Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 344/10402/20
провадження № 61-16027св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Укртрансгаз»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуАкціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2021 року у складі судді Польської М. В.
та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року
у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Горейко М. Д., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») про визнання наказу протиправним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що наказом філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 14 липня 2020 року № 427-к його звільнено з посади начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу з 15 липня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
З 17 листопада 2015 року він перебував на виборній посаді голови первинної профспілкової організації апарату філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»,
а з 08 жовтня 2015 року входив до об`єднаного профкому об`єднаної профспілкової організації управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» (далі - УМГ «Прикарпаттрансгаз»).
28 січня 2020 року його було попереджено про звільнення із займаної посади
у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників АТ «Укртрансгаз». Упродовж березня - липня 2020 року, а саме: 31 березня, 13 квітня, 06 травня,
14 травня, 05 червня, 13 липня, відповідач надавав йому списки вакантних посад
в АТ «Укртрансгаз», і після їх вивчення позивач надав письмову згоду на зайняття вакансій з числа запропонованих. Проте надалі відповідач відмовив йому в переведенні на вакантні посади з надуманих причин.
Вказував на те, що первинна профспілкова організація філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» щодо подання, в якому роботодавець просив профспілкову організацію надати згоду на розірвання з ним трудового договору, прийняла рішення про відмову в наданні такої згоди.
Зважаючи на те, що він займає виборні посади у профспілковій організації, роботодавець звернувся 26 травня 2020 року з поданням про надання згоди на розірвання з ним трудового договору до профкому об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз». 15 червня 2020 року профком об`єднаної профспілкової організації також відмовив у наданні згоди на його звільнення.
Разом з цим, незважаючи на обґрунтовану відмову в наданні згоди первинної профспілкової організації та об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз» на звільнення ОСОБА_1 , роботодавець видав наказ від
14 липня 2020 року № 427-к, яким звільнив позивача з 15 липня 2020 року.
Позивач вважав, що під час його звільнення роботодавець не виконав норм частини другої статті 40 і частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, всупереч статті 43 КЗпП України звільнив його за наявності відмови первинної профспілкової організації та профкому об`єднаної профспілкової організації, не виконав норми частини третьої статті 252 КЗпП України та не дотримав положень, визначених статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме: зважаючи на те що він є членом об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз», відповідач зобов`язаний був звернутись з метою отримання згоди на його звільнення також і до Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості, яка є вищою організацією об`єднаної профспілкової організації УМГ «Прикарпаттрансгаз».
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив:
визнати наказ АТ «Укртрансгаз» від 14 липня 2020 року № 427-к протиправним і скасувати його;
поновити його на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз»;
стягнути з АТ «Укртрансгаз» середній заробіток за час вимушеного прогулу;
допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі
і стягнення заробітної плати за один місяць.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Укртрансгаз» від 14 липня
2020 року № 427-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз» з 15 липня 2020 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вирішено поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді до посади, яку він займав на час звільнення, або внести зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз».
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2020 року до 15 квітня 2021 року в сумі 331 966,04 грн, з обов`язковим відрахуванням необхідних платежів, нарахованих на вказану виплату, згідно з вимогами чинного законодавства.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави за дві вимоги немайнового характеру 1 681,80 грн та вимогу майнового характеру 3 319,66 грн судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
Суд першої інстанції виходив з того, що реорганізація та зменшення кількості штатних одиниць є правом відповідача, а скорочення штату відповідачем має бути проведено з дотриманням норм частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України, при цьому позивача належним чином та у визначений законом строк має бути повідомлено про скорочення його посади й запропоновано йому наявні вакантні посади на підприємстві. Водночас при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати
з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Проте таких вимог, на переконання суду, на підставі досліджених доказів у цій справі, роботодавець не дотримав.
Із переліком вакансій, наданим відповідачем станом на 09 липня 2020 року, позивач ознайомився 13 липня 2020 року. У цей же день вакантні посади, які обрав позивач, зокрема начальника сектору протикорозійного захисту відділу головного енергетика Технічного департаменту та провідного інженера сектору протикорозійного захисту відділу головного енергетика Технічного департаменту, і які відповідають його освіті та кваліфікації, були виведені зі штатного розпису.
Водночас доводи про те, що цілого відділу протикорозійного захисту станом на
13 липня 2020 року не було в штатному розписі, спростовуються запропонованими позивачу вакантними посадами станом на 09 липня 2020 року. Тобто за наявності наміру вивести увесь сектор (троє працівників) зі штату відповідач мав би врахувати, що цей підрозділ він не повинен пропонувати на 4 календарні дні, як і вакантні посади позивачу, які як альтернативні дві посади з вказаного сектору (начальника чи інженера). Відповідач також не надав суду доказів того, які саме зміни до штатних розписів в АТ «Укртрансгаз» були введені у дію з 01 січня 2020 року. Крім того, суд роз`яснив представнику відповідача право надати під час розгляду справи штатний розпис і станом на 01 січня
2020 року - для підтвердження кількості скорочень штатних посад на підприємстві, і на час дослідження судом доказів - з метою з`ясування всіх обставин, що є предметом розгляду, та перевірки судом наявних вакантних посад протягом 2020 року, а також на час ухвалення рішення в частині перевірки рівнозначної посади, проте такого доказу відповідач так і не надав. На переконання суду, такі дії відповідача свідчать про порушення порядку надання позивачу можливості обрати вакантні посади, запропоновані йому ж відповідачем. Як наслідок АТ «Укртрансгаз» порушило процедуру звільнення позивача щодо пропонування вакантних посад та обов`язку переведення працівника на такі посади при скороченні штату і чисельності працівників.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджували б, що відповідач проводив роботу з визначення кваліфікації працівників, що підлягали вивільненню, вживалися певні заходи для перевірки продуктивності праці та кваліфікації працівників, у тому числі позивача, матеріали справи не містять. Навпаки, у матеріалах справи є відомості про кваліфікаційні вимоги до вакантних посад, обраних позивачем, зокрема вимагається повна вища освіта відповідного напряму і стаж роботи за фахом не менше трьох років.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що вимоги, які передбачені у посадовій інструкції, про відповідність кваліфікації посади, на якій працював
ОСОБА_1 , є аналогічними до кваліфікаційних вимог вакантних посад.
Більше того, суд взяв до уваги те, що позивач має сім`ю, дружина безробітна, донька навчається в коледжі, тобто він є особою, в сім`ї якої немає інших працівників із самостійним заробітком (відомості зазначені у його письмових заявах про обрання вакансій).
Стосовно обраних позивачем вакантних посад за пропозицією самого ж відповідача, частина їх одразу виводилась зі штату, щодо інших за результатами розгляду відповідною комісією, створеною відповідачем, здійснювалася перевірка щодо наявності у позивача кваліфікації та досвіду роботи згідно з кваліфікаційними вимогами до цих посад, за результатами чого було встановлено, що ОСОБА_1 не може обіймати ці посади, оскільки його кваліфікація та досвід роботи не є відповідними для зайняття цих посад (без зазначення, яких саме чи порівняння кваліфікаційних вимог). Позивач, у свою чергу, доводив, що його діяльність як голови профспілки не влаштовувала роботодавця і, на його переконання, саме через його діяльність як керівника профспілки були так звані відмови з огляду на невідповідність його даних вакантним посадам. Подібну позицію висловила й Івано-Франківська обласна організація профспілок у протоколі від 04 березня 2021 року. Суд дійшов висновку, що, пропонуючи
ОСОБА_1 вакантні посади для ознайомлення, роботодавець фактично передбачав, що позивач може зайняти ці посади, виходячи з його кваліфікації і досвіду роботи.
Також суд першої інстанції вказав, що, оскільки ОСОБА_1 є керівником первинної профспілкової організації, членом об`єднаного профспілкового комітету ОПО УМГ «Прикарпаттрансгаз» та членом обласної ради Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості, роботодавець повинен був звернутися до таких трьох профспілкових організацій. Проте у цій справі подання роботодавця про погодження звільнення ОСОБА_1 не було предметом розгляду обласної ради Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості, відповідної згоди відповідач не отримував.
