Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 761/34780/19
провадження № 61-17147св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року в складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня
2020 рокув складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що з весни 2010 року вона проживала однією сім`єю зі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона була давньою подругою ОСОБА_2 та її кумою. Оскільки проживала разом з останньою у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , то
є спадкоємицею четвертої черги і фактично прийняла спадщину.
Чоловік ОСОБА_2 та її син померли, а будь-які інші спадкоємці попередніх черг відсутні. У 2010 році вона взяла на себе відповідальність по догляду за ОСОБА_2 , допомагала їй в побуті, забезпечувала усім необхідним, зокрема, ліками. З весни того ж року постійно проживала із нею однією сім`єю, вела спільний побут, а також здійснила її поховання.
ОСОБА_1 просила:
встановити факт проживання її однією сім`єю зі ОСОБА_2 у період з весни 2010 року до моменту її смерті;
визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 ;
визнати за нею право власності в порядку спадкування на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , грошові кошти, що знаходяться на рахунках банківських установ.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю більше п`яти років,
а саме: з весни 2010 року по 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 із
ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .
У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_3 вони мали спільний бюджет, оплачували комунальні послуги, разом вели спільне господарство, розподіляли інші побутові витрати, а тому позовні вимоги про встановлення факту проживання підлягають задоволенню. Оскільки судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_3 однією сім`єю протягом останніх п`яти років, то вимоги про визнання позивача спадкоємцем четвертої черги також підлягають задоволенню, в межах заявлених та доведених позовних вимог, а саме з весни 2010 року. Визнання права власності на спадкове майно має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а тому ці позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд вказав, що Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2020 року
в справі №266/2391/16 зазначив, що відповідно до статті 1264 ЦК України
у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Аналізуючи надані докази у їх сукупності із показами свідків колегія суддів погоджується із висновком суду про їх належність, достовірність та достатність для того, щоб прийти до висновку про доведеність факту проживання однією сім`єю позивача із померлою протягом п`яти останніх років до відкриття спадщини. Апеляційний суд відхилив аргумент апеляційної скарги про те, що позивач не була зареєстрована за адресою проживання померлої, оскільки закон не пов`язує факт проживання однією сім`єю з реєстрацією місця проживання за цією адресою.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року Київська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не з`ясували обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суди вважали встановленими, недоведені, у зв`язку з чим судові рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню. Судові рішення прийнято лише на підставі пояснень позивача та показів свідків, які містять лише абстрактну та загальну інформацію, що не є належними доказами у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше як п`ять років. Додані до справи докази не доводять та не встановлюють факт щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю. Чеки датовані тільки кінцем 2017 року, з яких не вбачається, хто здійснював оплату товару, тому ці документи не мають ніякого значення для вирішення справи про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з весни 2011 року по 04 грудня 2017 року. З урахуванням положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання
в України» ТОВ «Індустріального будівельного холдингу» не є уповноваженим органом, що здійснює реєстрацію місця проживання особи на відповідній території, тому акт від 10 січня 2018 року не є належним доказом постійного проживання ОСОБА_1 за ардесою: АДРЕСА_1 .
Зміст касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом. Тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому вказує, що суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справа, внаслідок чого ухвалили законні
й обґрунтованій рішення. Жоден із указаних доводів відповідач не спростував та будь-яких доказів про зворотне, ніж встановили суди першої та апеляційної інстанцій, також не надав, тому просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц, від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17, від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №2/2018, щодо майна ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як особа яка проживала разом з спадкодавцем однією сім`єю, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харкової О. В. із заявою про прийняття спадщини.
Листом нотаріуса від 24 січня 2018 року № 16/02-14 позивачу рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю
з померлою не менше 5 років.
Відповідно до акта ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» від 10 січня
2018 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з померлою ОСОБА_2
з 2011 року по день її смерті без реєстрації місця проживання, вони мали спільний бюджет, оплачували комунальні послуги, разом вели спільне господарство, розподіляли інші побутові витрати.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що працює листоношою та приносила пенсію ОСОБА_1 у квартиру померлої. У квартирі померлої були речі позивачки, остання всіляко допомагала ОСОБА_2 та часто гуляла
з нею.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила, що позивачка з весни 2010 року проживала з померлою. З 2015 року у ОСОБА_2 було погане самопочуття, вона майже не ходила. Померла розповідала, що мала намір оформити на ОСОБА_1 заповіт.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що була знайома
з ОСОБА_2 більше 30 років. Свідку відомо, що з 2010 року позивачка проживала разом з померлою та вони вели спільне господарство, мали спільний побут та взаємні права і обов`язки.
Також на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала копії таких документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 05 грудня 2017 року, серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві; договору-замовлення
з ритуальною службою СКП «Київський крематорій» на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 від 06 грудня 2017 року (містить довідку на одержання праху та квитанцію); свідоцтва про право власності