Постанова
Іменем України
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 607/16516/19
провадження № 61-9535св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Тернопільська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Позов обгрунтований тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2018 року визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової кімнати АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 у 2006 році, як працівник Відкритого акціонерного товариства «Текстерно» (далі - ВАТ «Текстерно»), поселена у житлове приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходився на балансі товариства.
У 2008 році ОСОБА_1 уклала із ВАТ «Текстерно» договір найму ліжко-місця у кімнаті гуртожитку, де проживає до сьогодні.
Із 2008 року відповідач систематично зловживає своїми правами та порушує права позивача на житло, яке не передано у власність ОСОБА_1 усупереч законодавству та рішенню суду.
На її думку, ВАТ «Текстерно» спеціально створював перешкоди в отриманні необхідних документів для приватизації житла. Позивач вимушена проживати в незадовільних житлово-побутових умовах, оскільки не може ризикувати вкладати свої кошти у ремонт орендованого житла. Фактична відсутність житла впливає на її моральний стан, заважає ій влаштовувати особисте сімейне життя через невпевненість у завтрашньому дні. Позивач не має власного житла, відчуває значні моральні страждання через усвідомлення її дискримінації в порівнянні з іншими особами, які вже використали своє право на приватизацію. Моральні страждання викликають усвідомлення ОСОБА_1 своєї вразливості і беззахисності перед державним органом в особі Тернопільської міської ради, яка на її думку, діє всупереч норм права і моралі, вишукуючи формальні підстави, відверто протидіє задоволенню потреби у житлі позивача, яке гарантоване їй Конституцією України. Позивач впродовж семи років, безуспішно намагається реалізувати своє право на реєстрацію місця проживання, похідним від якого є інші права, а також право на житло.
Моральну шкоду вона визначила, виходячи із тривалості перенесених нею страждань та розчарувань протягом останніх 91 місяця, з розрахунку 1 000,00 грн за кожен місяць очікувань на справедливе та законне рішення про реєстрацію її проживання та передачу у власність кімнати у гуртожитку.
Просила визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Тернопільської міської радив передачі у власність позивачу житлової кімнати АДРЕСА_1 , яка викладена у формі рішення Виконавчого комітетувід 26 вересня 2018 року № 727 про затвердження протоколу № 9 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків; зобов`язати Виконавчий комітет Тернопільської міської ради передати у власність позивачу житлову кімнату АДРЕСА_1 ; стягнути на користь позивача з Тернопільської міської ради на відшкодування завданої моральної шкоди 91 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, викладену у його рішенні від 26 вересня 2018 року № 722, у частині не надання дозволу ОСОБА_1 у приватизації займаного нею житлового приміщення, а саме: кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Виконавчий комітет Тернопільської міської ради вчинити дії щодо передачі в порядку приватизації у власність ОСОБА_1 житлової кімнати АДРЕСА_1 .
Стягнено із Тернопільської міської ради за рахунок бюджету м. Тернополя шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року стягнено із Тернопільської міської ради за рахунок бюджету м. Тернополя шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової кімнати АДРЕСА_1 . Суд встановив законність її проживання у спірному приміщенні, а відсутність реєстрації у цьому гуртожитку не може впливати на встановлене законом право позивача на приватизацію займаної нею кімнати. Суд дійшов висновку про визнання протиправною відмови Виконавчого комітету, викладену у його рішенні від 26 вересня 2018 року № 722 в частині ненадання дозволу ОСОБА_1 на приватизацію займаного нею житлового приміщення.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що після ухвалення Тернопільським міськрайонним судом рішення від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 зазнала моральних страждань через неможливість реалізувати своє право на приватизацію житлового приміщення, протиправної відмови щодо цього, як наслідок неможливістю надалі володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. З урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 червня 2020 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2018 року не є преюдиційним для розгляду цієї справи, оскільки Тернопільська міська рада не була учасником справи, яку розглянув суд 29 січня 2018 року.
Покладення в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення на Виконавчий комітет Тернопільської міської ради обов`язку вчинити дії щодо передачі в порядку приватизації у власність ОСОБА_1 житлової кімнати свідчить про вирішення судом питання, віднесеного до дискреційних повноважень Виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Інформаційна картка Н-11.1-06 передбачає варіанти дій надавача послуг.
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без належного обґрунтування, оскільки позивач у позовній заяві просила суд зобов`язати Виконавчий комітет ради передати у власність житлову кімнату.
Органом уповноваженим на прийняття рішення про приватизацію комунального майна є Міське бюро технічної інвентаризації.
Суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 459/274/17, в якій зазначено, що шкода підлягає стягненню саме із завдавача шкоди, а не за рахунок Єдиного казначейського рахунку. Матеріали справи не містять доказів про те, що рішеннями, дією чи бездіяльністю Тернопільської міської ради позивачу завдано шкоди.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2018 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання права на приватизацію кімнати у гуртожитку, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової кімнати АДРЕСА_1 .
03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міського голови (Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради) із письмовою заявою про реєстрацію місця проживання на АДРЕСА_1 .
Також представник ОСОБА_1 - Пацула В. О. в її інтересах подав заяви до Тернопільського міського голови, а саме 15 серпня 2017 року, 21 вересня 2017 року про передачу в приватну власність жилого приміщення в гуртожитку, а саме житлової кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 відмовлено у приватизації спірного житлового приміщення, оскільки вона не надала копію ордеру про надання жилого приміщення АДРЕСА_1 , довідку про склад сім`ї громадянина, довідку з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію (форма № 3).
Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 липня 2018 року № 549 затверджено протокол № 7 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків від 19 липня 2018 року щодо перенесення справи ОСОБА_1 про передачу у власність займаного жилого приміщення - кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , для додаткового вивчення та доручено Управлінню правового забезпечення звернутись для надання роз`яснення щодо виконання рішення суду у справі № 607/15122/17 в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Згідно з витягом із протоколу № 7 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків від 19 липня 2018 року у поданих ОСОБА_1 документах відсутні довідка про склад сім`ї та займані приміщення з ЖЕКу форми № 3.
12 липня 2018 року адвокат Пацула В. О. в інтересах ОСОБА_1 повторно подав заяву до відповідача, у якій просив від імені ОСОБА_1 оформити передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність жилого приміщення в гуртожитку, що займає на умовах найму, а саме житлової кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку на АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30 серпня 2018 року Тернопільський міськрайонний суд відмовив Тернопільській міській раді у роз`ясненні рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2018 року.
Листом №4478/08 від 27 вересня 2018 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 26 вересня 2018 року № 722 затверджено рішення міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків щодо відмови у передачі позивачу у власність кімнати АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю ордера на вселення в кімнату гуртожитку, відсутністю реєстрації постійного місця проживання в цій кімнаті гуртожитку, встановленого законом тривалого часу проживання в цій кімнаті гуртожитку, документів, передбачених пунктом 2 інформаційної картки Н-11.1-06, а саме довідки про склад сім`ї громадянина, що мешкає у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку та займані ними приміщення з організації, яка обслуговує гуртожиток, яка встановлює порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні, що не дає права здійснити приватизацію відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
Позиція Верховного Суду