Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 159/4146/17
провадження № 61-8837св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсними пунктів кредитного договору та додаткової угоди до нього
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року у складі судді Панасюк С. Л. та постанову Волинського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову банку
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними пункти кредитного договору від 28 липня 2006 року № VОКVGК00001001, а саме: пункти 2.2.3, 2.3.9, 3.2, 3.7, 6.3 - повністю; пункт 1.1 - в частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати в розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту; пункт 3.4 - в частині нарахування відсотків, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом - 360 у році; пункт 6.2 - в частині сплати винагороди за здійснення банком додаткового моніторингу; пункт 6.6. - в частині можливості виконання зобов`язання іншою особою за згодою банку; визнати недійсною додаткову угоду від 21 листопада 2011 року до кредитного договору від 28 липня 2006 року, укладеного між нею та відповідачем.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 27 липня 2006 року між нею і Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», був укладений кредитний договір № VOKVGK00001001, за умовами якого банк зобов`язався надати їй кредит готівкою через касу на строк з 28 липня 2006 року до 28 липня 2021 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 27 000,00 дол. США на придбання житла, а також у розмірі 4 408,66 дол. США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця у період сплати у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 цього договору.
21 листопада 2011 року між нею і ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 28 липня 2006 року № VОКVGК00001001.
Крім цього, між нею і Страховою компанією «Інгосстрах» були укладені договори страхування майна.
Позивач посилалась на те, що при укладенні кредитного договору ЗАТ КБ «ПриватБанк», а при укладенні додаткової угоди - його правонаступник ввели її в оману, включили низку незаконних і несправедливих умов, які призвели до негативних наслідків, що є підставою для визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, а також визнання недійсною додаткової угоди. Також вказувала на те, що відповідач не був повноважний укладати додаткову угоду, оскільки 27 лютого 2007 року банк відступив право вимоги за кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж ДЛоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ».
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити.
Справу суди розглядали судами неодноразово
Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 02 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довела того, що на момент укладення кредитного договору та додаткової угоди банком, як сторона цих правочинів, увів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які впливають на вчинення нею вказаних правочинів. Також позивач не надала належних та допустимих доказів про порушення відповідачем її законних прав та інтересів під час укладання додаткової угоди від 21 листопада 2011 року до кредитного договору від 28 липня 2006 року № VОКVGК00001001.
Апеляційний суд Волинської області постановою від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зі змісту кредитного договору не вбачається несправедливих умов, тому позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими. Позивача перед укладанням кредитного договору було ознайомлено як з умовами договору, так і з сукупною вартістю кредиту, що включає в себе заборгованість з кредиту, відсотки, винагороди та комісію. Вимоги частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладання кредитного договору та додаткової угоди стосовно сторін цих правочинів банк дотримав, що стверджується змістом кредитного договору та додаткової угоди, які були підписані особисто ОСОБА_1 . Те, що кредитний договір і додаткова угода містять її підписи, позивач не оспорювала. Таким чином, позивач була ознайомлена повною мірою з умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і орієнтовним розрахунком сукупної вартості кредиту за кредитним договором; умовами додаткової угоди.
Верховний Суд постановою від 01 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 10 травня 2018 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що встановлення невиправданих платежів, спрямованих на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, і такі умови договору порушують публічний порядок та є нікчемними; не оцінив відповідних умов кредитного договору, якими передбачений обов`язок позичальника щодо сплати комісій. Тому суд зробив передчасний висновок про відмову в позові з підстав недоведеності. При апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначені вимоги закону не врахував та помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 09 лютого 2021 року позов задовольнив частково. Визнав недійсним пункт 1.1 кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту. Визнав недійсним пункт 6.2 кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 у частині сплати винагороди за здійснення банком додаткового моніторингу. Визнав повністю недійсними пункти 3.7, 6.3, 2.2.3 кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 . У решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щооскільки умовами кредитного договору неправомірно передбачено сплату позичальником винагороди за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу та винагороди за резервування ресурсів, які є несправедливими, тому наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Волинський апеляційний суд постановою від 26 квітня 2021 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року змінив. Виключив з мотивувальної частини рішення суду посилання на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168. В решті рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та визнання недійсними пунктів кредитного договору.Помилкове посилання суду у мотивувальній частині на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, які прийняті після укладення 28 липня 2006 року кредитного договору, - не впливає на правильність оскаржуваного рішення та не є підставою для його скасування, а є підставою для його зміни шляхом виключення цього посилання із мотивувальної частини рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 25 травня 2021 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Волинського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та від 04 листопада 2020 року у справі № 467/878/15.
На обґрунтування касаційної скарги банк посилається на те, що суди порушили порядок, встановлений для вирішення питання, не перевірили заяви позивача, допустили однобічність і неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних рішеннях, фактичним обставинам справи, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для їх скасування.
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 липня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 липня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ОКVGК00001001, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит на строк з 28 липня 2006 року до 28 липня 2021 року включно в розмірі 27 000,00 дол. США на придбання житла, а також у розмірі 4 408,66 дол. США - на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядком, передбаченим пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця у період сплати у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору.
21 листопада 2011 року між ОСОБА_1 і банком укладено додаткову угоду до кредитного договору від 28 липня 2006 року № VОКVGК00001001.
Згідно з повідомленням, направленим позичальнику ОСОБА_1 , 19 лютого 2007 року банк відступив свої права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки відповідно до пункту 2.3.10 кредитного договору компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» з місцезнаходженням за адресою: Пелліпар Хаус , 1-й поверх, Клоук Лейн, 9, Лондон, ЕС4Л 21Ш, Великобританія , яка надалі поіменована «ЮМЛ». Внаслідок відступлення ЮМЛ є єдиним власником усіх прав вимоги за кредитним договором (у тому числі, а не обмежуючись ним, прав на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором, і всіх прав іпотекодержателя за договором іпотеки) з 19 лютого 2007 року.
Пунктом 1.1 кредитного договору встановлено, що банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 28 липня 2006 року до 28 липня 2021 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 27 000,00 дол. США на придбання житла, а також у розмірі 4 408,66 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядком, передбаченим пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячно в період сплати у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 25 до 31 числа кожного місяця.