Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13731/19
провадження № 61-17057св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція»,
відповідач - ОСОБА_1 , Харківська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 та касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від
15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У липні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Харківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсними державних актів на право власності на землю, повернення земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що Харківською місцевою прокуратурою № 1 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні
№ 12018220480004660 від 28 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що пунктом
3 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» № 332/09 від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок, загальною площею, орієнтовно, 2 200,0 кв. м,
з яких 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1200,0 кв. м - для ведення садівництва по АДРЕСА_1 . Пунктами 69, 69.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 23/10 від 24 лютого 2010 року змінено цільове призначення земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 1200,0 кв. м кв. м по АДРЕСА_1 на цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118), площею 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0119), площею 1 200,0 кв. м, для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , та вказані земельні ділянки передані у приватну власність ОСОБА_1 . Зазначені рішення зумовили видання ОСОБА_1 державних актів на право власності на вказані земельні ділянки.
Разом з тим, земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136600:14:006:0118 та 6310136600:14:006:0119 є землями державної власності лісогосподарського призначення та знаходяться у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», що підтверджується доданими до позовної заяви картографічними матеріалами, а тому вказані рішення Харківської міської ради є незаконними, а земельні ділянки підлягають поверненню.
На підставі викладеного, прокурор просив:
визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» № 332/09 від 23 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_1 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок, загальною площею, орієнтовно, 2 200,0 кв. м, з яких 1 000.0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд та 1 200,0 кв. м - для ведення садівництва по
АДРЕСА_1 ;
визнати незаконним та скасувати пункти 69, 69.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 23/10 від 24 лютого 2010 року щодо зміни цільового призначення земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 1200,0 кв. м по АДРЕСА_1 на цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118), площею 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0119), площею 1 200,0 кв. м, для ведення садівництва по АДРЕСА_1 та передачу у приватну власність ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок;
визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт серії
ЯЛ № 186148, зареєстрований 11 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0118, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт серії ЯЛ № 186147 зареєстрований 11 серпня 2010 на право власності на земельну ділянку
з кадастровим номером 6310136600:14:006:0119, площею 0,1200 га, для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_1 земельні ділянки в кадастровими 6310136600:14:006:0118 та 6310136600:14:006:0119, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та передати державі, у користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»;
- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року
у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалах справи відсутні належні та достатні докази в підтвердження заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим
в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю.
Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136600:14:006:0118 та 6310136600:14:006:0119 розташовані в межах міста Харкова, належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а відповідно право розпорядження ними від імені громади мала саме Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування.
Судом, із змісту доданого позивачем витягу із ЄРДР (арк. справи 118) встановлено, що позивачем отримано інформацію про вчинення кримінального правопорушення у вигляді прийняття Харківською міською радою неправомірних рішень про виділення земельних ділянок - 02 вересня 2015 року, тобто саме тоді прокурор дізнався про порушення інтересів держави. Позивач звернувся з даним позовом 11 липня 2019 року, тобто
з пропуском строку позовної давності. Поважних причин пропуску такого строку у позові не наведено, а посилання позивачів у клопотанні про поновлення строків позовної на те, що позовна давність бере свій початок
з моменту коли органом прокуратури було повідомлено Державне агентство лісових ресурсів України, Державне підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» про вибуття спірних земельних ділянок із володіння держави, судом не приймаються як таке, що суперечить нормам ЦК України,
а відтак судом вбачаються підстави для відмови в задоволенні позову, в тому числі і з підстав пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вилучення для нелісогосподарських потреб спірних земельних ділянок державної власності, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебуває
у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»,
і передання у приватну власність такої ділянки не належало до повноважень Харківської міської ради.
