Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 183/3329/19
провадження № 61-9778св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення огорожі, відшкодування завданої моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 10 травня 2019 року позивач виявила пошкодження огорожі належної їй земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На подвір`ї сусідського будинку НОМЕР_1 працювали робітники, які виконували замовлення на встановлення огорожі цього ж подвір`я. На запитання позивача з приводу пошкодження огорожі відповідач ОСОБА_2 пояснила, що огорожа будинку НОМЕР_2 в державному акті не вірна, стоїть у їхньому дворі.
З приводу пошкодження огорожі позивач звернулася до поліції, яка зафіксувала вказаний факт.
Даний житловий будинок та земельну ділянку вона придбала за власні кошти, для сина, тому право власності було зареєстровано за її сином ОСОБА_3 . Земельній ділянці присвоєно кадастровий № 1223285000-02-008-0219, право власності на земельну ділянку підтверджено державною реєстрацією.
Огорожа земельної ділянки була побудована у 1987 році і після цього жодного разу не перебудовувалась.
Позивач зазначає, що її право власності порушено діями відповідача ОСОБА_2 , оскільки частину огорожі пошкоджено, відповідачем побудовано цоколь огорожі на належній позивачу земельній ділянці. Також, позивач вказує, що через пошкодження огорожі вона була змушена охороняти вільний доступ до подвір`я від собак, дітей та будівельників. Вказаними діями їй була спричинена матеріальна та моральна шкода.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила:
визнати незаконними дії відповідача щодо пошкодження огорожі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
зобов`язати відповідача відновити пошкоджену огорожу приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн,
стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування земельною ділянкою, відновлення огорожі, відшкодування завданої моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження пошкодження огорожі її земельної ділянки, що такі дії вчинялись саме відповідачем, так само не надано доказів на підтвердження будівництва відповідачем паркану саме на земельній ділянці позивача. Також позивачем не доведено факт спричинення їй моральної шкоди, втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних їй з боку ОСОБА_2 та причинного зв`язку.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив у постанові, що матеріалами справи не підтверджено беззаперечно, що зруйнований паркан знаходився виключно на земельній ділянці, власником якої є позивач та належить саме їй. Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження пошкодження огорожі саме її земельної ділянки, що такі дії вчинялись саме відповідачем ОСОБА_2 та не надано доказів на підтвердження будівництва відповідачем паркану саме на земельній ділянці позивача. Крім того, вимоги позивача щодо відновлення пошкодженої відповідачем огорожі приватного домоволодіння НОМЕР_2 під час розгляду їх в суді першої інстанції не були конкретизовані, із визначенням конкретної прив`язки до місцевості, розміру та у який спосіб. Враховуючи недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції також правомірно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить її задовольнити, заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд другої інстанції належним чином не дослідив висновки поліції від 10 травня 2019 року та 15 травня 2019 року. Натомість в постанові суду з`явився новий не існуючий висновок поліції від 04 червня 2019 року з вигаданим текстом. Перший висновок поліції від 10 травня 2019 року судом зазначений з датою другого висновку поліції, а дійсний текст другого висновку поліції від 15 травня 2019 року взагалі відсутній в постанові апеляційного суду. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування в якості доказу з Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області матеріалів ЖЕО № 8497 від 10 травня 2019 року і ЖЕО № 8829 від 15 травня 2019 року. Після прослуховування наданої копії технічного запису судових засідань в електронному вигляді виявилось, що відсутня важлива частина запису судового засідання, а саме, попереднього судового засідання, який знаходиться в папці з файлами 20200127- 144317 від 27 січня 2020 року, де позивачем заявлялося клопотання про витребування в якості доказів в Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області матеріалів ЖЕО № 8497 від 10 травня 2019 року і ЖЕО № 8829 від 15 травня 2019 року, про що позивач теж зазначала в доповненні до апеляційної скарги, які суд другої інстанції проігнорував, не розглянувши їх взагалі, не зважаючи, що позивачем були зазначені наявні грубі порушення її процесуальних прав в наданні доказів. Окрім цього, до матеріалів справи позивачем було долучено запис на електронному носії у вигляді диску, що містить відео та фото-зйомку на території земельної ділянки кадастровий номер:1223285000:02:008:0219 та подвір`я будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на якому проведено детальну зйомку зруйнованої частини паркану. Цей доказ не був прийнятий судами до уваги. Дерев`яний паркан по «червоній лінії» земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлений колишнім власником ОСОБА_4 до придбання сином позивача житлового будинку та земельної ділянки і його розташування позивачем до цього часу не змінювалося. В свою чергу, капітальний шиферний паркан, що розмежовує між собою земельні ділянки житлових будинків НОМЕР_2 та АДРЕСА_4 , був встановлений сусідкою ОСОБА_2 ще до придбання ОСОБА_3 03 грудня 2012 року будинку. Представник ОСОБА_2 адвокат - Коваленко В. С. не повідомив місцевий суд про зміну власників будинку, а сама відповідач навмисно не вносила до державного реєстру ці відомості, що потрапили до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тільки 13 квітня 2021 року. Тому співвласники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не були залучені до розгляду справи, як відповідачі, а повинні, оскільки, суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та обов`язки, чим порушив вимоги статті 43 ЦПК України. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що належна відповідачу земельна ділянка, відповідно до технічної документації, виготовленої ТОВ «Дніпроземсервіс» згідно договору про виконання робіт № 2285 від 22 травня 2019 року, межує із земельною ділянкою позивача від Б до В. Вздовж межі, не заступаючи на саму межу або земельну ділянку позивача, тобто виключно на власній земельній ділянці, відповідачем встановлено паркан із шиферу висотою 1,70 м. Відповідно до «План-схеми із фактичною та кадастровою межею земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 » від 05 жовтня 2020 року та пояснювальною запискою, яка виконана ОСОБА_8 та долучена позивачем до своєї апеляційної скарги вбачається, що фактичні межі земельної ділянки позивача різняться із кадастровими межами земельної ділянки позивача на 0,34 та 0,36 м. Тобто, фактично, огорожу позивача розміщено на належній відповідачу земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Отже, твердження позивача, щодо наявності перешкод з боку відповідача в користуванні належною їй земельною ділянкою не відповідають дійсності та є надуманими. Більш того, відповідачу також не зрозумілі претензії позивача щодо її зруйнованої огорожі. Між огорожею позивача та парканом відповідача є вільне місце, що можна побачити на фотознімках. Також, необхідно зазначити, що відповідач не повинна утримувати належну позивачу огорожу, оскільки вона не є сумісною власністю позивача та відповідача, не розташована на межі земельних ділянок позивача та відповідача, утримання зазначеної огорожі є прямим обов`язком позивача, як її власника. На думку відповідача, всі наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду першої та апеляційної інстанції. Твердження позивача не відповідають дійсності.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив, який мотивований тим, що відзив на касаційну скаргу не має жодних підстав та доказів стосовно того, що це не відповідач зруйнувала паркан позивача, а навпаки, підтверджує провину відповідача, та те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог, чим порушили норми процесуального та матеріального права при розгляді даної справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 183/3329/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали цивільної справи № 183/3329/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 рокуу задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи 2 дисків відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).