Дійшовши висновку про протиправність та скасування наказу АТ «Укртрансгаз» від 14 липня 2020 року № 427-к про звільнення позивача, суд першої інстанції вважав необхідним поновити ОСОБА_1 на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі, що визначений судом.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на рівнозначній посаді, яку він займав на час звільнення, або шляхом внесення змін до штатного розпису з уведенням скороченої посади начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз», змінено.
Викладено абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції
в наступній редакції: «Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо працевлаштування позивача та звільнив його за наявності обґрунтованого рішення профспілкового комітету про ненадання згоди на таке звільнення.
Водночас частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норму частини другої статті 264 ЦПК України. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив поновити його на посаді начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз». Проте, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд ухвалив поновити на роботі ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, яку він обіймав на час звільнення або внести зміни в штатний розпис, ввівши скорочену посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи» АТ «Укртрансгаз». Таке рішення суду першої інстанції свідчить про порушення ним принципу диспозитивності та ухвалення рішення з умовою, що суперечить процесуальному закону.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання поновлення на роботі працівника, посада якого скорочена, врегульоване статтею 235 КЗпП України, тому у суду першої інстанції не було підстав вказувати порядок поновлення працівника. Отже, рішення суду в цій частині необхідно змінити та викласти абзац третій резолютивної частини рішення суду в іншій редакції.
Аргументи учасників справи
У вересні 2021 року АТ «Укртрансгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 49-2 КЗпП України;
суди дійшли помилкового висновку про невідповідність дій АТ «Укртрансгаз» нормам статті 43, частини третьої статті 252 КЗпП України під час звільнення позивача;
під час вирішення справи суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права.
У листопаді 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який підписаний його представником Парфаном Т. Д. У відзиві представник позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з АТ «Укртрансгаз» судові витрати (витрати на професійну правову допомогу)
у розмірі 42 900,00 грн.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення АТ «Укртрансгаз» норм трудового законодавства та наявність підстав для задоволення позовних вимог;
правові висновки Верховного Суду, на які у касаційній скарзі посилається відповідач, зроблені за інших фактичних обставин і не можуть застосовуватись під час вирішення цієї справи;
посилання відповідача на необґрунтованість рішень профспілкових органів є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
У лютому 2022 року від АТ «Укртрансгаз» надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заперечення мотивоване тим, що:
витрати на професійну правничу допомогу, які пред`явлені до стягнення з відповідача, є неспівмірним зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, часом, який витрачений адвокатом та ціною позову. Крім того, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 900,00 грн є такими, що не відповідають критеріям розумності та реальності;
заявлений позивачем до стягнення «гонорар успіху» не відповідає критерію розумності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року АТ «Укртрансгаз» поновлено строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права). Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі
№ 461/3024/18, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 761/8658/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі
№ 176/3792/14-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 500/4406/19.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 09 листопада 1995 року працював
в «Укртрансгаз» на різних посадах.
07 червня 2019 року позивача переведено на посаду начальника західного сектору протикорозійного захисту відділу протикорозійного захисту та діагностики управління транспортування газу філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз».
Відповідно до розпорядження первинної профспілкової організації апарату філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 16 листопада 2015 року
ОСОБА_1 вступив на посаду голови первинної профспілкової організації апарату філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» з 17 листопада 2015 року.
Попередженням про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення відповідно до пункту 1 статті
40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням з 01 січня 2020 року посади «Начальник сектору» структурного підрозділу «Філія «Оператор газотранспортної системи України», Апарат, Управління транспортування газу, Відділ протикорозійного захисту та діагностики, Західний сектор протикорозійного захисту»
АТ «Укртрансгаз», після закінчення двомісячного терміну з дня ознайомлення
з цим попередженням.
Одночасно з попередженням ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади згідно
з переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16 січня 2020 року за відповідною професією чи спеціальністю, з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня, зазначеного у кваліфікаційних вимогах, передбачених посадовими (робочими) інструкціями, відповідно до статті 49-2 КЗпП України.
З попередженням про звільнення та переліком вакантних посад ОСОБА_1 ознайомився 28 січня 2020 року, про що свідчить його підпис. У попередженні
(т. 1, а. с. 9) зазначено, що «від запропонованих вакансій АТ «Укртрансгаз» станом на 16.01.2020 року відмовляється (перелік вакансій на 4-х аркушах)».
31 березня 2020 року (після отримання переліку вакантних посад станом на 16 січня 2020 року) ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив розглянути його кандидатуру для призначення на вакантну посаду - заступника директора департаменту - начальника відділу; категорія - начальник відділу; апарат АТ «Укртрансгаз»; підрозділ - відділ забезпечення виробництва.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами у виробництві і праці від 16 квітня 2020 року № 8 комісія ухвалила рішення не розглядати питання про визначення переважного права на залишення на роботі для працівників, які подали заяви станом на 15 квітня 2020 року на вакантні посади, зокрема за заявою ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року на посаду «заступник директора - начальник відділу забезпечення виробництва
АТ «Укртрансгаз»», у зв`язку з виведенням посади із штатного розпису товариства 18 березня 2020 року (т. 1, а. с.18 - 19).
У подальшому п`ять разів до закінчення терміну попередження позивачу пропонувались на розгляд вакантні посади, які підходять за його кваліфікацією.
Так, 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з переліком запропонованих роботодавцем вакансій, наявних станом на 10 квітня 2020 року, зазначивши, що відповідь стосовно прийняття чи відмови від вакансій він надасть 14 квітня
2020 року (т. 1, а. с.10 - 16).
Разом з цим відповіді позивач не надавав.
Станом на 05 травня 2020 року роботодавець знову запропонував позивачу список вакантних посад. Щодо цього списку позивач визначився 06 травня
2020 року і погодився зайняти вакантну посаду заступника директора із закупівель та забезпечення виробництва - начальника відділу апарату АТ «Укртрансгаз», відділ забезпечення виробництва, про що зазначено в графі ознайомлення з переліком, подав 07 травня 2020 року письмову заяву. Водночас така посада із дослідженого судом списку, була передбачена у вакантних посадах АТ «Укртрансгаз» станом на 05 травня 2020 року за порядковим номером 3 (т. 1,
а. с. 20 - 22 зв., 23).
Станом на 12 травня 2020 року роботодавець запропонував позивачу список вакантних посад, і 14 травня 2020 року позивач визначився з вакантною посадою, прийнявши пропозицію. Заявою від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 просив відповідача розглянути його кандидатуру для призначення на вакантну посаду заступника директора департаменту - начальника відділу супроводження тендерних закупівель, яка в дослідженому судом списку вакантних посад станом на 12 травня 2020 року була наявна під порядковим номером 4 (т. 1, а. с. 24 - 26 зв., 27).
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці від 19 травня 2020 року № 11 за заявами, поданими станом на 18 травня 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено
у визначенні переважного права залишення на роботі за його двома вищезазначеними заявами у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам щодо посади - начальник відділу супроводження тендерних закупівель товарів та послуг департаменту із закупівель товарів, робіт та послуг апарату АТ «Укртрансгаз» і щодо посади заступник директора із закупівель та забезпечення виробництва - начальник відділу забезпечення виробництва апарату АТ «Укртрансгаз» (т. 1, а. с.105).
Станом на 04 червня 2020 року роботодавець запропонував позивачу список вакантних посад і цього ж дня позивач визначився з вакантною посадою, прийнявши пропозицію. 05 червня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про розгляд його кандидатури для призначення на вакантну посаду - начальника відділу обліку, аналізу та планування закупівель, яка була наявна у списку вакантних посад під номером 5 (т. 1, а. с. 28 - 33 зв., 34). Також 05 червня 2020 року
ОСОБА_1 подав заяву про розгляд його кандидатури для призначення на вакантну посаду начальника відділу організації та супроводу закупівель тендерного комітету (т. 1, а. с. 35), яка була у списку вакантних посад під номером 3
(т. 1, а. с. 28).