Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 725/3052/21
провадження № 61-14958св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Горюк Валентин Іванович,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Горюка Валентина Івановича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Одинака О. О.
у справі за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) щодо закінчення виконавчого провадження № 58004343,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») у травні 2021 року звернулося до суду із скаргою, в якій просило визнати незаконними дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) Горюка В. І. (далі - Другий відділ ДВС у місті Чернівці) щодо закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 квітня 2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1274/12, виданого 18 грудня 2013 року Першотравневим районним судом міста Чернівці про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , та зобов`язати головного державного виконавця Горюка В. І. відновити вказане виконавче провадження.
Скаргу АТ «Ощадбанк» обґрунтовувало тим, що рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь AT «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 1032 від 17 липня 2008 року у розмірі 275 752,58 грн в тому числі: прострочені відсотки в розмірі 173 458,74 грн, комісія за обслуговування кредиту - 2 115,62 грн, пеня - 100 178,05 грн та 2 757,52 грн судового збору, а також витрати за розміщення оголошення у пресі про виклик відповідачів у розмірі 780 грн.
З метою примусового виконання вказаного судового рішення, судом видані виконавчі листи, які були звернені до виконання, державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Чернівці відкрито виконавче провадження та вчинялись виконавчі дії.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 30 січня 2019 року вказане рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування скасував, а в частині стягнення з боржника пені в розмірі 100 178,05 грн залишив без змін, а також за результатами апеляційного перегляду з боржника на користь стягувача стягнув судовий збір у розмірі 334,99 грн та 283,37 грн витрат за розміщення оголошення в ЗМІ про виклик до суду.
Не зважаючи на те, що боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконане головний державний виконавець Другого відділу ДВС у місті Чернівці Горюк В. І. 16 квітня 2021 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення до суду виконавчого листа на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вважає, що судове рішення на підставі якого видано виконавчий документ скасоване.
Вважає вказані дії головного державного виконавця Горюка В. І. незаконними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Першотравневий районний суд міста Чернівці ухвалою від 16 червня 2021 року в задоволені скарги відмовив.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що державний виконавець діяв правомірно, оскільки у зв`язку із частковим скасуванням судового рішення на підставі якого видано виконавчий лист відповідний виконавчий документ не містить способу та порядку виконання судового рішення, а Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повноважень державного виконавця самостійно визначати частину судового рішення, яка підлягає виконанню поза межами змісту виконавчого документу, який підлягає виконанню.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задовольнив.
Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 червня 2021 року скасував. Визнав незаконними дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Чернівці Горюка В. І. щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1274/12 виданого 18 грудня 2013 року Першотравневим районним судом міста Чернівці про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 квітня 2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1274/12 виданого 18 грудня 2013 року Першотравневим районним судом міста Чернівці про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Зобов`язав головного державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Чернівці Горюка В. І. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1274/12 виданого 18 грудня 2013 року Першотравневим районним судом міста Чернівці про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Апеляційний суд судове рішення мотивував тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 58004343 від 16 квітня 2021 року, що постановлена на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є незаконною, так як норма зазначеної статті передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Натомість у справі, яка розглядалася в суді першої інстанції рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року у справі № 2-1274/12, на підставі якого видано виконавчий документ, повністю скасоване не було, лише в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування за кредитом. Судове рішення в частині стягнення пені в сумі 100 178,05 грн з ОСОБА_1 залишено без змін.
Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що вимоги закону допускають закінчення виконавчого провадження за пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» лише в разі повного скасування рішення суду на підставі якого виданий виконавчий документ, а в разі часткового скасування та залишення без змін рішення суду в стягненні певної частини боргу, повноважень на закінчення виконавчого провадження у державного виконавця немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Головний державний виконавець Горюк В. І.у вересні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що закінчення виконавчого провадження передбачає повернення виконавчого листа до суду та відповідно приєднання його до матеріалів цивільної справи, що не позбавляє стягувача можливості звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа на виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року в частині вирішення питання про судові витрати, а також тієї частини рішення суду першої інстанції, яка залишена без змін вказаною постановою, в такому випадку строк пред`явлення виконавчого листа до виконання буде обраховуватися з моменту набрання постановою Чернівецького апеляційного суду законної сили, а саме з 30 січня 2019 року.
Висновки апеляційного суду про те, що про фактичний розмір заборгованості було повідомлено державну виконавчу службу та те, що в мотивувальній частині постанови апеляційного суду чітко вказано суми, які підлягають стягненню є помилковими, оскільки державний виконавець повинен керуватися розміром сум, які зазначені у виконавчому листі, не має права самостійно обчислювати складові заборгованості та відповідно їх зменшувати виходячи з мотивувальної частини іншого рішення суду.
Судом апеляційної інстанції справу розглянуто без участі головного державного виконавця Горюка В. І. та не взято до уваги клопотання про перенесення розгляду справи з поважних причин.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від АТ «Ощадбанк» у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що положення пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення у повному обсязі, а не частково.
Вказане також узгоджується із правовою позицією, зокрема викладеною у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 910/15888/17.
Державному виконавцю було достоменно відомо про наявний залишок заборгованості, що підлягає стягненню. Проте, жодних дій щодо виконання в цій частині рішення суду не вживав, а передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та повернув виконавчий документ до суду.
Неявка учасника процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору, тому апеляційним судом не порушено права державного виконавця.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Першотравневого районного суду міста Чернівці.
Справа № 725/3052/21 надійшла до Верховного Суду 17 листопада 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З метою примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 25 листопада 2013 року, судом 18 грудня 2013 року видано виконавчий лист № 2-1274/12, боржник ОСОБА_1 .
У подальшому постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування по кредиту скасовано та відмовлено у задоволенні позову в цій частині. У решті рішення суду залишено без змін. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року в частині вирішення судових витрат скасовано, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 334,99 грн та 283,37 грн витрат за розміщення оголошення в ЗМІ про виклик до суду; стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1 142,86 грн.
У зв`язку з тим, що вказаною постановою суду апеляційної інстанції рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2013 року в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії за обслуговування по кредиту та в частині вирішення судових витрат скасовано, головний державний виконавець Другого відділу ДВС у міста Чернівці Горюк В. І., посилаючись на вимоги пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 58004343 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1274/12, виданого Першотравневим районним судом міста Чернівці 18 грудня 2013 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).