Суд першої інстанції відхилив та не взяв до уваги надані прокурором на обґрунтування позову докази, а саме: висновок судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи від 27 травня 2019 року
№ 7268/7269, що виготовлений експертами Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (а. с. 62-113 т. 1) та лист Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 грудня 2018 року № 591 (а. с. 49-50 т. 1), до якого додано схему розташування земельних ділянок, за змістом якого перелічені в ньому земельні ділянки знаходяться в межах 161 кварталу Південного лісництва Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція». При цьому помилково виходив з того, що згадані докази не є належними, оскільки судова експертиза була проведена у межах кримінального провадження
з метою перевірки обставин, що підлягають відповідному з`ясовуванні під час відповідного кримінального провадження, а вказані у листі ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 грудня 2018 року № 591 кадастрові номери земельних ділянок, не тотожні із тими, які було присвоєно земельним ділянкам виділеним відповідачу, додана схема є фотокопію публічної кадастрової карти з обведеними межами земельних ділянок. Наведені з цього приводу доводи апеляційних скарг є обґрунтованими.
Тому необґрунтованими є заперечення відповідачів щодо наявності
у Харківської міської ради повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками.
Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від
31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12). Тому відсутність такого рішення держави в особі ОДА як уповноваженого органу означає, що відчуження земельної ділянки відбулось без вираження волі власника, а також - без відповідного погодження Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» на зміну цільового призначення та вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118) та щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0119). Тому позов прокурора
є обґрунтованим.
Однак враховуючи, що прокурором при зверненні до суду із позовною заявою пропущена позовна давність, а відповідач просить її застосувати, суд вважає, що в позові слід відмовити в зв`язку з пропуском позовної давності. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень, в тому числі і прокурора, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів саме держави. Судом, із змісту доданого позивачем витягу із ЄРДР встановлено, що позивачем отримано інформацію про вчинення кримінального правопорушення у вигляді прийняття Харківською міською радою неправомірних рішень про виділення земельних ділянок - 02 вересня
2015 року, тобто саме тоді прокурор дізнався про порушення інтересів держави. Таким чином, передбачена статтею 257 ЦК України позовна давність почала спливати з моменту коли позивач дізнався про порушення інтересів держави і наразі сплинула 02 вересня 2018 року, а позивач звернувся з даним позовом 11 липня 2019 року, тобто з пропуском позовної давності.
При цьому суд першої інстанції правильно встановив, що поважних причин пропуску позовної давності у позові не наведено, а посилання представника Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» у поданому клопотанні про поновлення позовної давності на те, що початок позовної давності слід визначати з моменту коли органом прокуратури було повідомлено Державне агентство лісових ресурсів України, ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» про вибуття спірних земельних ділянок із володіння держави, судом обґрунтовано були відхилені як таке, що суперечить нормам ЦК України. Право власності на спірні земельні ділянки хоча й не зареєстровані у державному реєстрі прав станом на 20 листопада 2018 року, однак спірні акти на землю значно раніше пройшли державну реєстрацію відповідно до діючого на той час порядку, оскільки вони були зареєстровані у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 02 серпня 2010 року, тобто - більше ніж за вісім років до звернення до суду позовом по цій справі.
Позивачі, діючи розумно у своїх майнових інтересах мали бути обачливими та вчасно відслідковувати ситуацію стосовно долі державних земель лісогосподарського призначення, які перебувають у їх зоні відповідальності. Для цього у нього з огляду на публічний розгляд спірних рішень Харківської міської ради та процедуру затвердження проекту відведення спірних земельних ділянок - не було істотних та непереборних перешкод, які б не дозволили позивачу вчасно виявити приватизацію спірних земельних ділянок у 2010 році і звернутися до суду в межах позовної давності. Належних
і допустимих доказів на спростовування цього до суду не було надано.
Оскільки на день звернення до суду з позовом позовна давність спливла, про її застосування якої заявлено відповідачем у спорі, тому відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України та з урахуванням принципу правової визначеності, апеляційний суд у задоволенні позову відмовив.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов
в повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд під час вирішення питання про дотримання позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві має, по-перше, установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, і по-третє, з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду.
Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. Тому, згідно зі статтею 261 ЦК України перевірці підлягає факт обізнаності про порушення права саме позивачів, а не прокурора. Разом з цим,
у матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивачів - Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Харківська науково-дослідна станція» про прийняття Харківською міською радою спірних рішень.
Харківській місцевій прокуратурі № 1 про вказані порушення законодавства стало відомо під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12018220480004660 від 28 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Разом з цим, позивачам стало відомо з листів місцевої прокуратури від 07 травня 2019 року та 23 жовтня 2018 року (листи Державного агентства лісових ресурсів України від 06 червня 2019 року та ДП «Харківська лісова науково - дослідна станція» від 09 листопада 2018 року, які містяться в матеріалах справи).
Більш того, слід зазначити про непоширення правил про давність до застосування наслідків витребування земельних ділянок та природних ресурсів, за якими закріплено правовий титул (правова підстава) власності на землю за Українським народом. Тобто доки зберігається правовий титул, суб`єкт права власності зберігає повноваження правової охорони та захисту свого права. Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність
і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене
у чинному законодавстві України.
Відповідні приписи щодо охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння
є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом, місцевого самоврядування, має на меті контроль за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
У листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права (статей 55, 116, 122 ЗК України, норми ЛК України) та порушено норми процесуального права. Всі землі
в межах населених пунктів (у даному випадку - м. Харків), у т.ч. зайняті зеленими насадженнями, які не віднесені до категорії лісів, відносяться до земель комунальної власності, а відтак розпоряджатися ними має право орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримала земельні ділянки у власність не за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що такі земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення.
Зазначені обставини слідують у т. ч. із рішень Харківської міської ради: «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №332/09 від 23 грудня 2009 року; «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» №23/10 від 24 лютого
2010 року, яким передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118), площею 1000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, та земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:14:006:0119), площею 1200,0 кв. м, для ведення садівництва по АДРЕСА_1 . Тобто спірні рішення щодо зміни цільового призначення (з земель лісів на інші категорії земель) органом місцевого самоврядування не приймалося на усьому етапі передачі таких земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , що свідчить про те, що спірні земельні ділянки не відносилися до земель лісового фонду (лісогосподарського призначення).
Апеляційним судом грубо порушено норми статті 263 ЦПК України в частині повного і всебічно з`ясування обставин справи, оскільки проігноровано наданий відповідачем висновок судової земельно-технічної експертизи
№ 11760 від 30 червня 2020 року за цивільною справою № 640/13731/19, виконаний експертами на підставі заяви ОСОБА_1 у порядку статті 106 ЦПК України (зазначений висновок наявний в матеріалах справи) та не перевірив докази, які спростовують належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, формально самоусунувшись від встановлення дійних обставин справи та перевірки їх доказами.
Встановлення точного місця розташування земельних ділянок
з кадастровими номерами №№ 6310136600:14:006:0118, 6310136600:14:006:0119 та земельних ділянок, які перебувають у межах кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та вирішення питання щодо накладення земельних ділянок (повне або часткове накладення в межах координат поворотних точок меж тих земель, які перебувають у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» у складі кварталу 161 Південного лісництва, тобто встановлення тотожності спірних земельних ділянок із тією, якою користується державне підприємство, є необхідним та вирішальним при розв`язанні даного спору.
У грудні 2020 року представник Харківська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення -без змін.
Відзив мотивований тим, що розмежування земель державної та комунальної власності відбулось лише 1 січня 2013 року, внаслідок чого лише з 01 січня 2013 року вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК України, а на момент прийняття оскаржуваного рішення Харківська міська рада відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК цілком правомірно розпоряджалась землями в межах населених пунктів, у тому числі також і землями державної власності, оскільки зазначені повноваження були передбачені діючим на той час законодавством. Аналогічних висновків дійшов і експерт у висновку експертів від 27 травня 2019 року № 7268/7269, який надано прокурором до позовної заяви на підтвердження своїх вимог (пункт 3 питання 4 (арк. 24 Висновку)).
Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави
у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Отже, прокурор як позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після прийняття вказаного рішення Харківської міської ради. Відповідно до Наказу Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 3гн «Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів», який діяв на момент прийняття рішення Харківською міською радою, прокурор повинен забезпечити нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.
В касаційній скарзі прокурор визначає початок перебігу строків позовної давності з дати коли позивачу стало відомо про порушення свої прав та інтересів, а саме з листа прокурора від 23 жовтня 2018 року. У той же час, виходячи зі змісту наданого прокурором витягу з ЄРДР вбачається, що прокурором отримано інформацію про вчинення кримінального правопорушення, а відповідно прийняття, на думку прокурора, Харківською міською радою незаконних рішень - 02 вересня 2015 року.
А отже в даному випадку Харківським апеляційним судом було правильно встановлено, що початок перебігу позовної давності щодо вимог про скасування рішення Харківської міської ради від 24 червня 2009 року почався саме з 02 вересня 2015 року та закінчився 02 вересня 2018 року, в той час як позов пред`явлено у липні 2019 року.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області.
В ухвалі зазначено, що у касаційній скарзі представник заявника посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі
№ 911/3449/17).
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
В ухвалі зазначено, що у касаційній скарзі представник заявника посилається на пункт 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №332/09 від 23.12.2009 з посиланням на статті 118, 151 ЗК України, статті 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», Положення про порядок передачі у власність та (або) надання в оренду громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, обслуговування індивідуальних капітальних гаражів та ведення садівництва, затвердженого Рішенням 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24 грудня 2008 № 366/08, ОСОБА_1 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок, загальною площею, орієнтовно, 2200,0 кв. м, з яких 1000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1200,0 кв. м - для ведення садівництва по АДРЕСА_1 (п. 3, додаток 1) (а. с. 20-22 т. 10).
У подальшому рішенням Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 23/10 від 24 лютого 2010 року з посиланням на статті 116, 118, 121-123 ЗК України, статті 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про порядок передачі у власність та (або) надання в оренду громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, обслуговування індивідуальних капітальних гаражів та ведення садівництва, затвердженого рішенням 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24 грудня 2008 року № 366/08 змінено цільове призначення земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 1200,0 кв.м по АДРЕСА_1 на цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118), площею 1000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0119), площею 1200,0 кв. м., для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , передано вказані вище земельні ділянки
у приватну власність ОСОБА_1 (п.п. 69, 69.1 додатку 1).
На підставі вказаних рішень ОСОБА_1 видані: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 186148, зареєстрований 11 серпня 2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (кадастровий номер 6310136600:14:006:0118); державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 186147, зареєстрований 11 серпня 2010 року у Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (кадастровий номер 6310136600:14:006:0119).
Згідно проекту землеустрою спірних земельних ділянок місце розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136600:14:006:0118 та 6310136600:14:006:0119 було погоджено з Харківською міською санітарно- епідеміологічною станцією; Управлінням земельних відносин Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області; Управлінням культури і туризму Харківської обласної держаної адміністрації; Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради; Управлінням Держкомзему у місті Харків: Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області.
Зі змісту наявних у складі проекту землеустрою листів, довідок, погоджень від вказаних органів не має інформації, що спірні земельні ділянки є землями державної власності лісогосподарського призначення та перебувають
у постійному користуванні Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», натомість у листах зазначається про відсутність будь-яких прав власності чи користування на спірні земельні ділянки інших осіб.
При цьому відповідного погодження Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» на зміну цільового призначення та вилучення спірних земельних ділянок не було проведено.
ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» входить у структуру Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «Укрдержліспроект»), метою діяльності якого є проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України. Комплекс лісовпорядних робіт здійснюється для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою та