Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 753/2377/19
провадження № 61-8570св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником
- адвокатом Бобрович Аллою Іванівною, на постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила визнати нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з її чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у селищі Ворохта Івано-Франківської області, таким, що пов`язаний з виробництвом.
Заяву обґрунтовувала тим, що її чоловік ОСОБА_2 з 16 травня 1967 року працював на посаді водія у Київському автотранспортному підприємстві № 09669 та був членом добровільного спортивного товариства «Авангард» Української республіканської ради професійних спілок.
З 06 до 16 січня 1968 року ОСОБА_2 перебував у відрядження на учбово-тренувальному зборі перед першістю СРСР зі стрибків на лижах з трампліна, що проходив у селищі Ворохта Івано-Франківської області, де 13 січня 1968 року з ним трапився нещасний випадок, внаслідок чого він отримав компресійний перелом 7-8 хребців грудного відділу хребта, про що Обласним лікарсько-фізкультурним диспансером у м. Івано-Франківськ складений акт № 1 про нещасний випадок.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а вона як інвалід І групи, яка перебувала на його утриманні, відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» має право на одержання щомісячних страхових виплат після смерті чоловіка.
Посилаючись на те, що підставою страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку, який згідно з відповіддю Федерації професійних спілок України від 18 квітня 2018 року та відповіді Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України не зберігся, вона не може отримати чи відновити такі документи.
Встановлення факту нещасного випадку, таким, що пов`язане з виробництвом, їй необхідно для призначення страхових виплат у зв`язку із втратою годувальника.
Посилаючись на наведене, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме визнати нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у селищі Ворохта Івано-Франківської області, таким, що пов`язаний з виробництвом.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме визнано нещасний випадок, що трапився 13 січня 1968 року з ОСОБА_2 у селищі Ворохта Івано-Франківської області, таким, що пов`язаний з виробництвом.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві задоволено частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, ОСОБА_1 звернулася у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту визнання нещасного випадку, який трапився 13 січня 1968 року із ОСОБА_2 , таким, що пов`язаний з виробництвом з метою отримання страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», як особою, яка перебувала на утриманні ОСОБА_2 , оскільки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві відмовляє заявнику у прийнятті акта про нещасний випадок, мотивуюючи тим, що акт не відповідає встановленій формі. Ураховуючи, що право заявника на одержання страхових виплат залежить від встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який оспорює Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи виник спір про право заявника на одержання страхових виплат, а тому наявні підстави для залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною шостою статі 294 ЦПК України, частиною четвертою статті 315 ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Бобрович А. І. на постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для звернення до Верховного Суду із заявою/клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, а також подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У червні 2021 року на виконання ухвали касаційного суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в новій редакції, в якій просила постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказала пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 58 Конституції України в контексті застосування положень Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» та пункту 3 частини першої статті 315 ЦПК України у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне провадження, відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Касаційна скаргаОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:
1) суд апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови безпідставно врахував роз`яснення, наведені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до якого: «з дня введення в дію Закону України «Про охорону праці» (№ 2694-12) (з 24 листопада 1992 року) справи про встановлення таких фактів не розглядаються в порядку окремого провадження. Питання, пов`язані із встановленням факту каліцтва на виробництві, коли виникає з приводу цього спір, а також, якщо при каліцтві в зв`язку з виконанням державних чи громадських обов`язків пенсія призначається особам, які внаслідок цього стали інвалідами, вирішуються в порядку встановленому для розгляду трудових спорів», а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розгляду поданої нею заяви в порядку позовного провадження.
Зазначала, що суд апеляційної інстанції не врахував, що Закон України «Про охорону праці» введений в дію з 24 листопада 1992 року, а тому не може застосуватися до подій, що відбувалися раніше дати введення його в дію. Наведене узгоджується з положенням статті 58 Конституції України, тлумачення змісту якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, в яких зазначено, що «закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом».
Посилаючись на наведене, заявник зазначала, що суд першої інстанції, розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку окремого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 315 ЦПК України, дотримався норм процесуального права, а тому посилання суду апеляційної інстанції на Закон України «Про охорону праці», як на підставу розгляду справи в порядку позовного провадження, є помилковими;
2) висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору про право не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві не заперечує саме право позивача на отримання страхових виплат, а відмовлялося у їх нарахуванні посилаючись на невизначеність їх виду, розміру та періоду, з якого такі можуть бути призначені. Ураховуючи наведене, а також недоведеність порушення прав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві, зазначала про відсутність спору про право та відсутність підстав відповідно до частини шостої статі 294 ЦПК України, частини четвертої статті 315 ЦПК України для залишення її заяви без розгляду.
Матеріали справи № 753/2377/19 надійшли до Верховного Суду 07 вересня 2021 року.
02 серпня 2021 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що посилання заявника в касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про охорону праці» та відповідно відсутність підстав для розгляду справи в позовному провадженні, так як нещасний випадок, який трапився з ОСОБА_2 мав місце до набрання чинності цим Законом, є необґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що апеляційним судом не вирішувалося питання застосування норми статті 58 Конституції України в контексті положень Закону України «Про охорону праці» та пункту 3 частини першої статті 315 ЦПК України, а підставою для скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року стало порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема розгляд заяви в окремому провадженні за наявності спору про право, який підлягає розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку. Установивши, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві оспорює право заявника на отримання страхових виплат за відсутності усіх необхідних документів для призначення таких виплат, зокрема акта про нещасний випадок на виробництві за встановленою формою, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність спору про право та неможливість розгляду такої заяви в порядку окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_2 з 16 травня 1967 року працював на посаді водія у Київському автотранспортному підприємстві № 09669.
Згідно з розпорядженням Центральної ради радою добровільного спортивного товариства «Авангард» від 05 січня 1968 року № І3, ОСОБА_2 відряджено у селище Ворохта Івано-Франківської області з 06 по 16 січня 1968 року для проходження учбово-тренувального збору перед першістю СРСР зі стрибків на лижах з трампліну.
13 січня 1968 року під час учбово-тренувальних занять з підготовки до першості СРСР зі стрибків на лижах з трампліну із ОСОБА_2 трапився нещасний випадок, внаслідок чого він отримав важку спортивну травму.
Відповідно до виписки з акта лікарсько-трудової експертної комісії Печерського району м. Києва від 29 квітня 1968 року № 875, діагноз ОСОБА_2 : компресійний перелом 7-8 хребців грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.
ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності.
Розпорядженням Центральної ради радою добровільного спортивного товариства «Авангард» від 16 січня 1969 року № 29, у зв`язку з отриманням ОСОБА_2 травми під час учбово-тренувального збору та втрату працездатності з 01 травня 1968 року була встановлена доплата у розмірі 39 руб. 90 коп. в місяць між встановленою пенсією та заробітною платою, яку ОСОБА_2 отримував раніше.
05 жовтня 1985 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.