ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 120/3237/20-а
адміністративне провадження № К/9901/27605/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3666 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року (у складі судді Альчука М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С.),
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звертався до суду із адміністративними позовом до Військової частини А 3666 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 листопада 2016 року включно.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2018 у справі № 802/1900/18-а, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність військової частини А 3666 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 листопада 2016 року включно.
Зобов`язано військову частину А 3666 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 листопада 2016 року включно.
3. На виконання рішення суду у справі № 802/1900/18-а, відповідачем шляхом зарахування на картковий рахунок позивача коштів було виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 341,59 грн.
4. Не погоджуючись із розміром нарахованої на виконання судового рішення суми індексації, позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив роз`яснити спосіб нарахування індексації грошового забезпечення.
5. Листом відповідача від 01.06.2020 позивача повідомлено, що при виконанні судового рішення військовою частиною було враховано базовий місяць індексації грошового забезпечення, встановлений для військовослужбовців військової частини А3666.
6. Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо обрання для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення базового місяця (січень 2016) ОСОБА_1 звернуся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 3666, у якому просив:
визнати протиправними дії щодо встановлення для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення (базового місяця) - січень 2016 року та виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 25 листопада 2016 року у заниженому розмірі 341,59 грн.;
стягнути з військової частини А 3666 на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 листопада 2016 року з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 13619,24 грн., з встановленням для обчислення індексації підвищення (базового місяця) липень 2012 року.
7. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у відкритті провадження відмовлено.
8. Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично зводяться до оскарження дій відповідача щодо неналежного, на думку позивача, виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі № 802/1900/18-а, яке набрало законної сили; позивач вважає, що при виконанні рішення суду у справі відповідачем не правильно застосовано базовий місяць для нарахування індексації; тобто, предметом спору є невиконання (неналежне виконання) рішення адміністративного суду у справі № 802/1900/18-а.
9. Суд першої інстанції зазначав, що відповідачем рішення суду у справі № 802/1900/18-а виконувалося добровільно, однак позивач фактично не погоджується із способом його виконання, та як наслідок звертається до суду із іншим позовом; позивачем не враховано, що у межах позовного провадження у цій справі не можна зобов`язати відповідача виконувати чинне судове рішення у бажаний для позивача спосіб; виконання судового рішення від 28.08.2018 у справі № 802/1900/18-а є завершальною стадією судового провадження саме у цій справі; якщо позивач не погоджується із станом виконання прийнятого на його користь судового рішення, то він вправі ініціювати процедуру його примусового виконання.
10. Суд першої інстанції вказував на недопустимість зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення від 28.08.2018 по справі № 802/1900/18-а (встановлення базового місяця для виплати індексації та вирішення питання щодо наявності підстав для відрахування обов`язкових платежів); примусове виконання рішення суду повинно здійснюватися в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", у рамках виконавчого провадження; саме на стадії виконання рішення від 28.08.2018 по справі № 802/1900/18-а може бути надана оцінка способу та порядку його виконання і повноті виконання відповідачем обов`язку щодо виплати присудженої позивачу індексації.
11. Суд першої інстанції також зазначав, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову; судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у бажаний для позивача чи відповідача спосіб.
12. Підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов висновків, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним; при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду у певний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження
13. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А3666 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії змінено з мотивів, викладених в постанові.
В решті ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з окремим позовом є помилковим.
15. Водночас, суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання суду першої інстанції в обґрунтування відмови у відкритті провадження на положення пункту 1 частини 2 статті 170 КАС України, оскільки у даному випадку застосуванню підлягає інший пункт цієї статті; так, положеннями пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів; відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду; нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
16. В свою чергу колегія суддів суду апеляційної інстанції звертала увагу на положення частини 1 статті 383 КАС України, якою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в даному випадку в рамках адміністративної справи №802/1900/18-а, а не окремого позову, фактично предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у справі №802/1900/18-а.
17. Суд апеляційної інстанції зазначав, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду; у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України; невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а тому оскаржувана ухвала суду першої інтонації щодо закриття провадження у справі є законною та скасуванню не підлягає.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що у справі, яка розглядається, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи у справі №802/1900/18-а з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов.
19. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, однак обґрунтував його із застосуванням норм процесуального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
20. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернуся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
21. В обґрунтування заявленої касаційної скарги касатор зазначає, що при звільненні з військової служби позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права - на індексацію грошового забезпечення; рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 у справі № 802/1900/18-а, залишеною в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Військової частини А 3666 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 25 листопада 2016 року включно; зобов`язано Військову частину А 3666 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 25 листопада 2016 включно; рішення суду набрало законної сили 05 грудня 2018 року.
22. Скаржник вказує, що предметом спору в даній справі було саме відновлення порушеного права позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, при цьому суд під час розгляду справи не досліджував питання розрахунку індексації грошового забезпечення, так як вказане питання не було предметом позову; на виконання рішення суду від 22.01.2019 відповідач провів розрахунок індексації грошового забезпечення та виплатив грошові кошти в сумі 341,59 грн.
23. Разом з тим, на переконання касатора, розрахунок виплаченої індексації грошового забезпечення було проведено невірно, з порушенням норм чинного законодавства, а саме проведена виплата індексації грошового забезпечення в сумі 341, 59 грн. була розрахована, виходячи з місяця підвищення (базового місяця) - січень 2016 року (замість липня 2012 року), що мало наслідком виплату індексації грошового забезпечення позивача у заниженому розмірі; таким чином, як вважає скаржник, відповідачем вчинено протиправні дії під час проведення розрахунку індексації, що мало наслідком порушення прав позивача.