Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 521/13728/18
провадження № 61-15453св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка звернулася з касаційною скаргою, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Заїкіної А. П., Князюка О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2018 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 20 квітня 1984 року на підставі рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів № 259 їй було видане розпорядження № 199 про відкриття особового рахунку з правом укладення договору найму житлової площі, що складається з однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_1 . З цього часу вона, її чоловік та син (відповідач) проживали та були зареєстровані в цій квартирі.
Зазначала, що з 2003 року відповідач у квартирі не проживає, жодної допомоги на утримання квартири не надає і їй доводиться самостійно сплачувати за нього витрати на житлово-комунальні послуги, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Малиновський районний суд міста Одеси заочним рішенням від 13 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що факт непроживання відповідача в квартирі підтверджений належними доказами, а тому він є таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2018 року скасовано і закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Допущено поворот виконання заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2018 року та поновлено реєстрацію ОСОБА_2 за місцем постійного проживання в квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач померла, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Верховний Суд постановою від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 січня 2020 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вказував на те, що спірні правовідносини щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, нерозривно пов`язані з особою позивача, а тому правильним є висновок апеляційного суду про те, що правонаступництво в даному випадку не допускається. Однак вважав, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить жодних висновків щодо незаконності чи необґрунтованості заочного рішення суду першої інстанції від 13 листопада 2018 року, а тому висновок апеляційного суду про скасування цього рішення та закриття провадження у справі є передчасним.
Одеський апеляційний суд постановою від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2018 року скасував, а провадження у справі закрив.
Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданий позивачем акт та довідка не є належними доказами щодо не проживання ОСОБА_2 у вказаній квартирі понад встановлені законом строки, а тому з урахуванням того, що позивач померла, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_3 - адвокат Смирнов А. І. у вересні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2021 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування заочного рішення місцевого суду, оскільки він неправильно оцінив надані позивачем докази.
Вважає, що матеріалами справи доведено, а місцевим судом правильно встановлено наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним приміщенням, адже останній був відсутній у ньому більше ніж шість місяців.
Проте, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач помер не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Вказує на ту обставину, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 377 ЦПК України у ситуації коли рішення суду першої інстанції не є незаконним та необґрунтованим і поряд із цим одна сторона у справі померла.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
ОСОБА_2 у січні 2021 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Вказує, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Малиновського районного суду міста Одеси.
17 січня 2022 року цивільна справа № 521/13728/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 20 квітня 1984 року № 259 ОСОБА_1 було видане розпорядження № 199 про відкриття особистого рахунку з правом укладення договору найму житлової площі, що складається з однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звертаючись до суду зазначила, що ОСОБА_2 з 2003 року у спірній квартирі не проживав, на підтвердження чого надала до суду акт, складений сусідами, та довідку (виписку з домової книги про склад родини та реєстрації) про непроживання відповідача.
З акта від 13 серпня 2018 року, складеного сусідами ОСОБА_1 , підписи яких посвідчені начальником дільниці № 1 встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає одна, ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі не проживає.
З довідки (виписки з домової книги про склад родини та реєстрації) від 15 серпня 2018 року № 534, підписаної начальником ОСОБА_4 та бухгалтером ОСОБА_5 встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та згідно заяв від сусідів ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі тривалий час.
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;