Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 761/16900/20
провадження № 61-12562св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива»,
третя особа - генеральний директор Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» Аверкін Віталій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива», третя особа - генеральний директор Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» Аверкін Віталій Володимирович, про визнання неправомірним та скасування наказу, зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 23 квітня 2020 року № 14/к про звільнення її з посади головного бухгалтера; визнати недійсним запис у її трудовій книжці «про звільнення з 23 квітня 2020 року з посади головного бухгалтера ДП «Бест Альтернатива» на підставі наказу від 23 квітня 2020 року № 14/к»; зобов`язати відповідача внести запис до її трудової книжки про визнання недійсним запису про звільнення її з 23 квітня 2020 року на підставі наказу від 23 квітня 2020 року № 14/к та про звільнення її за власним бажанням з 06 квітня 2020 року за статтею 28 КЗпП України; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2020 року до дати ухвалення рішення; стягнути з відповідача на її користь лікарняні в розмірі 3 588,00 грн та моральну шкоду в сумі 45 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 11 червня 2010 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Бест Альтернатива» на посаді головного бухгалтера на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом від 11 червня 2010 року № 26-к. У зв`язку із втратою працездатності 20 березня 2020 року позивач відкрила листок непрацездатності та знаходилась на амбулаторному лікуванні до 08 квітня 2020 року.
23 березня 2020 року позивач подала до відповідача заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з датою звільнення з 06 квітня 2020 року, яка зареєстрована в журналі реєстрації внутрішньої кореспонденції з № 89, таким чином повідомивши підприємство про своє звільнення за 14 днів.
06 квітня 2020 року позивач прибула до ДП «Бест Альтернатива» і надала заступнику головного бухгалтера ОСОБА_2 листок непрацездатності серії АДШ № 469451 та повідомила, що продовжує лікуватись до 08 квітня 2020 року, при цьому показала фотокопію незакритого листка непрацездатності серії АДШ № 871564. Цього дня копії наказу про звільнення за власним бажання їй не надано.
09 квітня 2020 року ОСОБА_1 прибула до відповідача з метою надання другого листка непрацездатності та отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення та належного їй грошового розрахунку, однак наказ не був готовий. Крім того, генеральний директор зазначив, що вона повинна відпрацювати два тижні, тому позивач подала вимогу про видачу їй наказу про звільнення за власним бажанням, видачу трудової книжки та виплату розрахункових, яка зареєстрована в журналі за № 92.
Проте наказом генерального директора ДП «Бест Альтернатива» Аверкіна В. В. від 23 квітня 2020 року № 14/к ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 27 січня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав неправомірним та скасував наказ генерального директора ДП «Бест Альтернатива» Аверкіна В. В. від 23 квітня 2020 року № 14/к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера. Змінив формулювання причини та дату звільнення головного бухгалтера ДП «Бест Альтернатива» ОСОБА_1 , відповідно до наказу генерального директора ДП «Бест Альтернатива» Аверкіна В. В. від 23 квітня 2020 року № 14/к, зі звільнення «з 23 квітня 2020 року за відсутністю на робочому місці без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України» на звільнення «з 09 квітня 2020 року за власним бажанням, частина перша статті 38 КЗпП України». Зобов`язав ДП «Бест Альтернатива» внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши про недійсність попереднього запису про звільнення. Стягнув з ДП «Бест Альтернатива» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 761,49 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн та судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване порушенням відповідачем при звільненні позивача із займаної посади норм трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим наявні підстави і для стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 18 травня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 22 червня 2021 року стягнув з ДП «Бест Альтернатива» на користь ОСОБА_1 витрати на
професійну допомогу в розмірі 500,00 грн.
Додаткова постанова мотивована наявністю підстав для стягнення витрат позивача на правову допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 25 липня 2021 року, ДП «Бест Альтернатива» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17, від 16 серпня 2018 року у справі № 554/6423/17, від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17, від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19, від 16 квітня 2018 року у справі № 813/2929/16; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Предметом позову у цій справі є скасування наказу з метою зміни формулювання та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, однак суд не розглядав питання про поновлення на роботі, адже припинити трудові відносини бажала позивач.
Стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати, що виключає застосування статей 116, 117 КЗпП України. Проте суди ухвалили рішення з помилковим посиланням саме на ці норми закону.
Згідно з листками непрацездатності позивач мала стати до роботи 09 квітня 2021 року, кінцевий розрахунок з нею після звільнення проведено 28 квітня 2020 року та виплачено 18 325,64 грн, до яких входили і лікарняні в сумі 3 588,00 грн.
Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Факт вимушеного прогулу не встановлено і навіть не згадується в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень, хоча це питання мало бути досліджене судом першої інстанції та перевірене при перегляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідач стверджує, що чинний на час виникнення спірних відносин КЗпП України не містив і не містить заборони звільнення працівника за власним бажанням у період непрацездатності. Сумнівним вбачається висновок суду першої інстанції щодо перенесення дати звільнення хворого працівника у разі його власного бажання розірвати трудовий договір.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
ОСОБА_1 з 11 червня 2010 року працювала на посаді головного бухгалтера у ДП «Бест Альтернатива» на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом ДП «Бест Альтернатива» від 11 червня 2010 року № 26-к.
Згідно з листком непрацездатності серії АДШ № 469451 ОСОБА_1 з 20 березня 2020 року перебувала на лікарняному до 28 березня 2020 року, який був продовжений листком непрацездатності серії АДШ № 871564 до 08 квітня 2020 року.
ОСОБА_1 23 березня 2020 року звернулася до ДП «Бест Альтернатива» із заявою про звільнення за власним бажанням у зв`язку із втратою працездатності з 06 квітня 2020 року, яка була зареєстрована у журналі реєстрації внутрішньої кореспонденції ДП «Бест Альтернатива» заступником головного бухгалтера ОСОБА_2 за № 89.
23 квітня 2020 року наказом генерального директора ДП «Бест Альтернатива» Аверкіна В. В. № 14/к ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за відсутність на робочому місці без поважних причин. Підставою для звільнення ОСОБА_1 є акти про відсутність її на роботі з 09 до 23 квітня 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права