі.
Заявник звертає увагу касаційного суду на те, що чинним законодавством не передбачено можливості пред`явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини четвертої статті 25 ЦК України припинилася. Крім того, суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, права та інтересів яких стосується спір. ОСОБА_1 невідомо про осіб, які є спадкоємцями
ОСОБА_4 , о тому вказана інформація підлягає витребування судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_3 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 жовтня 1973 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
04 травня 2000 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та
ОСОБА_9 .
Згідно договору дарування квартири, посвідченого 22 травня 2002 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малаховим С. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3094, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 .
Із 17 вересня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі.
Згідно наданої ОСОБА_1 суду розписки від 18 лютого 2008 року, складеної від імені ОСОБА_4 , останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти за відчуження квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 2 000 доларів США. Розписка надана на заміну розписки від 22 травня 2002 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Згідно акту КП «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька»
від 18 квітня 2016 року в квартирі за адресою: