Постанова
Іменем України
06 травня 2022 року
м. Київ
справа № 362/5776/20
провадження № 61-20162св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова частина А2682,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А2682 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М., від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., від 12 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч) А2682 про визнання протиправним та скасування протокольного рішення житлової комісії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 01 серпня 1985 року по
15 листопада 2005 року він проходив військову службу в Збройних Силах України.
Із 17 липня 1993 року перебував на квартирному обліку. У квітні 2004 року його в черговий раз було переведено для проходження подальшої військової служби до в/ч А2682.
Згодом йому стало відомо, що на квартирний облік у в/ч А2682 він був зарахований з 03 березня 1995 року.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни щодо дати зарахування його на квартирний облік у
в/ч А2682, вказавши дату його зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов із 17 липня 1993 року.
Рішенням житлової комісії в/ч А2682 від 30 березня 2020 року № 3 в задоволенні його заяви було відмовлено.
Зазначене рішення відповідача вважав протиправним, як таке що прийнято на підставі наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, який втратив чинність ще 06 жовтня 2006 року.
Посилаючись на викладене, остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати протокольне рішення житлової комісії в/ч А2682 від 30 березня 2020 року № 3 в частині відмови змінити дату зарахування його на квартирний облік із 03 березня 1995 року на 17 липня 1993 року, виходячи з чого вважати датою зарахування його з членами сім`ї на квартирний облік - 17 липня 1993 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 12 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення житлової комісії в/ч А2682 від 30 березня 2020 року № 3 в частині відмови у зміні дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 із 03 березня 1995 року на 17 липня 1993 року, вирішено вважати датою зарахування
ОСОБА_1 із членами сім`ї на квартирний облік - 17 липня 1993 року.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 довів безпідставність відмови його зарахування на квартирний облік, як військовослужбовця, що потребує поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу перебування на обліку з 17 липня 1993 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі в/ч А2682, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 грудня 2021 року в/ч А2682 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з міськрайонного суду.
У лютому 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня
2019 року у справі № 359/1347/17, від 27 вересня 2018 року у справі
№ 362/4307/17, від 03 червня 2020 року у справі № 552/7474/17,
від 17 червня 2020 року у справі № 362/1421/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що оскаржуване рішення житлової комісії від 30 березня 2020 року № 3 прийняте на підставі наказу Міністра оборони України № 20
від 03 лютого 1995 року, який передбачав, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку з дати набрання чинності цим наказом, тобто з 03 березня 1995 року, тому період перебування позивача на квартирному обліку до 03 березня 1995 року не підлягав зарахуванню.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
08 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу, що наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 втратив чинність, а тому відповідач помилково наполягає на необхідності його врахування.
Крім того, вважає, що оспорювані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби та військовослужбовців, які внаслідок переведення до іншого місця служби втрачають час перебування на квартирному обліку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 у період з 01 серпня 1985 року по 15 листопада 2005 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
Із 17 липня 1993 року по 23 жовтня 1998 року ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у в/ч А4322 складом сім`ї 3 особи.
Із 29 жовтня 1998 року по 11 листопада 1999 року ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у в/ч А1880 складом сім`ї 3 особи.
10 січня 2000 року позивач подав командиру в/ч А2367 рапорт, у якому просив зарахувати його на квартирний облік для забезпечення житлом.
25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини із заявою, в якій просив внести зміни щодо дати зарахування його на квартирний облік у в/ч А2682 і визначити дату його зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов із 17 липня 1993 року в зв`язку з втратою чинності наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20.
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії в/ч А2682
від 30 березня 2020 року № 3 рішенням житлової комісії відмовлено у зміні дати зарахування на квартирний облік при в/ч А2682 майору запасу
ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.