ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 815/3998/16
адміністративне провадження № К/9901/29254/19, К/9901/31918/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Київської міської митниці ДФС України
про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,
провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Київської міської митниці ДФС України, ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 (головуючий суддя - Аракелян М.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді - Запорожан Д.В, Осіпов Ю.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
- стягнути з Київської міської митниці ДФС України на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 12.04.2008 по 12.06.2016 (без врахування часу самостійного працевлаштування з 28.11.2008 по 10.12.2009) у сумі 1 313 982,06 грн.;
- стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 50 000 грн.;
- зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України перерахувати заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника ОСОБА_1 за час затримки з 12.04.2008 по 12.06.2016 (без врахування часу самостійного працевлаштування з 28.11.2008 по 10.12.2009) відповідно до індексу інфляції.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.04.2008 постановою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: зобов`язано Енергетичну регіональну митницю внести зміни у наказ «Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника митного поста «Одеса-нафтогавань» від 15.06.2005 №97-к, виключивши з наказу слова «з шестимісячним випробувальним терміном», поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Одеса-нафтогавань» Енергетичної регіональної митниці з 13.10.2005, стягнуто на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 81 900 грн, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, а всього 96 900 грн, зобов`язано перерахувати заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 відповідно до індексу інфляції.
Позивач зазначав, що через постійне оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень, прийнятих на його користь, фактичне виконання постанови від 11.04.2008 в частині поновлення його на посаді заступника начальника митного поста «Одеса-нафтогавань» Енергетичної регіональної митниці з 13.10.2005 відбулось лише 13.06.2016 відповідно до наказу Київської митниці ДФС України №560-ос, тобто через 8 років та 3 місяці після набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2008. У зв`язку з цим просив суд стягнути на свою користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення. Також стверджував, що навмисні протиправні дії відповідача щодо його звільнення та протиправна бездіяльність щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, завдали йому значної моральної шкоди, підривають його ділову репутацію, та перешкоджають забезпеченню достатнього життєвого рівню його сім`ї.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018, адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 12.04.2008 по 12.06.2016 (без урахування часу самостійного працевлаштування з 28.11.2008 по 10.12.2009) у розмірі 436 994,76 грн.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 40 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції вказав на те, що матеріалами справи підтверджується затримка відповідачем виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 та наявність законних підстав для стягнення з Київської міської митниці ДФС середнього заробітку при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі за період вимушеного прогулу з 12.04.2008 по 12.06.2012 (без урахування часу самостійного працевлаштування).
5. Судом першої інстанції застосовано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджені постановою КМУ №100 від 08.02.1995, а також взято до уваги результати судової економічної експертизи, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що загальна сума середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду складає 436 994,76 грн.
6. Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12.04.2008 по 12.06.2016 (без врахування часу самостійного працевлаштування з 28.11.2008 по 10.12.2009) не є складовою фонду оплати праці за виконану роботу та носить разовий характер, а тому така сума нарахування не підлягає індексації, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати заборгованість з урахуванням індексації.
7. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначив, що тривале невиконання відповідачем рішення суду призвело до моральних страждань та індивідуально-психологічного приниження честі та гідності позивача. Суд вважав доречними та переконливими доводи позивача, викладені в позовній заяві на підтвердження факту заподіяння відповідачем моральних страждань та втрат немайнового характеру внаслідок тривалого невиконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягало негайному виконанню. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для встановлення справедливої та достатньої сатисфакції належною та обґрунтованою сумою компенсацією завданої моральної шкоди є 40 000 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнив частково.
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 залишено без змін.
9. Постановою Верховного Суду від 24.07.2019 постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 скасовано на підставі пункту 3 частини 3, частини 4 статті 353 КАС України, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до порушення гарантованих та передбачених процесуальних законодавством прав скаржника (Київської міської митниці Державної фіскальної служби). Верховний Суд дійшов висновку про те, що суду апеляційної інстанції були відомі причини неявки в судове засідання представника відповідача, які, на думку Суду, були поважними та настали не з вини учасника справи, та позбавили останнього права на судовий захист.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 залишено без змін.
