Постанова
Іменем України
05 травня 2022 року
м. Київ
справа № 347/1176/19
провадження № 61-3984св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Старокутська сільська рада, ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старокутської сільської ради, ОСОБА_2 та просила визнати незаконним рішення Старокутської сільської ради від 23 вересня 2011 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 561696 від 09 серпня 2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 0299 га, на якій він розташований.
До належного їй будинку та до сусіднього будинку АДРЕСА_2 більш як 50 років існував спільний заїзд загального користування шириною 3 м.
Рішенням Скарокутської сільської ради від 23 вересня 2011 року відповідачу ОСОБА_2 передано у власність сусідню земельну ділянку загальною площею 0, 1234 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та на підставі цього рішення 09 серпня 2012 року видано йому державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
Зазначала, що вказане рішення є незаконним та таким, що порушує її права, оскільки до переданої ОСОБА_2 земельної ділянки включено заїзд загального користування, який йому не належить і який не підлягав приватизації, чим порушено її право на доступ до належної їй земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з його безпідставності та недоведеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано незаконним рішення сесії Старокутської сільської ради від 23 вересня 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, передану у власність ОСОБА_2 .
Визнано незаконним державний акт серії ЯМ № 561696, виданий 09 серпня 2012 року на ім?я ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виділяючи ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0, 1234 га, Старокутська сільська рада в порушення статті 83 ЗК України не врахувала наявності заїзду загального користування шириною 3 м, який увійшов до складу вказаної земельної ділянки, чим порушила права позивача на користування цим заїздом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року й залишити в силі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2020 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 347/1378/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, що в матеріалах справи відсутні належні докази наявності спірного заїзду загального користування, у державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому на ім`я позивача, про такий заїзд не зазначено, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 травня 2021 року справа № 347/1176/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 1 820 кв.м, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 091190, виданим на ім`я ОСОБА_1 18 травня 2006 року.
Відповідач ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем ОСОБА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу, укладеним 27 березня 1992 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідач придбав незавершений будівництвом будинок 11 % готовності в селі Старі Кути Косівського району .
Відповідно до технічної документації № 43 на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , рішенням Старокутської сільської Ради народних депутатів № 6 від 11 червня 1982 року ОСОБА_4 було виділено для будівництва житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку площею 0, 08 га, яка межує із земельною ділянкою, власником якої на даний час є позивач.
Відомостей про те, що ОСОБА_4 було виділено додатково земельну ділянку в матеріалах справи немає.
У схемі до технічної документації на будівництво житлового будинку попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_4 за 1983 рік було відображено заїзд (проїзд) загального користування шириною 3 м між земельними ділянками ОСОБА_4 та земельною ділянкою позивача.