Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 524/11499/13
провадження № 61-16021св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 серпня 2020 року, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2021 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк», банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з поручителя ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 181, яка станом на 31 жовтня 2013 року становить 339 256,58 дол. США, з яких: 104 768,00 дол. США простроченої заборгованості за кредитом; 77 054,18 дол. США простроченої заборгованості за процентами; 96 825,29 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 60 618,11 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів.
На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що 16 серпня 2007 року між ним і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 181 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 107 000,00 дол. США на строк до 15 серпня 2019 року. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 16 серпня 2007 року № 1 (далі - договір поруки).
Оскільки позичальник умов договору не виконала та допустила заборгованість в сумі 181 822,18 дол. США, розмір нарахованої пені становить 157 443,40 дол. США, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області заочним рішенням від 03 березня 2014 року позов задовольнив. Стягнув з поручителя ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 181 у розмірі 339 265,58 дол. США. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в результаті неналежного виконання боржником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача як поручителя.
Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення
26 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Полтави від 03 березня 2014 року вказуючи, зокрема, на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді, жодних судових повісток, ухвали чи рішень суду у цій справі він не отримував, в результаті чого був позбавлений права заперечувати проти позову, адже його порука за договором припинена. Копію заочного рішення він отримав 06 березня 2020 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області ухвалою від 27 серпня 2020 року заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2014 року скасував. Справу призначив до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 02 листопада 2021 року на 08:40.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю правових підстав для задоволення заяви.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати припиненою поруку за договором поруки від 16 серпня 2007 року № 1, укладеним між ним і АБ «Укргазбанк».
На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначав, що у 2010 році банк вже звертався із позовом до Дзержинського районного суду м. Харкова про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 181 із ОСОБА_2 , на підставі якого 09 листопада 2010 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Оскільки звернення банку до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором змінило строк виконання зобов`язань, а строк дії договору поруки не встановлений, банк мав пред`явити вимогу до поручителя про стягнення боргу протягом шести місяців з дня настання строку повернення кредиту, однак з позовом до поручителя банк звернувся 19 грудня 2013 року, тому порука є припинено.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області рішенням від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову АБ «Укргазбанк» відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав припиненою поруку за договором поруки від 16 серпня 2007 року № 1, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю поручителем обставин щодо припинення поруки.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 19 липня 2021 року ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 серпня 2020 року та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Районний суд при постановленні ухвали про скасування заочного рішення обґрунтовано виходив із того, що на час розгляду справи відповідач був позбавлений можливості реалізувати належні йому процесуальні права та обов`язки, оскільки, як встановлено апеляційним судом, не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 27 вересня 2021 року, АБ «Укргазбанк» просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 серпня 2020 року, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, закрити провадження у справі, задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15; справу розглянуто за відсутності банку, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги банк посилався на те, що ухвала суду від 27 серпня 2020 року є незаконною і такою, що прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції неправильно з`ясував обставини у справі, що мають важливе значення, висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи і порушують законні права та інтереси позивача. Заява відповідача про перегляд заочного рішення є безпідставною, подана з пропущенням строку на її подання та є такою, що не може бути задоволена. Твердження щодо неналежного повідомлення відповідача про дату засідання не відповідає дійсності, спростовується належними доказами.
Відповідач, зловживаючи своїми правами, не отримував судові повістки, а суд у 2014 році вжив додаткові заходи щодо належного повідомлення відповідача, опублікувавши в друкованому засобі масової інформації «Зоря Полтавщини» від 25 лютого 2014 року оголошення про його виклик у судове засідання.
Крім того, пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання - повного погашення заборгованості за кредитним договором.
Поручитель хоч і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, але є самостійним суб`єктом у відносинах з кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг. Отже, судовий процес зі стягнення заборгованості з позичальника не може впливати на цей судовий процес зі стягнення заборгованості з поручителя.
Поручитель у своїх заявах до банку зазначав про свою обізнаність з допущеними ним і позичальником порушеннями умов договорів/про звернення банку з вимогами про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, про вчинення виконавчого напису на квартиру, яка належить боржнику на праві власності тощо.
Однак суд першої інстанції не врахував заяви банку про застосування позовної давності.
Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 січня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 181, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 107 000,00 дол. США на строк з 16 серпня 2007 року до 15 серпня 2019 року або до дня, визначеного в пункті 3.3.11 договору, зі сплатою за користування кредитом 12,5 % річних.
На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 16 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним кредитором з позичальником.
Пунктами 1.2 , 1.3 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і позичальник.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору поруки цей договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
08 червня 2010 року АБ «Укргазбанк» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
06 листопада 2013 року банк на адресу поручителя направив вимогу про погашення заборгованості.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду