Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 461/166/18
провадження № 61-20555св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Галицький ВДВС м. Львова), у якому просила визнати недійсним односторонній правочин - розписку від 29 грудня 2014 року, видану від імені ОСОБА_3 , про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 57 500,00 дол. США, що є еквівалентом стягнення у виконавчому провадженні № 31882560.
Позов мотивувала тим, що вона є правонаступником свого сина ОСОБА_3 , який загинув та на користь якого ухвалено заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 у цивільній справі № 2-2681/11 та стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 57 500,00 доларів США.
На підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2006 року замінено стягувача у виконавчому провадженні у цивільній справі № 2-2681/11 з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .
Боржник ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року виконано ним добровільно, сума стягнення повернута ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою від 29 грудня 2014 року, однак у задоволенні заяви ОСОБА_2 було відмовлено за безпідставністю.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року скасовано ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року та визнано виконавчий лист № 2-2681/11, виданий 27 лютого 2012 року, таким, що не підлягає виконанню.
Основним доказом, який було взято Апеляційним судом Львівської області до уваги, стала розписка від 29 грудня 2014 року.
Позивач посилалась на те, що розписка є одностороннім правочином, не відповідає вимогам, встановленим частинами першою, другою, п`ятою статті 203 ЦК України, її зміст не відповідає (суперечить) нормам цивільного законодавства та вона вчинена без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлені нею (фіктивний правочин), оскільки грошова сума у розмірі 57 500,00 дол. США, що вказана у розписці, не була реально передана відповідачем ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останній і надалі пред`являв відповідачу вимоги майнового характеру.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для визнання розписки недійсною, тому просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року у складі судді Волоско І. Р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним односторонній правочин - розписку від 29 грудня 2014 року, видану від імені ОСОБА_3 , про отримання від ОСОБА_2 , грошових коштів у сумі 57 500,00 дол. США, що є еквівалентом стягнення у виконавчому провадженні № 31882560.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розписка від 29 грудня 2014 року, видана від імені ОСОБА_3 , як односторонній правочин не відповідає вимогам, встановленим частинами першою, другою, п`ятою статті 203 ЦК України, оскільки її зміст не відповідає нормам цивільного законодавства, та вона вчинена без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлювалися нею, тобто є фіктивним одностороннім правочином, зважаючи на те, що грошова сума у розмірі 57 500,00 дол. США, вказана у такій розписці, не була реально передана ОСОБА_2 ОСОБА_3 , внаслідок чого останній і надалі пред`являв відповідачу вимоги майнового характеру, а отже, вказана розписка є недійсною.
Також суд першої інстанції виходив з того, що розписка від 29 грудня 2014 року є недійсною в силу приписів статті 215 ЦК України, оскільки не відповідає вимогам частини другої статті 545 ЦК України, зокрема у ній відсутня вказівка про повернення первинного боргового документа (розписки від 27 лютого 2010 року) або про неможливість його повернення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорювана розписка як борговий документ підписана особисто ОСОБА_3 , що підтверджено відповідними висновками експертиз, та за життя ним не оспорювалась. Оригінал такої розписки знаходиться у боржника. Під час розгляду справи позивач не довела наявність умислу сторін правочину на укладення саме фіктивного правочину, як умови для визнання його недійсним з цих підстав. Зміст оспорюваної розписки відповідає вимогам, встановленим статтею 545 ЦК України.
Апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим і таким, що ґрунтується на припущеннях, а отже,суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник також посилається на те, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову, оскільки оскаржуваний правочин відповідає усім ознакам фіктивності, визначеним ЦК України, а саме є таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Спірна розписка суперечить частині другій статті 545 ЦК України, оскільки не містить інформації про неможливість повернення кредитором боргового документа боржнику; зміст розписки не містить вказівки на те, що вона видана саме на виконання заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у цивільній справі № 2-2681/11. Такі обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та як наслідок обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_2 заперечує проти доводівкасаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі № 2-2681/11стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у розмірі 458 407,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 43 698,72 грн, 3 % річних у розмірі 17 190,30 грн, проценти за договором у розмірі 57 928,50 грн, а всього 577 224,77 грн та судовий збір у сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-2681/11 про стягнення коштів за заочним рішенням суду від 24 січня 2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, його правонаступником є ОСОБА_1 .
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року замінено стягувача ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС м. Львова Мельника Р. І. від 22 липня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту розписки ОСОБА_3 від 29 грудня 2014 року останній отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 57 500,00 дол. США на виконання зобов`язань за виконавчим провадженням № 31882560. Зазначено, що ОСОБА_3 жодних майнових чи інших претензій до ОСОБА_2 за вказаним виконавчим провадженням не має.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого 27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі № 2-2681/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 577 224,77 грн, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким виконавчий лист № 2-2681/11, виданий 27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року задоволено. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у цивільній справі № 461/11703/15-ц скасовано. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_5 , задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року скасовано. Провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, закрито (провадження № 61-2382св20).
Під час перегляду вказаних судових рішень за нововиявленими обставинами було встановлено, що 27 березня 2012 року Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Галицький ВДВС Львівського МУЮ) було вперше відкрито виконавче провадження ВП № 31882560 щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у цивільній справі № 2-2681/11.
25 грудня 2014 року Галицьким ВДВС Львівського МУЮ (державний виконавець Яремчук А.Т.) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 31882560, скеровано матеріали до відділудержавної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС Пустомитівського РУЮ) за місцем знаходження майна боржника.
31 січня 2015 року ВДВС Пустомитівського РУЮ винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернуто матеріали до Галицького ВДВС Львівського МУЮ.