12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі по день видання власником або уповноваженим ним органом про це відповідного наказу, у митного органу виник обов`язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, тривалістю 1 786 днів, з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, становить 436 994,76 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Київської міської митниці ДФС України та відзиву на неї
13. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у жовтні 2019 року Київською міською митницею ДФС України подано касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що тривале невиконання судового рішення зумовили численні реорганізаційні реформи митних органів, внаслідок яких посада позивача та орган, в якому його поновлено, були скорочені. Також відповідач не погоджується з розрахунком суду сум середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення. Скаржник вважає, що положення Додатку №57 до Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006, яким керувався судовий експерт при розрахунку належних до виплати позивачу сум, та який був взятий до уваги судами попередніх інстанцій, не поширюються на органи митної служби, а при прийнятті ОСОБА_1 на роботу йому не було присвоєно спеціальне звання, а тому, на думку відповідача, надбавки за ранг та спеціальне звання не мають бути включені до розрахунку середнього заробітку. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди за допомогою належних та допустимих доказів.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС України залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
14. Позивач зазначає, що у відповідача не було законних підстав не виконувати постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19.01.2006, та вважає, що відповідачем не було надано судовому експерту всіх необхідних документів для розрахунку середнього заробітку позивача, внаслідок чого сума його середнього заробітку була занижена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 та відзиву на неї
15. Також, не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у листопаді 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Київської митниці ДФС України перерахувати позивачу заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення відповідно до індексу інфляції, та прийняти нову постанову, якою вказану позовну вимогу задовольнити.
16. В касаційній скарзі позивач посилається на рішення Конституційного Суду України №9-рп/2013 від 15.10.2013, та зазначає, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати. Також, зазначає, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не ставить у залежність компенсацію втрати частини доходів від попереднього нарахування доходів.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На думку відповідача, виплати, що обчислюються із середньої заробітної плати, не відносяться до об`єктів індексації.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
18. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №815/3998/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
21. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 об`єднано вказані касаційні скарги в одне касаційне провадження, адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2008 у справі №2а-354/08 позовну заяву ОСОБА_1 до Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України, Державного казначейства України про поновлення на роботі, внесення змін до наказу про призначення на посаду, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково, а саме:
- зобов`язано Енергетичну регіональну митницю внести зміни у наказ «Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника митного поста «Одеса-нафтогавань» від 15.06.2005 №97-к, виключивши з наказу слова «з шестимісячним випробувальним терміном»,
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Одеса-нафтогавань» Енергетичної регіональної митниці з 13.10.2005,
- стягнуто на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 81 900 грн, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, а всього 96 900 грн,
- зобов`язано перерахувати заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 відповідно до індексу інфляції.
22.1. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання.
23. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 задоволено апеляційну скаргу Енергетичної регіональної митниці та Державної митної служби України, постанову Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2008 скасовано.
24. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2011 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 скасовано, залишено в силі постанову Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2008.
25. Рішення суду в адміністративній справі №2а-354/08 набрало законної сили 30.11.2011.
26. Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 10.05.2016, залишеними без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016, заяви Київської міської митниці ДФС про роз`яснення виконання судового рішення та про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.10.2005 по 11.04.2008 залишено без задоволення.
27. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що наказом Київської міської митниці ДФС Державної фіскальної служби України від 13.06.2016 №560-ос, на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2008 у справі №2а-354/08, з урахуванням ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 10.05.2016 у справі №2-354/08 ОСОБА_1 поновлено на роботі з 13.10.2005 та зараховано з 13.06.2016 на посаду завідувача сектору бухгалтерського обліку вилученого майна управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності з щомісячним посадовим окладом 1828 гривень. Відповідно до п.3 Наказу №560-ос від 13.06.2016 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу».
28. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.08.2016 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, внесення змін до наказу про призначення на посаду, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
ІІІ. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційних скарг
29. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Оцінюючи обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
31. В силу вимог частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
32. Також, згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.